Справа № 580/919/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003680507 від 29.11.2019.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що законодавство не встановлює обов'яок контролюючого органу видати ліцензію саме 01.07.2019 року, а позивачем не заперечується здійснення розрібної торгівлі пального за відсутності ліцензії, при цьому матеріали справи не містять доказів визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо невидачі ліцензії саме 01.07.2019 року. Відповідач вказує, що відсутність ліцензії, порушення порядку її видачі та/або несвоєчасна її видача все одно не можуть бути законною підставою для здійснення реалізації пального без ліцензії.
У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
05 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп», в якому позивач повнітю підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 38744775) зареєстроване як юридична особа 28.05.2013 року.
Позивач листом №3-25 від 21.06.2019 року направив Головному управлінню ДФС в Черкаській області заяву щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Черкаська область, Черкаський район, сільрада Геронимівська, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км + 520 м.
08.07.2019 року відповідач видав позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №23250314201900199, терміном дії 08.07.2019 року по 08.07.2024 року, на господарську одиницю позивача, розташовану за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км + 520 м.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області 18.10.2019 була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої був складений акт №85/3/25/05/38744775 від 28.10.2019 року.
Актом перевірки встановлено факти реалізації позивачем з 01.07.2019 по 07.07.2019 пального без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено частини 20, 33 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995.
На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003680507 від 29.11.2019, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів до позивача застосовано штрафні санкцій у сумі 250 000 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України та Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон № 481).
Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до статті 1 Закону №481, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Статтею 15 Закону №481 встановлено, що роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років.
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідно до статті 17 Закону №481, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №3-25 від 21.06.2019 року направив Головному управлінню ДФС в Черкаській області заяву щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Черкаська область, Черкаський район, сільрада Геронимівська, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км + 520 м.
Вищевказану заяву з додатками щодо отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним було отримано відповідачем 24.06.2019 року.
08.07.2019 року відповідач видав позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №23250314201900199, терміном дії 08.07.2019 року по 08.07.2024 року, на господарську одиницю позивача, розташовану за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, автодорога Канів-Чигирин-Кременчук, 70 км + 520 м.
В той же час, Головним управлінням ДПС у Черкаській області 18.10.2019 була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої був складений акт №85/3/25/05/38744775 від 28.10.2019 року.
Перевіркою було встановлено факти реалізації позивачем з 01.07.2019 по 07.07.2019 пального без одержання (отримання) відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушено частини 20, 33 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995.
Вищевикладене підтверджується матеріалами справи, зокрема Z-звітами за вказаний період та інформацією з підсистеми «Виторги РРО» АІС «Податковий блок», які були надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.
Більше того, позивач не заперечує факту торгівлі пальним у період з 01.07.2019 року по 07.07.2019 року.
Таким чином, колегія суддів наголошує, що позивачем у період з 01.07.2019 року по 07.07.2019 року здійснювалась реалізація пального за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Відповідна ліцензія позивачем була отримана лише 08.07.2019 року.
Тобто протягом вищевказаного періоду товариство здійснювало реалізацію пального з порушенням вимог Закону № 481.
При цьому, колегія суддів наголошує, що в уповноваженого органу є передбачений Законом №481/95-ВР 20-денний строк на видачу ліцензії або прийняття рішення про відмову у такій видачі, який зі врахуванням поданої заяви 21.06.2019 року та отримання її органом 24.06.2019 року закінчувався 14.07.2019 року.
До того ж, подання заяви для отримання ліцензію не гарантує її отримання, оскільки за визначених законодавством підстав контролюючий орган наділений повноваженнями відмовити у видачі ліцензії. Відтак, здійснення реалізації пального повинно здійснюватись лише після отримання заявником рішення про видачу ліцензії у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, позивачем здійснено роздрібну торгівлю пальним до отримання ліцензій на роздрібну торгівлю, чим порушено вимоги ст. 15 Закону №481/95-ВР.
Аналізуючи наведені вище норми колегія суддів зазначає, що суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати оптову торгівлю пальним, з 01.07.2019 року повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади відповідну ліцензію на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. За відсутності ліцензії, суб'єкт господарювання несе відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481, у вигляді штрафу - 250000 гривень.
Таким чином, суб'єкт господарювання, який реалізує пальне без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481/95-ВР.
З урахуванням наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки спірне рішення відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Посилання позивача на лист Державної фіскальної служби від 30.05.2019 року за № 17014/7/99-99-12-01-01-17 та обов'язок відповідача видати ліцензію саме 01.07.2019 року, колегія суддів вважає безпідставним та відхиляє з огляду на те, що відповідним листом було лише вказано, що ліцензії на роздрібну торгівлю пальним починають видаватись з 01.07.2019 року. При цьому, строк для розгляду та прийняття відповідного рішення про видачу/відмову у видачі ліцензії встановлений законодавцем і становить 20 календарних днів.
Колегія суддів наголошує, що суб'єкт господарювання, який реалізує пальне без відповідної ліцензії, повинен нести відповідальність, передбачену приписами статті 17 Закону №481/95-ВР.
Невідповідність чинному законодаству дій контролюючого органу, наприклад, безпідставне чи протиправне не надання відповідної ліцензії контролюючим органом, є підставою для визнання протиправною такої бездіяльності суб'єкта владних повноважень, однак жодним чином не надає право товариству для здійснення господарської діяльності без обов'язкової ліцензії.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність з боку позивача порушень норм чинного законодавства України виявлених під час проведення перевірки податковим органом, а саме реалізація пального без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, дана обставина позивачем не спростована, доводів які б ставили під сумнів наявність даних порушень не наведені, тому податкове повідомлення-рішення №0003680507 від 29.11.2019 року є правомірним та не підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.10.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна