Справа № 620/2422/20 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про заміну стягувача у виконавчому документі, -
У липні 2020 року позивач, Акціонерне товариства «АЛЬФА-БАНК», звернувся до суду першої інстанції із заявою, у якій просив:
- замінити стягувача у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса №19125, що було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №935/6-107 від 14.05.2007, що виникла перед Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» на правонаступника Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК».
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса №19125, що було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про заміну стягувача у виконавчому написі нотаріуса. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з'ясовано обставини справи.
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт наполягає, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів законодавством покладений на адміністративній суди, у зв'язку з цим заява про заміну сторони у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, також посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса №19125, що було вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017.
Cуд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви представника АТ «Альфа-Банк», виходив з того, що заміна сторони у виконавчому документі, виданому органом, якому надано право вчиняти виконавчі дії Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 379 КАС України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Разом з тим, статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Отже, метою виконавчого провадження є забезпечення повного та всебічного виконання відповідного виконавчого документа, зокрема виконавчого напису нотаріуса, що полягає в забезпеченні виконання боржником його зобов'язань та в задоволенні вимог належного стягувача.
Разом з тим, нормами чинного КАС України, зокрема спеціальною статтею 379, прямо не передбачено повноваження адміністративного суду здійснювати заміну на правонаступника сторони виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса.
Водночас, приписами спеціального Закону № 1404-VIII (частина п'ята статті 15) чітко визначено повноваження саме суду здійснювати заміну сторони виконавчого провадження, незалежно від того, на підставі якого документа воно відкрито та здійснюється.
При цьому, судова колегія зазначає, що іншого способу здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, ніж шляхом звернення заінтересованої особи до суду з відповідною заявою, чинним законодавством не передбачено.
Згідно із частиною четвертою статті 379 КАС України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Із аналізу положень вказаної норми процесуального права, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заміна боржника або стягувача до відкриття виконавчого провадження можлива лише у випадку заміни боржника або стягувача у виконавчому листі.
Колегія суддів зазначає, що за умови надання такої оцінки судом першої інстанції застосування положень ст. 379 КАС України, виникає ситуація при якій, Заявник, будучи фактичним кредитором у виконавчому написі нотаріуса, не може набути статусу стягувача за ним, оскільки, з однієї сторони відсутні відкриті виконавчі провадження за виконавчим написом нотаріуса, а з іншої виконавчий напис нотаріуса не є виконавчим листом, щоб могло бути підставою для застосування положень ч.4 ст.379 КАС України. Вказане призводить до того, що особа позбавлена можливості реалізувати свої права Кредитора, зокрема щодо звернення із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, і, як наслідок, фактично призводить до неможливості примусового виконання виконавчого напису нотаріусу.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
У свою чергу ч. 6 ст. 7 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
У спірному випадку, на думку суду апеляційної інстанції, існує прогалина у матеріальному та процесуальному праві щодо вирішення питань, пов'язаних із заміною стягувача або боржника у виконавчому написі нотаріуса до відкриття виконавчого провадження.
При цьому, для правильного вирішення цієї заяви суд апеляційної інстанції вважає за можливе до спірних відносин застосувати за аналогією закону положення ст. 379 КАС України.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, зокрема положення ст. 379 КАС України та ст. 15 Закону № 1404-VIII, апеляційний суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування.
У рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine), заява № 21722/11 ЄСПЛ також зазначив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса.
При цьому, судова колегія також враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), відповідно до якої, стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо розгляду заяви та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття постанови, якою заяву необхідно задовольнити.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну стягувача у виконавчому документі.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню із прийняттям постанови про задоволення заяви Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну сторони у виконавчому написі нотаріуса.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року - скасувати.
Заяву Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» про заміну стягувача у виконавчому документі - задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса № 19125, що було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 12.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 935/6-107 від 14.05.2007, що виникла перед Акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» на правонаступника Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (ЄДРПОУ: 23494714, МФО 300346, п/р № IBAN НОМЕР_1 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 328-331 КАС України.
Повний текст виготовлено 15.10.2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна