Справа № 826/5296/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2018 року позивач, Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2017 року № 0474140303, № 0475140303, № 0476140303, № 0477140303, № 0478140303, № 0479140303.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0474140303 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 55980,94 грн., з них: 44784,75 грн. за основним платежем та 11196,19 грн. за штрафними санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0475140303 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 170,00 грн. за штрафними санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0476140303, яким Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 18164,17 грн., з них: 14531,34 грн. за основним платежем та 3632,83 грн. за штрафними санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 04774140303, яким Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 340,00 грн. за штрафними санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0478140303, яким Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1985,16 грн., з них: 1588,13 грн. за основним платежем та 397,03 грн. за штрафними санкціями.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0479140303, яким Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 510,00 грн. за штрафними санкціями.
У позові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2017 № 0474140303 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 20692,39 грн., з них: 16553,91 грн. за основним платежем та 4138,48 грн. за штрафними санкціями та № 0475140303 в частині визначення Публічному акціонерному товариству «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 170,00 грн. за штрафними санкціями - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує на правомірності прийнятих ним рішень та вказує, що відомості про задекларовані та занижені суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013-2016 роки наведено в акті перевірки.
У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Також, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службою України, в той час як згідно з вищенаведеними положеннями, здійснення функцій Державної фіскальної служби припинено.
Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відтак, колегія суддів вирішила замінити сторону по справі, а саме: відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника, належного відповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.
05 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 13.03.2017 № 89/26-15-14-01-03/03149949.
Згідно вказаного акта перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем, зокрема, підпункту 266.1.1 пункту 266.1, підпункту 266.7.5 пункту 266.7, підпункту 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті неподання річної декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 107202,96 грн., в тому числі за 2013 рік на 750,81 грн., за 2014 рік на 575,51 грн., за 2015 рік на 67623,36 грн., за 2016 рік на 38253,28 грн.
На підставі акта перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0474140303, № 0475140303, № 0476140303, № 04774140303, № 0478140303, № 0479140303, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 76673,33 грн., 340,00 грн., 18164,17 грн., 340,00 грн., 1985,16 грн. та 510,00 грн. відповідно.
За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 14.06.2017 № 12689/6/99-99-11-02-01-15 податкові повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0474140303, № 0475140303, № 0476140303, № 04774140303, № 0478140303, № 0479140303 залишено без змін, скаргу - без задоволення.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що з перелічених в акті об'єктів нежитлової нерухомості лише частина належить на праві власності позивачу. Також було вказано, що до податкових повідомлень-рішень від 31.03.2017 № 0474140303, № 0476140303, № 0478140303 долучені розрахунки лише штрафних (фінансових) санкцій, які не містять інформації щодо обґрунтованості розміру основного зобов'язання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, у прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, однак, оскаржуваним рішенням у задоволенні частини позовних вимог було відмовлено. Відтак, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві в частині задоволених позовних вимог.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки передбачена статтею 265 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, згідно з пп. 265.1.1. вищевказаної статті, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Відповідно до пп. 265.2.1. та пп. 265.2.2. пункту 265.2 статті 265 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості.
Не є об'єктом оподаткування: а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом; в) будівлі дитячих будинків сімейного типу; г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку; ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю; д) гуртожитки.
Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України).
Відповідно до пп.265.6.1. пункту 265.6 статті 265 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За приписами підпункту 265.5.3 пункту 265.5 статті 265 ПК України, ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах: 1 відсоток - для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів; б) 2,7 відсотка - для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів.
Згідно з підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 265.7.5 пункту 265.7 статті 265 ПК України).
Підпунктом 265.9.1 пункту 265.9 статті 265 ПК України визначено, що податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (підпункт «б» підпункту 265.10.1 пункту 265.10 статті 265 ПК України).
В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.
Окрім того, Законом № 71-VIII пункт 14.1 статті 14 ПК України доповнено підпунктом 14.1.1291, згідно із яким до об'єктів нежитлової нерухомості належать будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України в редакції Закону № 71-VIII).
Також, пунктом 33 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 Кодексу, не можуть перевищувати 1% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
Пунктом 4 розділу II Прикінцеві положення Закону № 71-VІІІ органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості; установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Так, рішенням Київської міської державної адміністрації від 28.01.2015 року № 58/923 на 2015 рік було встановлено ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1% від мінімальної заробітної плати.
При цьому, судом першої інстанції було вірно визначено, що в силу положень підпунктом 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в даному випадку підлягає нарахуванню та сплаті за ставкою 1% лише з 01.01.2016 року.
З акта перевірки контролюючого органу вбачається, що об'єктами нерухомості, які відповідач визначив об'єктами оподаткування, є: квартира загальною площею 53,10 кв.м., житлова площа 29,70 кв.м. за адресою м. Київ, Оболонський район, вул. Полярна, буд. 8-г, кв. 98; квартира загальною площею 51,50 кв.м., житлова площа 30,70 кв.м. за адресою м. Київ, Деснянський район, вул. Сабурова, буд. 1, кв. 268; квартира загальною площею 53,30 кв.м., житлова площа 30,60 кв.м. за адресою м. Київ, Деснянський район, вул. Цвєтаєвої, буд. 16, кв. 505, будівля заводоуправління «З» загальною площею 1700,6 кв.м., магазин «Госптовари» «В» загальною площею 177,2 кв.м., будівля клубу «К3» загальною площею 524,8 кв.м., їдальня УПМ загальною площею 429,8 кв.м., прохідна УПМ загальною площею 72,1 кв.м., магазин УПМ загальною площею 312,0 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; будівля заводоуправління «Н» загальною площею 762,0 кв.м. за адресою м. Київ, Голосіївський район, о. Водників.
В той же час, в матеріалах справи наявні докази належності позивачу на праві власності лише будівлі заводоуправління «З» загальною площею 1700,6 кв.м., магазину «Госптовари» «В» загальною площею 177,2 кв.м. та будівлі клубу «К3» загальною площею 524,8 кв.м., які є складовими цілісного майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8, набутого позивачем у приватну власність шляхом придбання у Фонду державного майна України на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2005 № 2-5077.
Так, вищевказане підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2014 № 21671020, копія якого міститься в матеріалах справи.
В той же час, в матеріалах справи відсутні підтвердження належності позивачу на праві власності інших об'єктів нерухомості, вказаних в акті перевірки, окрім трьох вищевказаних.
Таких доказів не було надано ані до суду першої інстанції, ані разом з апеляційною скаргою на підтвердження відповідних доводів апелянта.
Також, суд першої інстанції вірно вказав, що в акті перевірки зазначено про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на 67623,36 грн., за 2016 рік на 38253,28 грн., натомість оскаржуваними рішеннями від 31.03.2017 № 0474140303, № 0476140303, № 0478140303 позивачу визначено основне зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 49104,89 грн. за 2015 рік та 27777,73 грн. за 2016 рік, а також нараховано 25% штрафних санкцій.
При цьому, до вищевказаних податкових повідомлень-рішень не було надано розрахунку розміру основного зобов'язання. Не було надано такого розрахунку і до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 31.03.2017 № 0478140303 в частині нарахувань за 2014 рік (575,51 грн. основного зобов'язання та 143,88 грн. штрафних санкцій), оскільки такі висновки контролюючого органу сформовані на підставі статті 266 ПК України, яка взагалі не має жодного відношення до податку на нерухоме майно та врегульовує збір за місця для паркування транспортних засобів.
Вищевикладене свідчить також про необґрунтованість застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120.1 статті 120 ПК України за неподання податкових декларацій, згідно із податковими повідомленнями-рішеннями № 0474140303 та № 0479140303 та № 0475140303 в частині штрафних санкцій, нарахованих за неподання податкової декларації 2015 рік.
Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги є абсолютно ідентичними тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву та яким судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку. Жодних інших аргументів та підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, передбачених статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, з врахуванням висновків суду першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не було наведено.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.10.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна