Справа № 640/4288/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 17 серпня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок поранення (контузії) пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні курси чи для проходження служби у військовому резерві”.
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні курси чи для проходження служби у військовому резерві”, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що документи ОСОБА_1 на розгляд відповідної комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не надавалися та рішення по ним не приймалося, а тому Міністерство оборони України в особі уповноваженого органу не відмовляло позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. При цьому, пакет документів наданий позивачем до департаменту фінансів Міністерства оброни України є неповним та не дозволяє прийняти позитивне рішення щодо призначення та виплати одноразової допомоги .
Крім того, апелянтом зазначено, що інвалідність третьої групи, яка пов'язана із виконанням обов'язків військової строкової служби у 1989 році, встановлена позивачу лише 15 березня 2016 року, тобто більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, а відтак позивач не має права на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону №2011-ХІІ.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 до квітня 1989 року проходив військову службу в Збройних Силах України та під час проходження військової служби отримав поранення (контузію), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №13 від 14 січня 2013 року нанесені ОСОБА_1 поранення (контузія) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0584001 позивачу встановлена третя група інвалідності 15 березня 2016 року.
25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю. В додаток до вказаної заяви позивачем надано: копію паспорту; копію картки фізичної особи - платника податків; копію витягу з протоколу ЦВЛК МОУ від 14 січня 2013 року №10; копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24 грудня 2012 року №898/2012-3; довідку МСЕК від 18 березня 2013 року; довідку МСЕК від 15 березня 2016 року; копії посвідчень; копії військового квитка.
За результатами розгляду вказаного звернення департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 16 листопада 2018 року №0290/М-1675/891 повідомив, що документи на призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби, оформляє та подає в департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб. Однак, ОСОБА_1 повідомлено, що з наданих в листі відомостей неможливо визначити його право щодо призначення одноразової грошової допомоги, а тому для отримання більш детальних роз'яснень з порушеного питання необхідно звернутися в військовий комісаріат за місцем проживання.
Незгода позивача із вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до частини статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності - 15 березня 2016 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 6 Порядку (в редакції на момент звернення позивача із заявою) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції на момент звернення позивача із заявою) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
У витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що поранення (контузія), отримані позивачем - це захворювання, пов'язане з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що Військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Вимогами пункту 12-13 Порядку № 975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся з відповідним пакетом документів щодо призначення одноразової допомоги, що підтверджується фактичними матеріалами справи.
Міністерство оборони України листом від 16 листопада 2018 року №0290/М-1675/891 відповіло позивачу про те, що з наданих у листі відомостей неможливо визначити право щодо призначення одноразової грошової допомоги, а відтак для отримання більш детальних роз'яснень необхідно звернутися в військовий комісаріат за місцем проживання.
Відтак, заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги по суті розглянута не була.
Поряд із цим, з аналізу наведених норм вбачається, що нормами чинного законодавства не передбачено можливість повернення поданого заявником пакету документів без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на вирішення питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання відповідача здійснити розгляд заяви позивача в порядку встановленому чинним законодавством.
При цьому, суд вважає за необхідне акцентувати увагу апелянта, що задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції не вирішував питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги, а лише вказав на допущення відповідачем порядку розгляду такого звернення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 15.10.2020 р.)