Справа № 640/13948/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності на зобов'язання вчинити дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у неналежному способі розгляду скарги, скасувати рішення відповідача від 11 липня 2019 року №113-19, зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу шукача захисту на території України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Скаржник вказує на те, що скарга позивача на наказ Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 12 березня 2019 року № 88 розглянута відповідачем з порушенням порядку та строків, визначених Законом України «Про звернення громадян». Також позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що рішення про відхилення скарги позивача не порушує прав та інтересів позивача.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що при розгляді скарги позивача на рішення територіального органу Державної міграційної служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року - без змін, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що громадянин Грузії ОСОБА_1 у лютому 2019 року звернувся до територіального відділу ДМС України із заявою-анкетою про визнання його особою, яка потребує додаткового захисту.
18 березня 2019 року позивача повідомлено про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішення про відмову у прийнятті документів прийнято на підставі наказу № 88 від 12 березня 2019 року.
Не погоджуючись з наказом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивачем 18 березня 2019 року подано скаргу до Державної міграційної служби України, за наслідком розгляду якої сформовано висновок про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 11 липня 2019 року.
На підставі зазначеного висновку Державною міграційною службою України прийнято рішення №113-19 від 11 липня 2019 року про відхилення скарги позивача на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Повідомленням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 197 від 18 липня 2019 року позивача поінформовано про відхилення скарги на рішення територіального органу Державної міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі рішення відповідача №113-19 від 11 липня 2019 року.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відхилення скарги позивача на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді скарги позивача на рішення територіального органу Державної міграційної служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними доводам позовної заяви та стосуються виключно дотримання відповідачем порядку та строків розгляду скарги позивача на рішення територіального органу Державної міграційної служби.
Під час апеляційного розгляду справи предметом доказування є виключно дотримання відповідачем порядку та строків розгляду скарги позивача на рішення територіального органу Державної міграційної служби.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначений Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Особливості порядку оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту визначені у ст. 12 вказаного Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення за скаргою приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як на три місяці.
Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи мають право брати участь у розгляді їх скарги.
Положеннями ч. 9 ст. 12 вказаного Закону передбачено, що особа, яка отримала повідомлення про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і не використала права на його оскарження до суду протягом п'яти робочих днів, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Пунктом 8.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС від 07 вересня 2011 року №649 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 року за № 1146/19884 передбачено, що рішення, передбачені пунктом 8.3 цього розділу, оформлюються рішенням ДМС, реєструються в журналі реєстрації рішень про розгляд скарг та надсилаються разом з особовою справою заявника у встановленому порядку до відповідного територіального органу ДМС.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2019 року позивача повідомлено про відмову в оформленні йому документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Рішення про відмову у прийняті документів прийнято на підставі наказу № 88 від 12 березня 2019 року.
Позивач, використовуючи своє право на позасудове оскарження прийнятого рішення, звернувся із скаргою до ДМС, яка зареєстрована за вх. № ОП-К-246-19 від 18 березня 2019 року.
Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на виконання листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС від 10 квітня 2019 року № 8.5/1469-19 направлено особову справу позивача до ДМС.
На підставі письмового подання Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС від 21 червня 2019 року № 8.5/2441-19 винесено наказ №179 про продовження строку прийняття рішення за скаргою позивача до 24 липня 2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2019 року розгляд скарги позивача проведено за його участю та участю його представника.
За результатами розгляду скарги позивача на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 11 липня 2019 року затверджено висновок, яким відхилено скаргу позивача.
ДМС прийнято рішення № 113-19 від 11 липня 2019 року про відхилення скарги позивача від 18 березня 2019 року на наказ ЦМУ ДМС від 12.03.2019 №88.
Повідомленням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 197 від 18 липня 2019 року позивача повідомлено про відхилення його скарги на рішення територіального органу Державної міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі рішення відповідача №113-19 від 11 липня 2019 року.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що відповідачем скарга позивача розглянута у порядку та строки, встановлені Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Колегія суддів зауважує, що позивач звертався до відповідача саме зі скаргою в порядку Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тому доводи скаржника про те, що розгляд відповідачем його скарги проводився з порушенням порядку та строків, визначених Законом України "Про звернення громадян" є безпідставними.
Також є безпідставними доводи скаржника щодо помилковості висновків суду першої інстанції про те, що рішення про відхилення скарги позивача не порушує прав та інтересів позивача, оскільки відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій справі з інших підстав, а таких висновків рішення суду першої інстанції не містить.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку