Справа № 640/18660/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,-
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просило суд:
- визнати протиправними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 06.08.2020 ВП №23106532;
- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору 06.08.2020 ВП №23106532;
- стягнути на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) кошти в сумі 527,30 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, акціонерним товариством "Укргазвидобування", подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не враховано, що позивачем виконано наказ Господарського суду м. Києва від 29.10.2010 №41/301 повністю без будь-яких примусових дій та заходів державної виконавчої служби у добровільному порядку.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матерів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 у справі №41/301, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2011, стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОНА-УКРАЇНА" 4935 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 00 коп. - передплати, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В подальшому, 29.10.2010 Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2010 у справі №41/301 та пред'явлено до виконання до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Державним виконавцем 08.11.2010 ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23106532 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 29.10.2010 №41/301 щодо стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПОНА-УКРАЇНА" боргу в розмірі 5273,00 грн.
Постановою державного виконавця від 08.11.2010 вказане виконавче провадження зупинено на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2020 у справі №41/301 замінено сторону (боржника) виконавчого провадження у рамках виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.07.2020 у справі №41/301 з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на її правонаступника - Акціонерне товариство "Укргазвидобування".
Платіжним дорученням від 27.07.2020 №313830 AT "Укргазвидобування" повністю сплатило борг у сумі 5 273,00 грн. за наказом Господарського суду м. Києва від 29.10.2010 №41/301 на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
Державним виконавцем, 06.08.2020 виконавче провадження №23106532 поновлено та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 527,30 грн.
Вважаючи постанову відповідача про стягнення виконавчого збору у розмірі 527,30 грн протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України від 21.04.1999 №606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-ХІV; у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження).
Відповідно до статті 1 Закон №606-ХІV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 25 Закону №606-ХІV установлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 27 Закону №606-ХІV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Приписами частини першої статті 28 Закону №606-ХІV визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Частиною третьою, четвертою вказаної статті 28 також передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Відповідно до п.п.3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження), розробленої відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
05.10.2016 набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відтак, виконавче провадження у даній справі було розпочато на підставі Закону №606-ХІV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Однак, оскаржуване рішення про стягнення виконавчого збору державним виконавцем прийняте на підставі Закону №1404-VІІІ, прикінцевими та перехідними положеннями якого встановлено, що після набрання чинності Закону виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404-VІІІ, положення попереднього Закону №606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону №606-ХІV. Кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена згідно того закону, в період дії якого вона розпочата.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем оскаржувану постанову винесено 06.08.2020року, тобто вже в період дії Закону №1404-VІІІ, а тому суд приходить до переконання, що то державний виконавець, приймаючи дану постанови, повинен вчиняти такі дії відповідно до Закону №1404-VІІІ.
Положеннями ч.1, 2 ст.27 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою відповідача від 06.08.2020 поновлено виконавче провадження ВП № 23106532, що було зупинено постановою державного виконавця 08.11.2010. Одночасно з прийняттям вказаної постанови, відповідачем прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 527,30 грн, що становить 10% від суми, яка зазначена у наказі від 29.10.2010 №41/301.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача, що за своїм змістом ідентичні доводам апеляційної скарги, щодо відсутності у відповідача правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за наказом Господарського суду м. Києва 29.10.2010 № 41/301, та не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному наказі. Борг сплачено AT "Укргазвидобування" добровільно на рахунок Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ (м. Київ).
Нормами Закону України "Про виконавче провадження" стягнення виконавчого збору пов'язано з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому закінчено виконавче провадження, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваної постанови, прямо передбачено обов'язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Відтак, сплата позивачем на користь ТОВ "ПОНА-Україна" суми боргу у розмірі 5 273, 00 грн не є добровільним виконанням рішення суду, а свідчить про фактичне його виконання в рамках виконавчого провадження №23106532, оскільки вказану суму сплачено після відкриття вказаного виконавчого провадження, а не до його відкриття.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанціїї щодо безпідставності доводів позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Вказану норму Закону України "Про виконавче провадження" викладено в такій редакції відповідно до Закону України від 03.07.2018 №2475 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", який набрав чинності 28.08.2018.
Також, судом першої інстанції вірно не враховано до даних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.10.2019 по справі №580/1328/19, оскільки предметом оскарження у вказаній справі були постанови про стягнення виконавчого збору, винесені під час дії попередньої редакції частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачала стягнення виконавчого збору у відсотках від фактично стягнутої суми.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя А.Б. Парінов
Суддя В. Ю. Ключкович
(Повний текст постанови складено 15.10.2020 року)