Справа № 640/4898/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку, -
У березні 2019 року позивач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівель (ідентифікатор закупівель ID: UA-2018-09-21-000834-с) за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 19710000-6 Синтетичний каучук (Пароніт, прокладки паронітові, біконітові та ПХВ) від 04.03.2019 року у частині встановлення порушень у сфері публічних закупівель, зокрема порушення норм частини 3 статті 17 та пункту 2 частини 2 статті 22 та порушення вимог частини 4 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», а також зобов'язання вчинити дії щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку (ідентифікатор моніторингу №UA-М-2018-10-31-000591).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт наполягає, що оскільки відомості щодо наявності/відсутності порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури стосовно учасника торгів містяться у відкритому реєстрі, доступ до якого є вільним, то у позивача відсутні підстав для вимагання таких відомостей від учасників процедури закупівлі.
Також, апелянт вказує, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний її початок, та вважається першим днем для вчинення певної дії, яка має юридичне значення, тому позивачем із дотриманням строку, встановленого частиною четвертою статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі» 17 жовтня 2018 року прийнято рішення про визначення переможця.
У тексті апеляційної скарги позивач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Щодо заявленого позивачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
02 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Державної аудиторської служби України, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної аудиторської служби України від 06.02.2019 року №31 «Про початок моніторингу закупівель» відповідно до положень частини другої статті 71 Закону України «Про публічні закупівлі», пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 наказано почати моніторинг закупівель відповідно до переліку, що додається.
На підставі зазначеного наказу Державною аудиторською службою України здійснено моніторинг закупівлі замовника - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», інформація про предмет закупівлі - Пароніт, прокладки паронітові, біконітові та ПХВ (код «ДК 021:2015: 19710000-6 «Синтетичний каучук», 2 лоти) очікуваною вартістю 1 170 094, 54 грн., інформація про оприлюднення - №UA-2018-09-21-000834-с від 21.09.2018 року, за наслідком якого складено висновок про результати моніторингу закупівлі від 04.03.2019 року №68, затверджений заступником Голови Державної аудиторської служби України 04.03.2019 року (далі - оскаржуваний та/або спірний висновок).
У спірному висновку вказано про наступні обставини: «За результатами моніторингу установлено, що тендерна документація Замовника не містить вимоги щодо надання учасниками торгів інформації в довільній формі про відсутність підстав для відхилення тендерної пропозиції, визначеної у пункті 8 частини першої статті 17 Закону, чим порушено норми частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону. Також, моніторингом встановлено, що розкриття тендерних пропозицій відбулося 09.10.2018, а рішення про визначення переможця та повідомлення про намір укласти договір розміщено Замовником в електронній системі закупівель 18.10.2018 без повідомлення про подовження терміну розгляду тендерної пропозиції, чим порушено вимоги частини четвертої статті 28 Закону.
За результатами аналізу питання відповідності вимог тендерної документації вимогам Закону установлено порушення вимог пункту 2 частини другої статті 22 Закону та частини третьої статті 17 Закону. За результатами аналізу питання розгляду тендерної пропозиції установлено порушення вимог частини четвертої статті 28 Закону.
За результатами аналізу питання дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо обрання процедури закупівлі, визначення предмета закупівлі, відображення закупівлі у річному плані (додатку), оприлюднення інформації щодо закупівлі, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення, відповідності умов договоре \-мовам тендерної пропозиції переможця, внесення змін до договору - порушень не встановлено.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Держаудитслужба зобов'язала здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень».
Вважаючи висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівель протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що вимога замовника в частині надання у довільній формі інформації про відсутність підстав, визначених у частинах 1, 2 статті 17 Закону №922-VIII не є тотожним поняттям документального підтвердження відповідної інформації. Тобто, довільна форма надання інформації, на думку суду, означає, що учасник закупівлі, на власний розсуд, у будь-які формі (лист, заява тощо) повідомляє замовника про відсутність обставини передбачених частинами 1, 2 статті 17 Закону №922-VIII, у той час коли, документальним підтвердженням є офіційні документи, які дають змогу ідентифікувати замовнику відсутність обставини передбачених частинами 1, 2 статті 17 Закону №922-VIII. Також, суд першої інстанції вважав, що у позивача було п'ять робочих днів для розгляду тендерної пропозиції, які мають обчислюватися з 09.10.2018 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 року №43 (далі - Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Норми пп. 3 пункту 3 Положення №43 серед основних завдань Держаудитслужби України визначають здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.
При цьому, згідно з абзацом 5 пп. 3 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, реалізує державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон про фінансовий контроль) Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель визначено положеннями статті 7-1 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою якої передбачено, що моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.
Моніторинг закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.
Вичерпний перелік підстав моніторингу закупівлі, порядок прийняття рішення про початок його здійснення, а також строки його проведення визначені у частинах другій-четвертій статті 7-1 Закону.
Приписи частини шостої статті 7-1 Закону визначають, що за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
При цьому, за правилами частини сьомої вищевказаної статті у висновку обов'язково зазначаються: 1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження; 2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі; 5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі.
Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вважав вірним висновок Держаудитслужби України щодо порушення позивачем вимог пункту 2 частини 2 статті 22 Закону №922-VIII та частини 3 статті 17 Закону №922-VIII.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу. Тендерна документація повинна містити, зокрема, один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним (п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника в разі, зокрема, якщо учасник визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура.
Згідно з приписами частини третьої вищевказаної статті, Замовник у тендерній документації зазначає, що інформація про відсутність підстав, визначених у частинах першій і другій цієї статті, надається в довільній формі. Спосіб документального підтвердження згідно із законодавством відсутності підстав, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої та частиною другою цієї статті, визначається замовником для надання таких документів лише переможцем процедури закупівлі. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України № 755-IV від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Невід'ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Єдиний ліцензійний реєстр, Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об'єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 26,28 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, у тому числі відомості про розпорядника майна, керуючого санацією; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів.
Наказом Міністерства юстиції України від 15.09.2011 № 3018/5 затверджено Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (далі - Положення № 3018/5).
Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного Положення, Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, - це автоматизована база даних, що містить інформацію про суб'єктів підприємницької діяльності, відносно яких триває або завершена процедура банкрутства (далі - боржники), про стан провадження у справі про банкрутство, про реєстр вимог кредиторів та інші дані, які отримані від арбітражних керуючих та господарських судів, а також відомості, які є результатом здійснення державним органом з питань банкрутства визначених законодавством повноважень (далі - Єдиний реєстр підприємств).
Відповідно до п.п. 2.1.2. п. 2.1. Положення, Єдиний реєстр підприємств містить відомості про стан провадження у справі про банкрутство (у тому числі дата відкриття провадження у справі про банкрутство та судова процедура, у якій перебуває боржник).
Інформаційна довідка з Єдиного реєстру підприємств (далі - довідка) - це документ, який надається безоплатно в електронній формі за он-лайн запитом юридичної або фізичної особи про видачу довідки з Єдиного реєстру підприємств (далі - запит) стосовно суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого запитується інформація (п.3.2. Положення).
Відомості з Єдиного реєстру підприємств є актуальними на дату формування довідки (п. 3.6. Положення).
З системного аналізу вищенаведених норм Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» вбачається, що Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство є відкритим єдиним державним реєстром, доступ до якого є вільним та в якому міститься достовірна інформація про юридичну особу, включно щодо визнання учасника торгів банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.
Таким чином, оскільки відомості щодо наявності/відсутності порушення справи про банкрутство та відкриття ліквідаційної процедури стосовно учасника торгів містяться у відкритому реєстрі, доступ до якого є вільним, а згідно з положенням частини третьої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не вимагає документального підтвердження інформації, що міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для вимагання таких відомостей від учасників процедури закупівлі та протиправність висновку відповідача щодо порушення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» вимоги частини третьої статті 17 та пункту 2 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі».
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 620/1150/19.
Таким чином, інформація щодо того чи визнаний учасник банкрутом та чи відкрита стосовно нього ліквідаційна процедура, є у відкритому доступі, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивачем порушено вимоги пункту 2 частини 2 статті 22 Закону №922-VIII та частини 3 статті 17 Закону №922-VIII, є помилковим.
Відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», після оцінки пропозицій замовник розглядає тендерні пропозиції на відповідність вимогам тендерної документації з переліку учасників, починаючи з учасника, пропозиція якого за результатом оцінки визначена найбільш економічно вигідною. Строк розгляду тендерної пропозиції, яка за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. Строк розгляду тендерної пропозиції може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку розгляду тендерної пропозиції замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель.
У разі відхилення тендерної пропозиції, що за результатами оцінки визначена найбільш економічно вигідною, замовник розглядає наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною.
Таким чином, максимальний строк розгляду тендерної пропозиції, яка за результатами оцінки визначена замовником найбільш економічно вигідною, є п'ять робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції. При цьому, строк розгляду тендерної пропозиції може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів, про що замовник повідомляє шляхом оприлюднення відповідного повідомлення в електронній системі закупівель.
Суд першої інстанції виходив з того, що у позивача було п'ять робочих днів для розгляду тендерної пропозиції, який має обчислюватися з 09.10.2018 року, тому з врахуванням святкових та вихідних днів, останнім днем строку розгляду тендерної пропозиції є 16.10.2018 року, а не 17.10.2018 року, як про те стверджує позивач (робочі дні 09.10.2018, 10.10.2018, 11.10.2018, 12.10.2018, 16.10.2018).
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, Законом України «Про публічні закупівлі» визначено, строк розгляду тендерної пропозиції є п'ять робочих днів з дня визначення найбільш економічно вигідної пропозиції, однак, це не свідчить про те, що день визначення найбільш економічно вигідної пропозиції (в даному випадку 09.10.2018 року) враховується у п'ятиденний строк, оскільки у випадку його врахування, замовник не матиме п'яти повних робочих днів для розгляду відповідної пропозиції.
Апеляційний суд вважає, що перебіг п'ятиденного строку, визначеного частиною четвертою статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», починається у даному випадку саме 10.10.2018 року, відтак останнім робочим днем строку розгляду тендерної пропозиції є саме 17.10.2018 року.
Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем із дотриманням вимог частини четвертої статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», 17 жовтня 2018 року прийнято рішення про визначення переможця, чим спростовуються відповідні висновки Держаудитслужби України.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, з системного аналізу наведених законодавчих норм та встановлених обставин справи, відповідачем не виконано обов'язок, встановлений статтею 77 КАС України та не доведено правомірність висновку про порушення позивачем норм частини 3 статті 17, пункту 2 частини 2 статті 22 та порушення вимог частини 4 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», тому висновок Держаудитслужби України про результати моніторингу процедури закупівель (ідентифікатор закупівель ID: UA-2018-09-21-000834-с) за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 19710000-6 Синтетичний каучук (Пароніт, прокладки паронітові, біконітові та ПХВ) від 04.03.2019 року у частині встановлення порушень у сфері публічних закупівель, зокрема порушення норм частини 3 статті 17 та пункту 2 частини 2 статті 22 та порушення вимог частини 4 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», а також зобов'язання вчинити дії щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку (ідентифікатор моніторингу №UA-М-2018-10-31-000591), є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно з платіжним дорученням № 9708 від 17 квітня 2020 року у розмірі 1 921 грн. та за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням № 29132 від 05 серпня 2020 року у розмірі 3 153 грн.
А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України у загальному розмірі 5 074,00 грн.
Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати висновок про результати моніторингу процедури закупівель (ідентифікатор закупівель ID: UA-2018-09-21-000834-с) за предметом закупівлі «ДК 021:2015: 19710000-6 Синтетичний каучук (Пароніт, прокладки паронітові, біконітові та ПХВ) від 04.03.2019 року у частині встановлення порушень у сфері публічних закупівель, зокрема порушення норм частини 3 статті 17 та пункту 2 частини 2 статті 22 та порушення вимог частини 4 статті 28 Закону України «Про публічні закупівлі», а також зобов'язання вчинити дії щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку (ідентифікатор моніторингу №UA-М-2018-10-31-000591).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 4 , код ЄДРПОУ 40165856) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (адреса: 01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421), витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 5 074 (п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 15.10.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна