Справа № 826/8330/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступника Головного управління ДФС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергокомплекс» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді за результатами розгляду Заяви щодо надання розстрочення податкового боргу від 21.07.2015 №15-07/21, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0000141506 в частині нарахування штрафу в розмірі 39400,00 гривень за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за період з 26.08.2015 по 07.10.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві (правонаступник ГУ ДФС у м.Києві) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за наслідками проведення камеральної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем термінів сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток, що було підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань. Також апелянт зазначає, що заяву позивача про розстрочення податкового боргу було розглянуто у передбачений законодавством строк та листом від 03.08.2015 надано відповідь про відсутність підстав для прийняття рішення про розстрочення податкового боргу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідач не спростовує того факту, що ним було проведено перевірку своєчасності сплати податку на прибуток, що може бути предметом документальної перевірки, а не камеральної, яка мала місце в рамках спірних правовідносин, а тому висновку суду першої інстанції є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДФС у м.Києві на ГУ ДПС у м.Києві, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано ГУ ДФС у м.Києві.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у м.Києві його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов'язкові для ГУ ДПС у м.Києві в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для ГУ ДФС у м.Києві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, станом на липень 2015 року у позивача виникла податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку ТОВ «Союзенергокомплекс» по коду класифікації доходів бюджету 11021000 «податок на прибуток приватних підприємств» (а.с.69-85а).
22.07.2020 позивач звернувся до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою про надання розстрочення податкового боргу від 21.07.2015 №15-07/21, до якої було додано економічне обґрунтування необхідності надання розстрочення податкового боргу (графік погашення розстрочених сум та розрахунок прогнозованих доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення), засвідчену копію фінансового звіту за 1 півріччя 2015 року, засвідчену копію сертифікату ТПП України (а.с.13-17).
У зв'язку з неотриманням відповіді за наслідками розгляду вказаної заяви у передбачений законодавством строк, 07.09.2015 позивач звернувся до ДФС України зі скаргою №15-09/07 на протиправну бездіяльність ДПІ (а.с.18).
Листом від 23.09.2015 №14642/10/26-15-23-02-17, ГУ ДФС у м.Києві зобов'язало ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві надати вичерпну відповідь платнику податків на його заяву (а.с.19).
Внаслідок не отримання відповіді на свою заяву про розстрочення податкового боргу від 21.07.2015 №15-07/21, до якої було додано економічне обґрунтування такої необхідності, позивач здійснював оплати податкового боргу на підставі визначного ним графіку, а саме в липні 2015 року - 20000,00 грн., в серпні 2015 року 80000,00 грн. (двома платежами: 30000,00 грн. та 50000,00 грн.), в вересні 2015 року - 70000,00 грн., решта в жовтні 2015 року - 80115,53 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку (а.с.69-85а).
18.12.2015 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, а саме перевірку своєчасності сплати податку на прибуток підприємства ТОВ «Союзенергокомплекс» за 2014 рік та авансового внеску з податку на прибуток за березень 2015 року, квітень 2015 року та травень 2015 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2015 №758/26-59-15-06-94, в якому встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України, внаслідок чого контролюючим органом розраховано розмір штрафу 70533,24 грн., з яких штраф за затримку сплати податку на прибуток за 2014 рік - в розмірі 67403,80 грн. та штраф за затримку сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень-травень 2015 року в розмірі 3129,44 грн. (а.с.20-22).
Позивачем 25.12.2015 подано заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.23-25) та матеріали справи не містять інформацію щодо їх розгляду ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2016:
- №0000131506, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 10533,24 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств (а.с.26).
- №0000141506, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 60000,00 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств (а.с.27).
Позивач частково погодився з висновками акту перевірки та самостійно сплатив штрафні санкції, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2016 №0000131506 у сумі 10533,24 грн. та частково у податковому повідомленні-рішенні від 05.01.2016 №0000141506 на суму 20600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 19.01.2016 №1225 та №1226 (а.с.29-30).
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2016 №0000141506 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 39400,00 грн., позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами чого, рішенням ГУ ДФС у м.Києві від 22.03.2016 №7006/10/26-15-10-01-35 (а.с.35-39) та рішенням Державної фіскальної служби України від 27.04.2016 №9659/6/99-99-11-03-01-25 (а.с.44-46) скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0000141506 - без змін.
Вважаючи протиправною бездіяльність контролюючого органу в частині не надання відповіді за наслідками розгляду заяви про розстрочення податкового боргу, а податкове повідомлення-рішення від 05.01.2016 №000014150 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 39400,00 грн. неправомірним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що посилання позивача на необхідність скасування ППР в оскаржуваній частині штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, в зв'язку з не прийняттям відповідачем будь-якого рішення за результатами поданої позивачем заяви про розстрочення сплати податкового боргу та одночасно в зв'язку зі сплатою позивачем боргу в самостійно визначеному порядку розстрочення є помилковими, однак діючи не у спосіб, передбачений Законом, відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до предмета камеральної перевірки, в результаті чого податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, на підставі акту перевірки, який складений з порушенням.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до пп. 20.1.4, п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з п.75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до абз.1 п.75.1. ст.75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
В той же час, пунктом 75.1.2 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, тощо.
Згідно п.76.2 ст.76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно п. 2.5.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 № 165 (далі - Методичні рекомендації), акт про результати камеральної перевірки складається у вигляді відповідного зразка, який наведено у додатку №2 і складається у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.
Отже, у даному випадку камеральна перевірка позивача могла бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях з податку на прибуток, (розрахунках) платника податків.
При цьому, питання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів не належить до тих, що мають встановлюватись під час здійснення камеральної перевірки.
Як вбачається зі змісту та форми акта від 18.12.2015 №785/26-59-15-06-94, контролюючим органом проведена камеральна перевірка, при цьому фіскальним органом проводилась перевірка не податкової звітності, а саме перевірка своєчасності сплати товариством податку на прибуток, що відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.
Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №804/8228/14, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що здійснюючи камеральну перевірку відповідач не був наділений повноваженнями перевіряти своєчасність сплати позивачем податку на прибуток підприємств, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке прийнято на підставі акту перевірки від 18.12.2015 №758/26-59-15-06-94, не можна вважати таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією і законами України.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви позивача про надання розстрочення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 100.2 ст. 100 ПК України передбачено, що платник податків має право звернутись до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з п. 100.4 ст. 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574, відповідно до п.2.1 якого розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:
Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми;
головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень;
державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.
За змістом п.3.1-3.2 наведеного Порядку для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1).
За результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви:
приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2);
відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
Відповідачем подано до матеріалів справи копію листа від 03.08.2015 №35671/10/26-59-23-01-12 (а.с.54-55), в якому зазначено, що оскільки позивачем не було подано пакет документів для встановлення загрози виникнення, накопичення або непогашення податкового боргу та здійснення аналізу фінансового станку, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві не має підстав для прийняття рішення про розстрочення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік, в сумі 250155,53 грн. по ТОВ «Союзенергокомплекс».
В той же час, з наведеного листа не вбачається, що контролюючим органом було надано оцінку доданим до заяви ТОВ «Союзенергокомплекс» документам, які містили обґрунтування наявності загрози виникнення або накопичення податкового боргу, аналіз фінансового стану, графік погашення, розрахунок доходів, фінансовий звіт та інформацію про наявність форс-мажорних обставин.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів направлення зазначеного листа до ТОВ «Союзенергокомплекс», або повідомлення його про прийняте рішення будь-яким іншим способом.
Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій (бездіяльності) за наслідками розгляду заяви позивача про розстрочення податкового боргу від 21.07.2015 №15-07/21 та не підтверджено направлення позивачу відповіді за наслідком розгляду вказаної заяви.
Подана до суду доповідна записка в.о. начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві (без дати та номеру) жодним чином не спростовує наведені вище висновки суду, а лише зазначає, що Положення №574 та норми ст.100 ПК України не передбачають направлення відповіді листом з повідомленням про вручення, і відповідальна особа за надання відповіді за наслідком розгляду заяви позивача станом на 16.02.2016 звільнена з займаної посади.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.Києві щодо ненадання відповіді за результатами розгляду заяви ТОВ «Союзенергокомплекс» про надання розстрочення податкового боргу від 21.07.2015 №15-07/21.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Замінити відповідача Головне управління ДФС у м.Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 15 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма