Справа № 640/19105/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Сорочка Є.О.,
Степанюка А.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційні скарги Галицької митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України (Державної митної служби України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України України (Державної митної служби України), третя особа: Львівська митниця Державної фіскальної служби (Галицька митниця Держмитслужби) про стягнення коштів, -
У жовтні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 30 186,69 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.02.2019 р. по 20.06.2019 p.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
стягнуто з Державної фіскальної служби України служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 27 лютого 2019 року по 17 червня 2019 року в сумі 28 276, 14 грн. (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят шість гривень чотирнадцять копійок).
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено
Звернуто до негайного виконання рішення суду у частині стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8 024, 31 грн. (вісім тисяч двадцять чотири гривні 31 копійку).
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем - Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 не звертався з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на роботі до Державної фіскальної служби України.
Також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицькою митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального права. Апелянт також вказує, зокрема, що позивач не звертався з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на роботі, при цьому поновлення потребувало саме ініціативи працівника.
У тексті апеляційної скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
Також, відповідач і третя особа в апеляційних скаргах звертаються з клопотанням про їх заміну в порядку процесуального правонаступництва.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, зокрема, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відтак, колегія суддів вирішила замінити сторін по справі, а саме: відповідача - Державну фіскальну службу України на правонаступника, належного відповідача - Державну митну службу України; третю особу - Львівську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника, належну третю особу - Галицьку митницю Держмитслужби.
02 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби, в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної фіскальної служби України від 18.09.2017 р. № 2183-о, ОСОБА_1 переведено з посади заступника начальника Херсонської митниці ДФС з 18.09.2017 р. на рівнозначну посаду першого заступника начальника Львівської митниці ДФС.
Наказом Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-о «Про припинення державної служби» ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС припинено державну службу у зв'язку із поновленням на посаді державної служби особи, яка раніше її займала, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв» внесено зміни до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв «Про надання відпустки» ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС, а саме цифру « 100» замінити цифрою « 46», дату « 19 серпня 2018 року» замінено датою « 26 червня 2018 року».
Наказом Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-о «Про припинення державної служби» про припинення державної служби ОСОБА_1 , першому заступнику начальника Львівської митниці ДФС та встановлено вважати останнім робочим днем ОСОБА_1 26.06.2018 р.
Не погоджуючись із оскаржуваними наказами, позивач звернувся до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року по справі № 826/11434/18 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-0 «Про припинення державної служби»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 р.; зобов'язано Державну фіскальну служби України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року змінено, виклавши шостий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по 26 лютого 2019 року в сумі 64 194, 48 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).».
18 червня 2019 року наказом Державної фіскальної служби України № 1051-о «Про виконання рішення суду»:
- скасовано наказ від 25.06.2018 р. № 1065-0 «Про припинення державної служби»;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 року.
20 червня 2019 року Львівською митницею ДФС прийнято наказ № 464-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України», яким:
- скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 26.06.2018 року № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України щодо припинення державної служби ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС»;
- управлінню по роботі з персоналом Львівської митниці ДФС доручено забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 під особистий підпис з оригіналом наказу.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати ухвалення судового рішення про поновлення по дату фактичного поновлення на посаді протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що період часу з наступного день після проголошення рішення, яким особу поновлено на посаді по день, що передував винесенню наказу про поновлення на роботі є вимушеним прогулом позивача, з вини відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною шостою статті 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Також, відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважності, внаслідок яких судове рішення виконано несвоєчасно.
Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. Беззаперечним є і його обов'язок виплатити особі середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (в разі наявності такої затримки).
Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року по справі № 826/11434/18 позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 25.06.2018 р. № 1065-0 «Про припинення державної служби»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 1195-кв «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС від 16.04.2018 р. № 1192-кв»; визнано протиправним та скасовано наказ Львівській митниці ДФС від 26.06.2018 р. № 425-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС з 27.06.2018 р.; зобов'язано Державну фіскальну служби України виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Також допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року змінено, виклавши шостий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Державної фіскальної служби України служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2019 року по 26 лютого 2019 року в сумі 64 194, 48 (шістдесят чотири тисячі сто дев'яносто чотири гривні сорок вісім копійок).».
Таким чином, колегія суддів наголошує, що датою винесення судом рішення про поновлення позивача на роботі є 26 лютого 2019 року, в той час як датою фактичного поновлення позивача на роботі є 18 червня 2019 року, коли ОСОБА_1 було поновлено на посаді першого заступника начальника Львівської митниці ДФС.
При цьому, безпідставними є доводи апелянтів стосовно того, що позивач не звертався до відповідача щодо виконання судового рішення в частині його поновлення, а також що питання про поновлення позивача на посаді, з якої він був звільнений, потребувало ініціативи працівника, з огляду на наведені вище положення щодо обов'язковості виконання судових рішень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період з дня ухвалення Окружним адміністративним судом м. Києва рішення в адміністративній справі №826/11434/18 по день фактичного поновлення позивача на посаді є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді в органі фіскальної служби.
Відтак, наявні правові підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду, а саме з 27 лютого 2019 року (наступний день після проголошення рішення, яким позивача було поновлено на посаді) по 17 червня 2019 року (день, що передував винесенню наказу про його поновлення на посаді).
Відповідно до частини першої ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки апелянтами не наведено доводів та підстав для перегляду рішення суду першої інстанції в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 27 лютого 2019 року (наступний день після проголошення рішення, яким позивача було поновлено на посаді) по 17 червня 2019 року (день, що передував дню поновленню на посаді), колегія суддів вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг Галицької митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, відповідачем та третьою особою, як суб'єктами владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість вчинених дій з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року . До того ж, доводи апелянтів є ідентичними тим, що вже були викладені у відзивах на позовну заяву без врахування висновків та тверджень суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України України (Державної митної служби України), третя особа: Львівська митниця Державної фіскальної служби (Галицька митниця Держмитслужби) про стягнення коштів.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційні скарги Галицької митниці Держмитслужби, Державної фіскальної служби України (Державної митної служби України) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.10.2020 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді Є.О. Сорочко,
А.Г. Степанюк