Справа № 580/1891/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко
15 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О.,
Безименної Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Черкаській області щодо не проведення виплати одноразової грошової допомоги позивачу шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий Позивачем, відповідно до вимог п. 10 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, протягом двох місяців із дня прийняття рішення ДФС України;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-ХІІ, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, що становить 384200 грн. 00 коп.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи. Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було враховано таку важливу обставину, як відсутність коштів у діючому кошторисі Головного управління ДФС у Черкаській області, що свідчить про те, що в діях відповідача не вбачається ознак бездіяльності з виплати грошової допомоги.
Відповідно до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 16.03.2019 року серії 12ААБ № 457622, позивачу встановлена II група інвалідності за захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року у справі №580/2032/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області щодо відмови в складенні та подачі до Державної фіскальної служби висновку про виплату грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що пов'язане із проходженням служби в органах ОВС;
- зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, із визначенням розміру одноразової грошової допомоги, що полягає виплаті позивачу згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-ХІІ, в редакції Закону від 13.05.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015 і згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, виходячи із розрахунку 200-кртаного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та направити цей висновок разом із іншими матеріалами до ДФС України для прийняття відповідного рішення.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 30.08.2019 року.
02.03.2020 року в.о. голови ДФС України затверджено висновок ГУ ДФС у Черкаській області про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 . Згідно висновку, призначена грошова допомога складає 384 200,00 грн.
На запит представника позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги, відповідачем повідомлено, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу буде здійснена після внесення ДФС України змін до кошторисних призначень ГУ ДФС у Черкаській області.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення відповідної соціальної виплати порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, тому твердження відповідача щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги після внесення ДФС України змін до кошторисних призначень ГУ ДФС у Черкаській області є безпідставним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_1 (а.с. 16) затверджено В.о. Голови Державної фіскальної служби України С. Солодченком . Призначена одноразова грошова допомога, відповідно до вказаного висновку, складає 384 200,00 грн.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не заперечується право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.
В той же час, відповідачем у строки визначені пункту 10 Порядку №850 одноразову грошову допомогу позивачу не виплачено з тих підстав, що кошторисом ГУ ДФС у Черкаській області на 2020 рік не передбачено в достатньому обсязі коштів для виплати одноразової грошової допомоги.
В апеляційній скарзі відповідач також не заперечує право позивача на отримання одноразової грошової допомоги та лише вказує, що в діях відповідача не вбачається ознак бездіяльності з виплати грошової допомоги, оскільки у діючому кошторисі Головного управління ДФС у Черкаській області відсутні кошти.
Однак, колегія суддів наголошує, що як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання відповідача на відсутність коштів для виплати одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки зазначене порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Так як чинне правове положення передбачає право на отримання такої допомоги, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі № 810/1792/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги є абсолютно ідентичними тим, які були викладені у відзиві на позовну заяву, та яким судом першої інстанції вже було надано вірну правову оцінку.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Повний текст постанови складено 15.10.2020.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна