Справа № 826/17075/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
13 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа Фонду), в якому просила:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо невключення позивача до переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-025-000003255 від 12 травня 2016 року, номер рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-025-000003255 від 12 травня 2016 року, номер рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року даний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на рахунку позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» в сумі 40 000,000 грн., перераховані на виконання умов договору, укладеного між позивачем і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», щодо якого банк виступав повіреним, а тому на нього поширюються гарантії, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначив, що в матеріалах справи не міститься відомостей про повідомлення ОСОБА_1 банком під підпис про непоширення гарантій банку на кошти, повернуті на рахунок позивача за договором з небанківською фінансовою установою. Підкреслив, що відповідачем не обґрунтовано існування підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому наголошує на тому, що кошти були отримані позивачами не на підставі договору банківського вкладу чи рахунку, а за договором позики, що виключає можливість їх відшкодування Фондом в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі після внесення змін до останнього Законом України від 15 листопада 2016 року №1736-VIII. Підкреслює, що перерахування коштів з рахунку фізичної особи на рахунок юридичної і навпаки фактично не відбувалося, а здійснювалося лише у межах балансової документації банку. Зазначає, що у межах правовідносин між ОСОБА_1 і ТОВ «ІРЦ» банк не виступав повіреним, а своєчасне виявлення Уповноваженою особою нікчемних правочинів свідчить про відсутність бездіяльності останньої.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.
З урахуванням ч.2 статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, 12 травня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено договір №980-025-000003255 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», відповідно до умов якого Банк відкрив на ім'я Клієнта поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язався оплачувати послуги Банку.
Також 12 травня 2016 року між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (надалі також - ТОВ «ІРЦ») та ОСОБА_1 укладено договір №980-025-000237882 тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн, строком з дати укладення цього договору по 11 листопада 2016 року, з процентною ставкою 33,54 % річних після утримання податку з таких процентів.
18 травня 2016 року між ТОВ «ІРЦ» m0;а ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року, відповідно до умов якого сума коштів, яка була передана останньою ТОВ «ІРЦ» збільшена до 40 000,00 грн.
Відповідно до копій квитанцій та платіжних доручень №2246423 та №3916031 від 12 травня 2016 року та від 18 травня 2016 року ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_1 перерахувала на рахунок ТОВ «ІРЦ» грошові кошти на загальну суму у розмірі 40 000,00 грн з призначенням платежу: «перерахування залучених коштів згідно з договором №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року».
Згідно з наданою суду випискою по особовому рахунку з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, відкритому на ім'я ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський», 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з рахунку № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 з призначенням платежу: «повернення коштів згідно з договором №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року» та грошові кошти у сумі 154,91 грн з призначенням платежу: «оплата процентів по договору №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року».
18 травня 2016 року та 19 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договори відступлення прав вимоги № 1805 та №1, згідно умов яких ТОВ «ІРЦ» зобов'язалось відступити банку права вимоги, належні ТОВ «ІРЦ», за кредитними договорами з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги.
Правлінням Національного банку України 22 грудня 2015 року прийнято постанову №917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».
На підставі рішення Правління Національного банку України №14/БТ від 23 травня 2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №812 від 23 травня 2016 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасовому адміністратору банку».
Наказом Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року № 42/2 затверджено результати проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність згідно п. п. 7-9 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочинів (трансакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «ІРЦ» з перерахування коштів, у тому числі, які належать позивачу у ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 червня 2016 року №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року по 22 липня 2016 року.
На виконання рішення правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.
Надалі виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21 червня 2018 року № 1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» строком на два роки з 13 липня 2018 року до 12 липня 2020 року включно.
Позивач зверталась до відповідача з заявою, в якій просила включити її до переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», а також надати копії документів, листом від 12 вересня 2018 року за вих. №ЗГ1(К)/3589 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. повідомив позивача, що підставою для невключення інформації про її рахунок до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є нікчемність транзакцій з перерахування коштів. Також у листі зазначено, що позивачу було направлено відповідне повідомлення про це.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, звернувся за захистом своїх порушених прав з даним позовом до суду.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі по тексту - Закон № 4452-VI).
Відповідно до п. 3,4 ч. 1 статті 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч.1 статті 3 Закону України № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Частина 1 статті 26 Закону № 4452-VI визначає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Слід зазначити, що статус вкладника банку, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, в тому числі на умовах договору банківського рахунка, у зв'язку з чим та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк Михайлівський". Зазначений висновок, зокрема, відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалі від 13 вересня 2017 року №К/800/16649/17.
За правилами ч.1-3 статті 27 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно ч.5 статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 статті 27 Закону № 4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.
До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, - до усунення помилок.
Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях - пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях - у csv файлі.
Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно ч.1 статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, передбачені Законом гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку у розумінні статті 2 Закону.
Згідно матеріалів справи, позивача не включено до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, у зв'язку із нікчемністю, на думку відповідача, переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок позивача на підставі ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України та ст. 37, п.п. 7,9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Разом з тим, переведені кошти були прийняті банком, що також підтверджено виписками по особовим рахункам позивача, що знаходяться в матеріалах справи, вказані дії вчинялися платником ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з виконання договору, який на той момент діяв та не був розірваний у судовому порядку з підстав його неналежного виконання стороною. Вказані обставини апелянтом не заперечувались і не спростовані.
Відповідно до п.4 ч.2 статті 37 Закону №4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч.2 статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, грошові кошти від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» надійшли на поточний рахунок позивача у розмірі 154,91 грн. (оплата процентів за договором №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року) та у розмірі 40000,00 грн. (повернення коштів, згідно з договором №980-025-000237882 від 12 травня 2016 року). У свою чергу, ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за даними договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину.
Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10 грудня 2004 року. Натомість поняття правочину в визначено статті 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов'язки його сторін.
Відповідно до статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України.
При цьому, колегія суддів наголошуєна тому, що за Законом до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 статті 38 Закону. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Як зазначено вище, відповідач вважає нікчемними правочин з внесення через касу Банку на рахунок позивача грошових коштів, посилаючись на положення п. п. 7-9 ч. 3 статті 38 Закону.
Однак, Уповноваженою особою не враховано, що операція прийняття і зараховування на рахунок коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно статті 202 ЦК України.
Отже, кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку, є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 статті 26 Закону, Уповноваженою особою не надано.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «ІРЦ» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19 травня 2016 року №1, згідно з яким на користь ПАТ «Банк Михайлівський» відступлено права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та юридичними особами, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами.
Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19 травня 2016 року №1 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладені договори, які предметно відносяться до договорів позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «ІРЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.
Крім того, колегія судів звертає увагу, що з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ «Банк Михайлівський», та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року прийняті зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Згідно абз. 2 п. 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Зі змісту додатку 1 до акту №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01 червня 2016 року вбачається, що між ТОВ «ІРЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1, згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.
Відповідно до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.
На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики).
Наведеним спростовується посилання апелянта на те, у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав повіреним.
Судом не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від ТОВ «ІРЦ», не поширюються гарантії, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому позивач протиправно не був включений до переліку рахунків, вкладники за якими мають право на відшкодування коштів, оскільки в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази щодо підтвердження надходження коштів на рахунок позивача в установі банку.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність вчинених ним дій, позивач на підтвердження обґрунтованості позовних вимог надав достатньо належних та допустимих доказів, всі наведені апелянтом аргументи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2020 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев