П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1175/20
Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
У травні 2020 року адвокат Меламед В. Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області).
Позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі, складаються з наступного:
- визнати протиправним та скасувати рішення про розмір поновленої пенсії;
- зобов'язати провести перерахунок пенсії, починаючи з 27.06.2013 року в розмірі відповідно до ст. 27, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розрахувавши середньомісячний заробіток, застосувавши відомий розмір її заробітної плати, вірний коефіцієнт стажу, та показник середньої заробітної плати за 2010-2012 роки - у розмірі 2368,70 грн., та з 01.01.2018 року - показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки - у розмірі 5377,90, грн., з проведенням розрахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 27.06.2013 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно нараховані позивачу суми, починаючи з 27.06.2013 року до їх фактичної виплати.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження, на підставі п.2 ч.1 ст. 170 КАС України, оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи таку ухвалу, виходив із того, що вимоги позивачки направлені на спонукання суб'єкта владних повноважень виконати судове рішення щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області розглянути та прийняти рішення, за наслідком розгляду її заяви від 19 листопада 2018 року, відповідно до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та вирішити питання про наявність підстав для проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі, не нижче мінімальної пенсії.
Позаяк спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача порушені протиправними рішеннями, діями чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, а тому повинні бути захищені, в порядку ст. 383 КАС України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Меламед В. Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наведені процесуальні порушення, на думку скаржника, надають підстави для скасування судового рішення та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт заявив, що у даній справі предмет спору не є тотожним предмету попереднього спору. До того ж, апелянт вважає, що підстави позову у справах також є різними.
Апелянт акцентує увагу на тому, що у даній справі оскаржено рішення, яке є новим та не було предметом спору раніше.
Крім того, апелянт зазначає, що суб'єкт владних повноважень виконав рішення суду щодо першого спору між сторонами, шляхом прийняття нового рішення про розмір пенсії, який, на думку позивача, не відповідає розміру, встановленого законодавством.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Також від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляції без його участі.
Фактичні обставини справи свідчать про таке.
У 2014 році ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому, зокрема, просила поновити виплату пенсії за віком, з проведенням індексації та здійснення компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з несвоєчасною її виплатою. У позові ОСОБА_1 зазначала про припинення з 2000 р. виплати їй пенсії, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2014 року у справі №757/11833/14-а, яке набрало законної сили у жовтні 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволений.
Суд визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо незабезпечення своєчасного та в повному об'ємі фінансування і виплати ОСОБА_1 пенсії.
Визнав протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим щодо непоновлення, ненарахування і невиплати позивачці пенсії за віком.
Визнав протиправними дії щодо відмови в поновленні пенсії за відповідною заявою ОСОБА_1 .
Зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 27.06.2013 року з проведенням індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою незаконно непоновленої, ненарахованої і невиплаченої пенсії.
Розпорядженням УПФУ в Генічеському районі в Херсонській області від 11.07.2016 року №8000 позивачу поновлено виплату пенсійного забезпечення з 27.06.2013 року.
Сума пенсії з 27.06.2013 року склала 74,70 грн., а з 01.04.2014 року - 75,52 грн.
Розмір позивачу пенсії визначався відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1999 р. №1528 "Про порядок призначення та перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 15.07.1999 р. "Про підвищення мінімального розміру пенсії".
У липні 2016 року Пенсійний фонд нарахував ОСОБА_1 доплату пенсії за період з 27.06.2013 року по 31.07.2016 року в сумі 2 796,82 грн., а далі через банківську установу перерахував доплату в сумі 4 648,98 грн.
Листом від 19.11.2018 року № 3560 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області з листом щодо виконання судового рішення про поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 та надання розрахунків пенсії.
Орган Пенсійного фонду листом від 03.12.2018 року № 12368/03-01 повідомив представника позивача, що постанова Печерського районного суду м. Києва від 27.06.2014 року по справі № 757/11833/14-а виконана у повному обсязі.
У березні 2019 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ГУПФУ в Херсонській області в якому заявила такі вимоги:
- визнати протиправними та скасувати відповідні розрахунки розміру поновленої пенсії;
- визнати протиправною відмову в проведенні перерахунку пенсії, викладену в листі від 03.12.2018 року № 12368/03-01;
- зобов'язати провести поновлення виплати пенсії за віком з 27.06.2013 року, у розмірі, відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показники середньої заробітної плати за три роки до дня звернення до Пенсійного фонду, з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року у справі №540/576/19, яке набрало законної сили у листопаді 2019 року, позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність ГУПФУ в Херсонській області, що виразилася у нерозгляді у встановленому порядку та неприйнятті рішення за наслідком розгляду заяви представника ОСОБА_1 від 19 листопада 2018 року, всупереч вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV та зобов'язав її розглянути, шляхом прийняття рішення, де вирішити питання про наявність підстав для проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі, не нижче мінімальної пенсії.
Зі змісту даного рішення вбачається, що питання, які в ньому вирішувалися, це обов'язок Пенсійного Фонду застосувати, при розрахунку поновленої пенсії, показник середньої заробітної плати за 2013 р. у розмірі - 2 368,70 грн., це надання статусу непрацюючої особи, проведення щоквартальних підвищень розміру пенсії, її індексація, а також виплата компенсації втрати частини доходів на всі несвоєчасно нараховані суми пенсії
ГУПФУ в Херсонській області, заперечуючи проти задоволення, заявлених позивачкою вимог, указувало, що виконало рішення Печерського районного суду м. Києва про поновлення пенсії в повному обсязі.
Поновляти пенсію, на думку відповідача, із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі - 2 368,70 грн., проводити її індексацію, щоквартально підвищувати - не має підстав.
Не погоджуючись з наявністю підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на всі несвоєчасно нараховані суми пенсії, відповідач зазначав, що сума доплати пенсії за період з 27.06.2013 року по 31.07.2018 року проведена у серпні 2018 року, що згідно ч. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не перевищує встановленого одного календарного місяця.
Проаналізувавши доводи позивачки та заперечення Пенсійного фонду, суд першої інстанції дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень під час поновлення пенсії ОСОБА_1 розпорядженням № 8000 від 11.07.2016 року діяв протиправно та нарахував пенсію у розмірі нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого діючим законодавством України станом на 27.06.2013 року.
Проте, суд відмовив ОСОБА_1 у скасуванні наведеного розпорядження, оскільки наведеним рішенням пенсійним органом фактично поновлено пенсійне забезпечення позивача на виконання постанови суду.
Суд поважав, що у ГУПФУ в Херсонській області наявні індивідуальні відомості про застраховану особу, які є достатніми для встановлення наявності чи відсутності підстав виплати позивачу пенсії із врахуванням запитуваних позивачем показників.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок пенсії або рішення про відмову в його здійсненні, суд вирішив зобов'язати, останнього, прийняти рішення, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні , про проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі, не нижче мінімальної, із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнту її заробітної плати, показника середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року.
Відмовляючи у виплаті пенсії з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів, суд поважав ці вимоги передчасними.
ОСОБА_1 оскаржила дане рішення, наполягаючи на прийнятті судом апеляційної інстанції нового рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 11.07.2016 року та про зобов'язання відповідача провести розрахунок пенсії позивача, починаючи з 26.07.2013 року, в розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши відомий розмір заробітної плати позивача, коефіцієнт її заробітної плати показник середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, з проведенням розрахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на всі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 2013 року до їх фактичної виплати, з дотриманням норм Закону.
Проте, її апеляція була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Одним із доводів для відмови в задоволенні апеляції, суд апеляційної інстанції вказав, що позивач з заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнту її заробітної плати, показника середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року до відповідача не зверталась.
Виконуючи рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року, ГУПФУ в Херсонській області прийняло рішення №1 від 21.01.2020 року про відмову у перерахунку пенсії за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .
Вказане рішення обґрунтоване висновками судів першої та апеляційної інстанції, про те, що позивачка з заявою про здійснення перерахунку пенсії із застосуванням відомого її розміру заробітної плати, коефіцієнту її заробітної плати, показника середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року до Пенсійного органу не зверталась. Також у рішенні зазначено, що заява позивача від 19.11.2018 року не містить вимог щодо жодного перерахунку.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Викладений детальний аналіз рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року свідчить про те, що вимоги ОСОБА_1 про те, що вимоги, які заявлені у позові, що розглядається в даній справі, стосуються спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зокрема, це обов'язок відповідача провести розрахунок пенсії позивача, починаючи з 26.07.2013 року, в розмірі відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши відомий розмір заробітної плати позивача, вірний коефіцієнт її стажу, показник середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, з проведенням розрахунку, відповідно до вимог діючого законодавства та щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на всі несвоєчасно нараховані суми позивачу, починаючи з 2013 року до їх фактичної виплати.
Наведені вимоги, у рішенні Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року частково були задоволені, зокрема ГУПФУ в Херсонській області було зобов'язано, прийняти рішення, з урахуванням висновків, наведених у судовому рішенні , про проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі, не нижче мінімальної, із застосуванням відомого розміру заробітної плати позивача, коефіцієнту її заробітної плати, показника середньої заробітної плати за три роки до 2013 року, щоквартального підвищення розміру пенсії, починаючи з 2013 року.
Натомість було відмовлено у проведенні індексації і компенсації втрати частини доходів.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, даний спір перейшов в площину неналежного виконання рішення суду, оскільки подання даного позову пов'язане саме з цими підставами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду, шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Частина 1 ст. 383 КАС України передбачає, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено певний порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вказані норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Так, відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Є обґрунтованим застосування судом першої інстанції при розгляді даного спору правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в рішеннях від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
Доводи скаржника про те, що у даній справі предмет спору не є тотожним предмету попереднього спору за результатом розгляду якого прийнято рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 року, а також різними є підстави позовів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Так, скаржник указує, що ГУПФУ в Херсонській області виконало рішення суду у справі №540/576/19 та постановило нове рішення про розмір вже поновленої пенсії.
Не можна вважати такий висновок обґрунтованим, оскільки розмір поновленої пенсії був встановлений розпорядженням № 8000 від 11.07.2016 року, яке є чинним, а нове рішення про відмову перерахувати пенсію за рішенням суду мотивовано відсутністю від пенсіонера відповідної заяви.
Довід представника скаржниці, що спірна ухвала суду закриває їй шлях до ефективного захисту і реалізації конституційного права на пенсійне забезпечення, не заснована на законодавчих нормах, адже позивачкою не використано своє право на звернення до Пенсійного фонду з заявою провести перерахунок пенсії з урахуванням відповідних її складових, і у випадку відмови у такому проведенні, оскаржити це рішення до суду.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а це, відповідно до статті 316 КАС України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Меламеда Вадима Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 15.10.2020 року.