П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5477/19
Суддя-доповідач П'ятого апеляційного адміністративного суду Коваль М.П., розглянувши питання про залишення без руху апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради Скіцан Олени Вікторівни, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування запису, вимоги,-
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа разом з апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради Скіцан Олени Вікторівни, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування запису, вимоги.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.3 статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалене 17 березня 2020 року. Апеляційна скарга надійшла до суду першої інстанції 08 жовтня 2020 року, тобто апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року. В обґрунтування зазначеного клопотання представник апелянта вказує, що апеляційна скарга по даній справі вже подавалась, проте внаслідок відсутності коштів у зв'язку з накладенням арешту безспірним списанням коштів, апелянт не зміг скористатись строком на апеляційне оскарження.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов висновку, що зазначені в обґрунтування пропуску апелянтом строку апеляційного оскарження причини не є поважними з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2020 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року через суд першої інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху та надано п'ятнадцятиденний строк після закінчення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2305,20 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року прийнято до провадження справу № 420/5477/19 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради Скіцан Олени Вікторівни, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування запису, вимоги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у задоволенні клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору відмовлено, роз'яснено апелянту, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги та ненадання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2305,20 грн. у встановлений судом строк, скарга буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків відмовлено, роз'яснено апелянту, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги та ненадання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2305,20 грн. у встановлений судом строк, з урахуванням положень Закону України від 18.06.2020 року № 731-IX, скарга буде повернута скаржнику.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв'язку з неусуненням недоліків поданої апеляційної скарги.
08 жовтня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області, як правонаступником Головного управління ДФС в Одеській області було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду 17 березня 2020 року через суд першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно висновків Верховного Суду у межах справ № 826/9136/17, №806/2321/16 у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж. Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
Зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення апеляційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Аналогічні висновки викладені зокрема у судових рішеннях Верховного Суду від 23 грудня 2019 року (справа №2040/6272/18), від 23 грудня 2019 року (справа №160/815/19) від 12 грудня 2019 року (справа №160/8755/18), від 14 листопада 2019 року (справа №826/13980/18).
Щодо посилань апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2020 року по справі №820/1212/17, колегія суддів зазначає наступне. Так, закон дійсно не виключає можливості поновлення суб'єкту владних повноважень процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, з урахуванням конкретних обставин справи. У межах справи №820/1212/17 висновки щодо наявності підстав для поновлення строків апеляційного оскарження ґрунтувались на значному розмірі судового збору, що підлягав сплаті (3200807,54 грн.). Водночас, у межах даної справи розмір несплаченого судового збору складав 2305,20 грн., що свідчить про відмінність обставин даної справи від обставин справи №820/1212/17.
Таким чином, доводи представника апелянта не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року.
Враховуючи викладене, згідно положень ст. 298 КАС України, протягом десяти днів з дня вручення ухвали апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку, в якій може вказати інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 169, 243, 248, 296, 298, 325, 328 КАС України суддя,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Виконавчого комітету Одеської міської ради Скіцан Олени Вікторівни, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування запису, вимоги - залишити без руху.
Надати апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин для такого поновлення.
Роз'яснити апелянту, що у разі неподання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль