Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 жовтня 2020 року № 520/11316/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,
представника позивача - Хілковського О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) збитки, у розмірі 27622 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ). Під час проходження військової служби за відповідачем, як за матеріально відповідальною особою рахувались жилет тактичний з захисними пластинами в кількості 1 штука та тактичні жилети з захисними пластинами в кількості 2 штуки. Однак, під час здавання майна (перед звільненням з військової служби) стало відомо, що ОСОБА_1 , допущено втрату військового майна, а саме: жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 штука на суму 6000,00 грн., тактичні жилети з захисними пластинами в кількості 2 штуки на суму 27622,00 грн. Відповідачем не було у визначеному законодавством порядку не було доведено про втрату майна. З приводу вказаних обставин було призначено проведення службового розслідування. В рамках проведення службового розслідування 23.06.2020 року від відповідача на ім'я начальника Харківського прикордонного загону надійшло звернення (заява) № Р-8667 з проханням відшкодування втраченого майна натуральним рівнозначним майном, що свідчить про обізнаність відповідача та визнання ним своєї вини. Однак, на момент завершення службового розслідування ОСОБА_1 було частково відшкодовано натуральним майном завдану шкоду. Відповідача було притягнуто до матеріальної відповідальності в сумі 27622,00 грн. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) «Про підсумки службового розслідування» від 09.07.2020 року №853-АГ. Разом з тим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №241-ос від 22.06.2020 року відповідача було звільнено з військової служби до завершення службового розслідування, а отже відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року відшкодування завданої шкоди здійснюється в судового порядку у випадку відмови особи здійснити відшкодування завданої шкоди. Відповідачем жодний дій стосовно сплати не було вчинено. Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.09.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надсилалась відповідачеві засобами поштового зв'язку за адресою, що відповідає даним, що містяться у відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області, проте до суду повернувся конверт із відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Представник позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подання відзиву на позов, заяви про визнання позову не скористався. Будь-яких інших заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із положеннями п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ).
Під час проходження військової служби за відповідачем, як за матеріально відповідальною особою рахувались жилет тактичний з захисними пластинами в кількості 1 штука та тактичні жилети з захисними пластинами в кількості 2 штуки. Однак, під час здавання майна (перед звільненням з військової служби) стало відомо, що ОСОБА_1 , допущено втрату військового майна, а саме: жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 штука на суму 6000,00 грн., тактичні жилети з захисними пластинами в кількості 2 штуки на суму 27622,00 грн.
У позовній заяві позивачем вказано, що відповідач під час проходження військової служби про факт втрати військового майна у встановленому порядку доповідь не здійснив.
При цьому, за вказаним фактом начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) було призначено службове розслідування наказом від 23.06.2020 року №769-АГ «Про призначення службового розслідування».
Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що в рамках проведення службового розслідування ОСОБА_1 в наданих поясненнях факт втрати ним військового майна підтвердив та визнав, а також в рамках проведення службового розслідування 23.06.2020 року від відповідача на ім'я начальника Харківського прикордонного загону надійшло звернення (заява) № Р-8667 з проханням відшкодування втраченого майна (жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 штука та тактичного жилета з захисними пластинами в кількості 2 штуки) натуральним рівнозначним майном. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач підтвердив факт втрати вказаних бронежилетів та визнав свою вину.
Однак, представником позивача вказано, що на момент завершення службового розслідування ОСОБА_1 було відшкодовано натуральним майном тактичний жилет з захисними пластинами (4 класу захисту) в кількості 1 штука, а тактичний жилет з захисними пластинами в кількості 2 штуки ОСОБА_1 відшкодувати рівнозначним майном не зміг.
За результатом проведеного службового розслідування було складено висновок службового розслідування щодо встановлення причин факту втрати майна військовослужбовцем віпс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_4 » капітаном ОСОБА_2 , який затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до зазначеного висновку підтверджено факт втрати ОСОБА_1 жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 штуки на суму 6000,00 грн. та тактичного жилета з захисними пластинами в кількості 2 штуки на суму 27622,00 грн. та завдання ОСОБА_1 матеріальної шкоди державі. Матеріальна шкода завдана державі протиправними діями капітана ОСОБА_1 , враховуючі відшкодування рівнозначним майном, становить 27622,00 грн.
Під час розгляду справи судом встановлено, що за результатом службового розслідування було видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) «Про підсумки службового розслідування» від 09 липня 2020 року №853-АГ, яким, зокрема, факт втрати жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 штука на суму 6000,00 грн. та тактичного жилета з захисними пластинами в кількості 2 штуки на суму 27622,00 грн. вважати підтвердженим; факт спричинення матеріальної шкоди державі капітаном ОСОБА_2 в наслідок втрати жилета тактичного з захисними пластинами в кількості 1 шт. та тактичного жилета з захисними пластинами в кількості 2 штуки вважати підтвердженим; факт завдання збитку державі протиправними діями капітана ОСОБА_1 , у розмірі 27622,00 грн. (враховуючі відшкодування рівнозначним майном) вважати підтвердженим; у зв'язку з виключенням ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, відділу забезпечення направити лист за адресою проживання останнього з проханням прибути для доведення результатів службового розслідування та ознайомлення з даним висновком; за недбале ставлення до військового майна та порушення приписів статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, статті 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України - командуючого Прикордонними військами України від 06.08.15 № 328 начальника 3 групи ІПК віпс ІНФОРМАЦІЯ_4 (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_5 » капітана ОСОБА_1 , до дисциплінарної відповідальності не притягати у зв'язку із звільненням з військової служби (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №241-ос від 22.06.2020 року); відповідно до преамбули та статей 3, 6, 7, 12 Закону України № 160- IX за шкоду, завдану державі (нестача майна) неналежним виконанням службових обов'язків військовослужбовцем віпс « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_6 » капітаном ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування відповідні матеріали надати до групи правового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 для вирішення питання про відшкодування ОСОБА_2 у повному розмірі завданої шкоди у сумі 27622,00 грн. в судовому порядку в разі відмови його від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Водночас, наказом начальника Харківського прикордонного загону №241-ос від 22.06.2020 року капітана ОСОБА_1 було звільнено з військової служби до завершення службового розслідування.
Суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено обставин оскарження відповідачем висновків службового розслідування та наказу, прийнятого за його результатами, у встановленому законодавством порядку.
Як зазначено позивачем, відповідачем не було вчинено жодних дій, направлених на погашення заборгованості.
З метою відновлення порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, надаючи оцінку зазначеним обставинам вважає за необхідне вказати, що представником позивача було подано до суду клопотання про поновлення строків по справі №520/11316/2020, в якому останній просить суд поновити строк ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України по справі №52/11316/2020.
В обґрунтування поданого до суду клопотання вказано на обставини того, що предмет позову носить майновий характер, який полягає у нанесені збитків протиправними діями відповідача Державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). При цьому, вказано, що безпосередньо КАС України не передбачає прямої норми щодо строків стягування майнової шкоди. Водночас, відповідно до ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Крім того, зазначено про неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, що підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, у протилежному випадку, обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягає судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями. Також, представником позивача вказано, що відповідача було притягнуто до матеріальної відповідальності відповідно до наказу Харківського прикордонного загону №853-АГ від 09.07.2020 року та позивачем було подано до Харківського окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву про стягнення з відповідача збитку, завданого державі. Однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 року зазначена позовна заява була залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору та судом було надано 5 календарних днів для оплати відповідного судового збору. Представником позивача зазначено, що судом не було врахованого обставин того, що позивач фінансується з державного бюджету України, а головним розпорядником бюджетних коштів є Адміністрація Державної прикордонної служби України як центральний орган виконавчої влади, а всі відповідні оплати проводяться через органи Державної Казначейської служби України, що певним чином ускладнює оплату судового збору в такі стислі терміни особливо з врахуванням вихідних днів. Так, представником відповідача вказано, що Харківським прикордонним загоном, в свою чергу, була надіслана відповідна заявка на виділення коштів та, в подальшому, 10.08.2020 року відповідні документи на здійснення оплати до Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова. 11.08.2020 року було сплачено необхідний судовий збір, проте ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року було повернуто позовну заяву.
Надаючи оцінку зазначеному клопотанню представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 року у справі №636/93/14-ц, від 12.12.2018 року у справі №804/285/16.
Натомість, суд зазначає, що положеннями ст. 4 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» № 160-ІХ від 03.10.2019 року передбачено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Отже, враховуючи обставини того, що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено обставинами невідшкодування відповідачем збитків, з огляду на попереднє звернення позивача до суду із відповідною заявою у встановлені законодавством строки та з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд приходить до висновку, що клопотання позивача є обґрунтованим причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними.
Надаючи оцінку заявленим позовом вимогам суд, вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Суд зазначає, що загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут).
Відповідно до ст. 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно із ст.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Положеннями ст. 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно із ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно по п. 4 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» №160-ІХ від 03.10.2019 року (далі - Закон №160-ІХ), матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно із ч. 4 ст. 3 Закону №160-ІХ переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, шо діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Зі змісту наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), згідно вимог статей 1-3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та статей 1-3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", є суб'єктом господарської діяльності Державної прикордонної служби України, яка утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установі. Майно, матеріальні та грошові засоби є державною власністю (що входять до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України які закріплені за військовою частиною на праві оперативного управління).
Як встановлено під час судового розгляду справи, збитки, що складаються із заборгованості відповідача перед державою в особі позивача, склали 27622,00 грн. та підтверджуються довідкою-розрахунком за нанесений матеріальний збиток капітаном ОСОБА_2 .
Враховуючи викладені обставини, відповідач повинен відшкодувати збитки, у розмірі 27622,00 грн. на користь держави в особі позивача.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського прикордонного загону (Військова частина 9951) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (а/с 1112, АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування завданої шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (а/с 1112, вул. Клочківська, буд. 228п, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ - 14321742) збитки у розмірі 27622 (двадцять сім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2020 року.
Суддя Мельников Р.В.