Справа № 420/3886/20
16 жовтня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста 3) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
07.05.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, у якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 №216 в частині застосування до інспектора взводу №1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
- визнали протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 15.04.2020 № 275 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку, звільнено, з 15 квітня 2020 року.
- поновити ОСОБА_1 на посаді майора поліції інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області.
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 по 04.05.2020 року.
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць.
В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що Наказом Департаменту патрульної поліції від 15.04.2020р. № 275 о/с відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача, інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції, з 15 квітня 2020 року. Підставою звільнення зазначено - наказ Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 №216 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Вказаний наказ від 08.04.2020 №216 прийнято за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 11.01.2020 року №41. Представник позивача вважає Наказ № 216 про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним та вказує на порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 22 травня 2020 року вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
17.06.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23212/20), в якому відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції вказує, за результатами службового розслідування складено Висновок службового розслідування від 10.03.2020 року. Так, в ході службового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачається відсутність належного контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, невжиття заходів щодо припинення допущення порушень, недотримання вимог законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та на порушення вимог пунктів 1, 2, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки, ОСОБА_1 вчинення правопорушення не стримував, керівникові про це не повідомляв, тим саме, відповідач зазначає, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.
Ухвалою суду від 30 червня 2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та розпочато розгляд справи спочатку.
Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.
В судовому засіданні 16 вересня 2020 року судом допитано свідка ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання призначене на 06 жовтня 2020 року сторони не з'явились. Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, неявку всіх учасників справи у судове засідання, а також те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, на підставі ч.9 ст.205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області та має звання майора поліції.
11.01.2020 року наказом Департаменту патрульної поліції № 41 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків окремих працівників УПП в Одеській області ДПП» проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками УПП в Одеській області ДПП, що виразилось у неналежному виконанні службових обов'язків.
08.04.2020 року за результатами проведення службового розслідування на підставі наказу ДПП № 216 відповідачем прийнято рішення за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні п. 1,2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію, п. 1,2, 11 , 13 ч. 3 ст. 1, п. 6, 7, 8 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту НПУ, абзаців 1, 3 п. 3 розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 року № 1179, п.п. 2.1.2, 2.1.4, 2.1.5 п. 2.1 розділу 2, п.п. 3.1.3, 3.1.7 п. 3.1 розділу 3 посадової інструкції начальника відділу озброєння УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 року № 6086, Присяги працівника поліції, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту НПУ, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.
15.04.2020р. наказом Департаменту патрульної поліції № 275 о/с відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача, інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції, з 15 квітня 2020 року.
Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про протиправність спірного наказу, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства: правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).
Відповідно до ст. 2 Закону № 580-VIIIзавдання поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення (ч. 3 ст. 13 Закону № 580-VIII).
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (п.п. 2, 5 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII).
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ст. 19 Закону № 580-VIII).
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII, затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції (далі Статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до ч. 1. ст. 1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 3. ст. 1 Статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.
Статтею 11 Статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Дисциплінарний проступок це протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ч. 1 ст. 12 Статуту).
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч.ч. 1, 2 ст. 13 Статуту).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 14 Статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Статуту).
За змістом ч. 3 ст. 19 Статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Статуту).
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє (ч. 12 ст. 19 Статуту).
Відповідно до частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом Міністра внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за № 1355/32807 (далі-Порядок № 893).
За змістом пункту 1 Розділу V Порядку № 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (п. 4 Розділу V Порядку № 893).
Письмові клопотання поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, про отримання і долучення до матеріалів службового розслідування документів, отримання додаткових пояснень від інших осіб подаються голові або членам дисциплінарної комісії в межах строку проведення службового розслідування (п. 5 Розділу V Порядку № 893).
Із аналізу наведених вище норм Дисциплінарного статуту та Порядку № 893 слідує, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання службової дисципліни. Обставини щодо вчинення особою дисциплінарного проступку, встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника, призначеного начальником за фактом вчинення проступку.
У свою чергу, висновок службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, тобто повинні бути встановлені обставин, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Такі обставини повинні бути встановлені членами дисциплінарної комісії під час проведення службового на підставі зібраних ними матеріалів та пояснень осіб, яким відомі обставини щодо яких здійснюється службове розслідування.
Як вбачається зі змісту висновку службового розслідування 10.01.2020 під час моніторингу мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено публікацію щодо порушення службової дисципліни окремими співробітниками управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Одеській області ДПП), що викликало суспільний резонанс. Вказана публікація містила фотозображення переписки в групі створеної в меседжері «Telegram», під назвою «Косса», учасниками якої були 12 осіб.
Під час опрацювання вказаної інформації, членами дисциплінарної комісії встановлено учасника зазначеної групи, яким виявився старший інспектор з особливих доручень відділу організації безпеки дорожнього руху (далі - БДР) УПП в Одеській області ДІДІ старший лейтенант поліції ОСОБА_3, якого того ж дня викликано до адміністративного приміщення УПП в Одеський області ДІДІ для перевірки викладеної в мережі Інтернет інформації для її підтвердження або спростування.
ОСОБА_3 надано доступ до свого облікового запису в меседжері «Telegram» за номером мобільного телефону НОМЕР_2 для спростування указаної інформації, проте, ознайомившись зі змістом окремих повідомлень ОСОБА_3 , членами дисциплінарної комісії отримано відомості, які підтверджують вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_3 та іншими працівниками УПП в Одеській області ДПП, які входили до групи осіб, задіяних на регулюванні дорожнього руху.
Відтак, комісією досліджено фотозображення переписок з меседжера «Telegram» з облікового запису ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що стосовно позивача ОСОБА_1 у висновку службового розслідування міститься наступна інформація: «комісією використано інформацію на вказаному фотозображенні, для точної ідентифікації назв контактів в електронному записнику ОСОБА_3 з працівниками поліції.
Зокрема, на вимогу надати номера жетонів, ПІБ та номера телефонів, наступними контактами надано такі дані: « ОСОБА_4 » - ОСОБА_5 НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; « ОСОБА_6 » - ОСОБА_7 НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; « ОСОБА_8 » - ОСОБА_9 НОМЕР_19; « ОСОБА_10 » - ОСОБА_11 НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; «Удаленный аккаунт» - ОСОБА_1 НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ; « ОСОБА_12 » - ОСОБА_13 НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - ОСОБА_14 НОМЕР_13 , НОМЕР_14 ; «ОСОБА_15 » - ОСОБА_16 НОМЕР_15 , НОМЕР_16 ; « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_17 НОМЕР_17 , НОМЕР_18 .»
Окрім цього, із наданих скріншотів переписок з меседжера «Telegram» не встановлено жодного повідомлення з номера ОСОБА_18 .
Отже, суд робить висновок, що у висновку службового розслідування стосовно факту належності позивача до групи створеної в меседжері «Telegram» свідчить лише помітка його ПІБ та номеру телефону з відміткою «Удаленный аккаунт» та відомості щодо того до складу якого екіпажу відноситься позивач та не міститься будь-якої згадки щодо вчинення ним протиправних дій.
Окремо у висновку службового розслідування встановлено, що відповідно до розстановок сил та засобів, зданих до ЧЧ УПП, 01.11.2019, 02.11.2019, 03.11.2019, 04.11.2020. 06.11.2020, 07.11.2020, 10.11.2019, 11.11.2019, 05.12.2019 та 06.12.2019 ОСОБА_1 заступаючи у складі екіпажів по відпрацюванню з регулювання дорожнього руху, забезпечення безпеки дорожнього руху, а також для обстеження та виявлення недоліків на ВШМ, табельну вогнепальну зброю не отримував, чим порушив вимоги пункту 10 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 16 лютого 2018 року - 111.
Судом встановлено, що пояснення по ОСОБА_1 щодо неотримання ним табельної зброї відсутні, крім того дисциплінарною комісією щодо наведеного факту опитування позивача не проводилося.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади, з урахуванням того, що позивач перебуває на службі в органах внутрішніх справ (поліції) понад 20 років, до дисциплінарної відповідальності не притягався та характеризується особою, яка у службовій діяльності дотримується законів, інших нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України.
Зазначена позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05.03.2020 у справі справа №824/126/17-а.
Разом з тим, суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.
Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За приписами ч. 1 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
З урахуванням приписів ч. 1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).
Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З огляду на викладені норми, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Згідно довідки про доходи № 703 від 28 травня 2020 року за підписом начальника ВОП УФЗБО І.А.Ворон, середньомісячний заробіток за два місяці, які передували звільненню позивача склав 20 681,87 грн., а середньоденна заробітна плата 504,44 грн. (41 робочий день).
Відповідно до п. 3 ч. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Такою подією суд визначає дату звільнення позивача з посади 15 квітня 2020 року.
Таким чином, враховуючи наведене, на користь позивача має бути стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2020 року по 16 жовтня 2020 року.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/6583/14 від 15.02.2019 року, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Тому, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.
Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні № 2-рп/2008 від 29 січня 2008 року, зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Цей обов'язок зокрема проявляє себе в дії ст. 43 Конституції України, яка гарантує право працівника на працю, а також в дії ст. 41 Конституції України, яка гарантує кожному його право власності, стверджуючи його нерушимість. При цьому право на працю, безпосередньо включає право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне існування людини та її сім'ї. Звідси, особливого значення набуває право на своєчасне одержання винагороди за працю та її правовий захист.
Слід зазначити, що несвоєчасна або неповна виплата відповідних належних людині виплат, зокрема заробітної плати, порушує конституційний принцип, який гарантує забезпечення державою життєвого рівня достатнього для задоволення необхідних життєвих потреб і порушує право власності громадян на такі виплати, згідно позиції Європейського Суду з прав людини це є прямим порушенням статті першої Протоколу №1 Європейської конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод", де зазначено: "Всяка фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права."
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тобто, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 10 340,93 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6 - 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста 3) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 08.04.2020 №216 в частині застосування до інспектора взводу №1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 15.04.2020 № 275 о/с про звільнення зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Одеській області в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області з 15 квітня 2020 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді майора поліції інспектора взводу № 1 роти № 8 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.04.2020 по 16.10.2020 року (по день ухвалення рішення) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти № 8 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 10 340 (десяти тисяч триста сорока) грн. 93 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Токмілова Л.М.
.