Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
15 жовтня 2020 року № 520/11190/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків,61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати бездіяльність співробітників (виконавців) Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), яка полягає у знятті арештів нежитлових приміщень підвальної частини №2-6 площею 70,4 м2 та 1/2 ч. приміщення №1 площею 2,5 м2, загальною площею 72,9 м2 в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), зняти (скасувати) арешт нежитлових приміщень підвальної частини №2-6 площею 70,4 м2 та 1/2 ч. приміщення №1 площею 2,5 м2, загальною площею 72,9 м2 в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 , накладений постановами про відкриття виконавчих проваджень №371/21 від 19.03.2010 року та №372/21 від 19.03.2010 року у виконавчих провадженнях №18517952 та №18518521.
На виконання ухвали суду від 26.08.2020 пор залишення позовної заяви без руху, позивачем надано до суду квитанцію № 0.0.1830260338.1 від 10.09.2020 року.
Ухвалою суду від 21.09.2020 у справі відкрито провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем недотримано вимоги ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в частині зняття арешту, що обумовило звернення до суду.
Відповідач правом надання відзиву на адміністративний позов не скористався, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника та у вирішенні справи поклався на розсуд суду.
За правилами, встановленими ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Позивачем отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з якого встановлено, що на належне йому майно: нежитлові приміщення підвальної частини №2-6 площею 70,4 м2 та 1/2 ч. приміщення №1 площею 2,5 м2, загальною площею 72,9 м2 в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 , постановами про відкриття виконавчого провадження № 371/21 та № 372/21 від 19.03.2010 накладено арешт.
10.08.2020 позивач звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків) із заявою про зняття арештів.
12.08.2019 р. листом №77827/19.6-35-59 відповідач повідомив, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у відділі виконавчі провадження, встановлено, що вказані виконавчі провадження відкриті на підставі виконавчого листа № 2-9210/08 виданого 06.02.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Про Кредит Банк» боргу в сумі 22377.30 грн. (ВП 18517952), за яким 04.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»); виконавчого листа №2-9210/08 виданого 06.02.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Про Кредит Банк» держмита в сумі 521.56 грн. (ВП 18518251), за яким 04.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»); виконавчого листа № 2-9210/08 виданого 06.02.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Про Кредит Банк» боргу в сумі 29819.66 грн. (ВП 18518521), за яким 04.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи, щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»). Зазначено, що строк зберігання архіву три роки, після чого виконавчі провадження підлягають знищенню, отже, у відділі не має матеріалів виконавчого провадження. Повідомлено, що підстав для зняття арешту в порядку, визначеному ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» немає.
З автоматизованої системи виконавчих проваджень (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) станом на 15.10.2020 р. відсутні виконавчі провадження або завершені виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" ( у ред. на момент виникнення спірних правовідносин) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.
Водночас, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду справи у суді виконавчих проваджень, у межах яких позивач виступає боржником.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна та на момент існування виконавчого провадження відносно позивача), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 №1404 "Про виконавче провадження", а саме ч.1 ст.40.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Аналогічні положення містяться у п.1 р.10, п.2,4 р.11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом Мінюсту від 07.06.2017 за № 1829/5 якими визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, який формується Системою.
Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що виконавче провадження завершено, тоді як закінчення строку зберігання матеріалів цього виконавчого провадження не може слугувати підставою для відмови у відновленні порушених прав позивача.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Частиною 5 статті ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404 (в редакції, на момент звернення позивача до суду) передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
За правилами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивача.
В свою чергу, не виконання відповідачем свого обов'язку щодо необхідності зняття арешту з майна позивача при завершенні /поверненні виконавчого провадження є протиправним, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст.72-77, 242-246, 255, 268-272, 287 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), яка полягає у незнятті арештів нежитлових приміщень підвальної частини №2-6 площею 70,4 м2 та 1/2 ч. приміщення №1 площею 2,5 м2, загальною площею 72,9 м2 в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1
Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), зняти (скасувати) арешт нежитлових приміщень підвальної частини №2-6 площею 70,4 м2 та 1/2 ч. приміщення №1 площею 2,5 м2, загальною площею 72,9 м2 в житловому будинку літ. "А-9" за адресою: АДРЕСА_2 , накладений постановами про відкриття виконавчих проваджень №371/21 від 19.03.2010 року та №372/21 від 19.03.2010 року у виконавчих провадженнях №18517952 та №18518521.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Зоркіна Ю.В.