Справа № 513/858/20
Провадження № 2-з/513/4/20
Саратський районний суд Одеської області
16 жовтня 2020 року суддя Саратського районного суду Одеської області Рязанова К.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
30 вересня 2020 року до Саратського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Саратського районного відділу виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), в якому позивач просить визнати силовий тягач марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 65000 гривень, та платформи марки KOGEL SN 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 35000 гривень, власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину майна подружжя - на 1/2 частину тягача марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 65000 гривень, та платформи марки KOGEL SN 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 35000 гривень частковою власністю подружжя; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину тягача марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 65000 гривень, та платформи марки KOGEL SN 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 35000 гривень, який, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів належить ОСОБА_2 , але фактично є спільною частковою власністю подружжя.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Саратського районного відділу виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), про визнання права власності на частину майна подружжя залишено без руху, з наданням позивачу строків для усунення недоліків. Станом на 16 жовтня 2020 року позовну заяву до розгляду не прийнято та не відкрито провадження у справі.
16 жовтня 2020 року позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зобов'язати Саратський районний відділ виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на період розгляду справи зупинити продаж арештованого майна по виконавчому провадженню № 61478525.
Заяву обґрунтувала тим, що відповідач розпоряджається спільним майном на власний розсуд, чим порушує права позивача як власника, а невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду
Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу п. 5 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
В порушення вищенаведених норм заявником не зазначено предмет позову; не обґрунтовано необхідність забезпечення позову; не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; до заяви взагалі не додані документи, які обґрунтовують порушення прав заявника та необхідність забезпечення позову та інші документи, потрібні для забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із пунктом 5 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 755/1357/18, провадження № 61-31170 св 18.
Судом встановлено, що на підставі постанови №169348 від 09 грудня 2019 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто штраф у розмірі 34 000 гривень. Згідно постанови про арешт майна боржника від 17 березня 2020 року у виконавчому провадженні №61478525, накладено арешт на майно, зокрема: DAF TE 96 NCE, 2002 року випуску, білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; KOGEL SN 24, 1997 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки боржником у наданий добровільний строк для сплати заборгованості не сплачено суму боргу.
Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц Верховний Суд зазначив, що аналіз норм статей 16, 386, 391 ЦК України свідчить про те, що власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Боржником ОСОБА_2 не виконується постанова №169348 від 09 грудня 2019 року на підставі якої на останнього накладено штраф у сумі 34 000 грн. на користь держави, у зв'язку з чим в подальшому державним виконавцем було накладено арешт на майно.
Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не може використовуватися для уникнення сплати боргу боржником.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що здійснюються заходи з продажу арештованого майна, а саме проводиться реалізація майна, зазначеного у заяві про забезпечення позову, що в подальшому, у випадку задоволення позову, може утруднити виконання судового рішення.
З урахуванням вищевикладеного, суддя вважає, що позивач не обґрунтувала, у чому полягають об'єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у даній справі, не обґрунтувала наявність реального спору між позивачем та відповідачем щодо спірного майна. Також, зупинення продажу арештованого майна може вплинути на права стягувача, про якого в заяві про забезпечення позову не зазначено, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.149-153, 260 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, або отримання її копії.
Суддя К. Ю. Рязанова