Провадження № 2/510/575/20
Справа № 510/155/20
(заочне)
16 вересня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.;
за участю секретаря Березенко С.П.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 будучи належним чином сповіщені, у судові засідання, які призначалися, не з'явилися, про причини неявки суд не сповістили, були попереджені, що на підставі ч.4ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки без поважних причин або неповідомлення суду про причини неявки справа буде розглянута у їх відсутності на підставі наявних у ній даних чи доказів (ухвалюється заочне рішення).
Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Позивач та його представник на задоволенні позовних вимог наполягали, просили розглянути справу без їх участі.
У зв'язку із цими обставинами та керуючись ч.1ст.280 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача; копія паспорту ОСОБА_2 ; копія договору купівлі-продажу від 19.01.2019 р.; копія витягу з Єдиного Державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ; копія свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.05.1993 р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до суду із вищевказаними вимогами, зазначивши, що відповідачам на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.05.1993 р. Зазначене нерухоме майно зареєстроване у КП «РБТІ».
19.01.2019 р. між позивачем ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_2 (продавець) була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеної квартири. ОСОБА_2 як власник нерухомого майна, продав позивачу вищевказану квартиру передавши у володіння та користування належний йому об'єкт нерухомості, отримавши за це грошову компенсацію.
Позивач вступив у володіння та користування зазначеним майном. Сторони також домовились, що пізніше оформлять договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.
Через деякий час позивач звернувся до відповідача, з метою посвідчення правочину у нотаріальному порядку, але останній постійно відмовлявся від зустрічі, мотивуючи тим, що немає часу. Таким чином, відповідач свідомо ухиляється від нотаріального посвідчення договору, тому позивач звернувся із позовом до суду, для захисту своїх порушених прав.
У зв'язку із вищевикладеними обставинами позивач ОСОБА_1 вважає, що має всі підстави для визнання за ним права власності на квартиру, оскільки правочин між сторонами відбувся, а тому право власності на це нерухоме майно може бути визнано за нею.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Ст.388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Ч.1ст.397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч.3 цієї статті фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута взаємо згода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, а продавець передав покупцю нерухомість в натурі. Позивач фактично вступив в управління та володіння нерухомістю, тобто правочин між сторонами відбувся. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги засвідчити правочин нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. З метою нотаріального засвідчення правочину позивач запропонував відповідачам привести їх домовленість у відповідності до вимог законодавства, однак з незалежних від нього обставин, зробити це не вдалося, оскільки відповідачі свідомо ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Враховуючи вищенаведене, позивач вимушений був звернутися із позовом до суду за для захисту своїх порушених прав.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов'язки відповідача щодо квартири АДРЕСА_1 (які виникли в даний час) та встановленні права на нерухомість у позивача, тому є правові підстави визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна дійсним та визнати право власності на предмет договору - вищезазначену квартиру, за позивачем.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 220, 657 ЦК України 2003 р., суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 19.01.2019 р., згідно якого відповідач ОСОБА_2 продав, а позивач ОСОБА_1 купив квартиру - визнати дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,90 кв.м., житловою площею 30,70 кв.м., підсобною 15,20 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя І.Д. Бошков