Справа № 496/1742/19
Провадження № 2/496/197/20
07 жовтня 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мединської К.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на 36/100 частин житлового будинку із надвірними спорудами в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, про визнання права власності на частину нерухомого майна в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовують наступним:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , який до дня смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті батька є його донька та позивач по справі - ОСОБА_1 та дружина померлого - ОСОБА_4 , яка відмовилась від своєї частки у спадковому майні. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, звернулась до державного нотаріуса, однак листом від 30.11.2018 року № 6229/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки за життя батько позивачки не встиг оформити право власності на будинок, та за відсутності правовстановлюючих документів на будинок, право власності померлого визначається технічним паспортом, довідками з сільської ради та записів погосподарської книги, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою суду від 27.05.2019 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено судовий розгляд, витребувано копію спадкової справи відносно майно померлого ОСОБА_3 (а.с. 18).
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила визнати за нею право власності на спадкове майно, яке визначено позовними вимогами.
Представник відповідача - Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області, в судовому засіданні не з'явився, але від сільського голови до суду надійшла заява в якій просить розгляд справи провести за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 50).
Ухвалою суду від 09.09.2019 року було відмовлено у прийняті заяви відповідача у визнанні позову (а.с. 54).
Ухвалою суду від 09.09.2019 року було залучено до розгляду у праві співвідповідача ОСОБА_2 , оскільки частина будинку, відносно якого позивач визнає право власності, а саме 64/100 частини будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с. 55).
Співвідповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили. В одному із судових засідань пояснив, що є сусідом померлого по зазначеному будинку по АДРЕСА_1 та відповідно власником частини будинку. Заперечував проти позову, але доводів щодо своїх заперечень не навів, декілька разів просив відкласти розгляд справи з різних підстав. В решті решт, доказів в обґрунтування свого невизнання позову не надав.
Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 22.01.2013 року видане виконавчим комітетом Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області (а.с. 7).
Позивач по справі - ОСОБА_1 є донькою померлого, що підтверджується дублікатом свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 26.12.2007 р. виданий Тираспольським відділом РАЦС (а.с. 8).
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).
З метою реалізації свого права на спадкування, звернулась до державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Листом від 30.11.2018 року № 6229/02-14 державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва, оскільки заявницею не надано правовстановлюючих документів на 36/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Довідкою Усатівської сільської ради № 1164 від 05.07.2018 року, що померлий ОСОБА_3 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
З технічного паспорту на будинок за адресою АДРЕСА_1 було виготовлена на замовлення ОСОБА_1 встановлено, що частина його належить також іншій особі (а.с. 12-14).
Згідно довідки Усатівської сільської ради № 240 від 11.02.2013 року, в Ѕ частині будинку за адресою АДРЕСА_1 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_3 були також зареєстровані: його дружина ОСОБА_4 , 1951 р.н. та донька ОСОБА_1 , 1982 р.н. (а.с. 32).
Згідно довідки Усатівської сільської ради № 2180 від 30.05.2013 року відповідно запису погосподарської книги № 24/2079 стор. 189 за 2011-2015 р. 36/100 частини будинку по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 , правовстановлюючі документи відсутні (а.с. 33).
Згідно довідки Усатівської сільської ради № 1354 від 01.10.2013 року інша частина будинку 64/100 належить ОСОБА_2 (а.с. 36).
З витребуваної спадкової справи № 228/2013 року після смерті спадкодавця, встановлено, що дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відмовилась від своєї частини спадку на користь доньки - ОСОБА_1 (а.с. 29).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути - визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважаться.
Враховуючи, що відповідачі по справі майнових вимог за вищевказаною частиною майна у розмірі 36/100 будинку по АДРЕСА_1 не заявили, право позивача на визнання права власності на 36/100 частини будинку не спростували, при таких обставинах позов є обґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст.ст. 4, 16, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ) до Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області (місце знаходження - 67663, Одеська обл., Біляївський р-н., с. Усатове, пров. Урядовий, 63, код ЄДРПОУ 04377888), ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про визнання права власності на 36/100 частин житлового будинку із надвірними спорудами в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 36/100 частин житлового будинку загальною площею 98,6 кв.м. та житловою площею 53,5 кв.м. разом із надвірними спорудами: гаражем, сараєм, погрібом та огорожею розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний текст рішення складено 14 жовтня 2020 року.
Суддя Буран В.М.