Справа № 496/4177/20
Провадження № 2/496/1874/20
16 жовтня 2020 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., вивчивши матеріали цивільного позову фізичної особи-підприємець - ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємець - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 307 714 (триста сім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень в якості зобов'язань за договором позики, укладеним 30 липня 2020 року, грошові кошти в розмірі 15 386 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень в якості витрат на правову допомогу у зв'язку із правовідносинами, пов'язаними зі стягненням грошових коштів за договором позики, укладеним 30 липня 2020 року та грошові кошти в розмірі 3231 (три тисячі двісті тридцять одну гривню) в якості сплаченого судового збору за подання позовної заяви.
Суд, перевіривши позовну заяву з доданими до неї додатками та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.
Згідно ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність не господарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності не господарюючих суб'єктів.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частиною першою статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
30 липня 2020 року між фізичною особою-підприємець - ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємець - ОСОБА_2 було укладено Договір позики. У позовній заяві позивачка зазначає, що кошти надавала відповідачу за договором, для здійснення останньою господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу
У відповідності до відомостей наданих позивачем в якості доказів по справі, а саме Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 274709 та Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11 липня 2017 року судом встановлено, що як позивач, так і відповідач на час укладення договору були зареєстровані як фізична особа-підприємець.
З огляду на зазначене суд доходить до висновку, що у даному випадку з огляду на підстави заявлених вимог та предмету позову, суб'єктний склад сторін, фізичних осіб-підприємців вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства, оскільки позивач та відповідач є суб'єктами господарювання та спір виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 ЦПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно ч. 4 ст. 186 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Оскільки вказаний спір виник між суб'єктами господарювання, у такому випадку він не підсудний суду в порядку цивільного судочинства, а підсудний суду в порядку господарського судочинства, а отже у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 19, 186 ЦПК України, суд -
У відкритті провадження у справі за заявою фізичної особи-підприємець - ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємець - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що позовні вимоги підсудні судам в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду на протязі п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя О.П. Галич