Дата документу 08.10.2020
Справа № 334/3224/20
Провадження № 2/334/2766/20
08 жовтня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
при секретарі Панасюри Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В позові зазначив, що з 28.08.2004 року сторони у справі перебувають у зареєстрованому шлюбі.
В шлюбі у них народилась дитина, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шлюбні стосунки між сторонами припинені з лютого 2020 року. Причиною припинення шлюбних стосунків стало те, що відповідачка неодноразово у 2019 році допускала подружню невірність. Наприкінці січня 2020 року вона пішла жити до іншого чоловіка, про що нікого не повідомила, у зв'язку із чим позивач був вимушений звертатися до поліції з заявами про зникнення дружини.
З січня 2020 року вихованням дитини відповідачка не займається, а з лютого цього року не приймає участі в його утриманні, ніде не працює, веденням домашнього господарства не займається. У червні 2020 року відповідачка забрала усі свої особисті речі та виїхала з квартири.
У добровільному порядку надавати регулярну матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі, передбаченому законодавством відповідачка не бажає, хоча має таку можливість.
Тому, позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідачка не погодилась з обставинами, викладеними у позові та надала суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що дійсно стосунки між подружжям розладились, зникло взаємопорозуміння та взаємоповага. Позивач неодноразово здійснював психологічний тиск по відношенню до неї, у зв'язку з чим вона змушена була покинути їх спільне місце проживання. Тривалий час матеріальну допомогу, за рахунок якої проживала уся їх родина, відповідачка отримувала від своїх батьків. А так як, з чоловіком стосунки розладились та примирення подружжя не вбачалось можливим, відповідачка вирішила виїхати до іншої місцевості на заробітки. Квартира, з якої вона поїхала, не є особистою власністю позивача, була придбана у шлюбі та належить подружжю на праві спільної сумісної власності, а особисті речі відповідачки сам позивач зібрав та привіз її батькам. До від'їзду матері на заробітки, вона приділяла достатню увагу своєму сину, забезпечувала належним чином навчальний процес, відводила та забирала його зі спортивної секції по гандболу, цікавилась його інтересами, успіхами у навчанні, допомагала з уроками та, навіть, на відстані продовжувала підтримувати близьке спілкування з сином, знаходячись на заробітках.
Однак, батько останнім часом налаштовує їх спільного сина проти матері, чим порушує рівність прав батька та матері у вихованні дитини, підриває авторитет матері в очах їх спільного сина, травмує хлопчика такою своєю поведінкою.
Крім того, в період дії карантину з березня 2020р. та в період літніх канікул їх спільний син постійно перебував на забезпеченні матері та батьків відповідачки (бабусі та дідуся хлопчика), покивідповідачка знаходилась на заробітках у літній період, та кошти, отримані нею, відповідачка передавала своїм батькам для матеріального забезпечення свого сина. Зокрема, хлопчику купувались речі першої необхідності відповідно до сезону, надавались кошти на відвідування спортивних змагань, забезпечувалось повноцінне харчування дитини, а також інші інтереси хлопчика з боку матері забезпечувались належним чином. перед початком нового навчального року, батьки відповідачки купили хлопцю одяг у школу на суму 720 грн. Крім того, по поверненню матері із заробітків син сторін виявив бажання проживати по декілька днів на тиждень з кожним із батьків. Під час проживання хлопця із матір'ю дитина і надалі буде забезпечена належним доглядом, харчуванням та одягом. Тому вважає що відсутній будь-який спір з даного приводу, і просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.
Представник позивача, адвокат Мосіна О.В. в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідачки, адвокат Кваснюк-Сандак І.А. в судовому засіданні проти позову не заперечувала та пояснила, що відповідачка визнає позов.
Сторони в судове засідання не з'явились, просять розглянути справу за участі їх представників.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази у сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).
Від шлюбу мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 20.03.2008р. (а.с. 7).
З січня 2020 року сторони разом не проживають, фактично припинили шлюбні відносини, мають окремий бюджет, спільне господарство ними не ведеться, дитина зареєстрована та проживає з позивачем (а.с. 8-9).
Позивач офіційно працює, утримує неповнолітню дитину, займається вихованням та навчанням сина (а.с. 30-37), натомість відповідачка не приймає належної участі в утриманні сина, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, участі в його вихованні не приймає, не працює, перебуває на обліку в Більмацькій районній філії Запорізького обласного центру зайнятості з 18 травня 2020 року як безробітна (а.с. 44).
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст.182 СК України при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 років до 18 років з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, та буде складати з 1 грудня - 2395 гривень.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи інтереси дитини та матеріальний стан сторін, забезпечуючи надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 128, 141, 206, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст.24, 55, 180, 181, 182, 191 СК України, ст.ст.3, 27 Конвенції про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про судовий збір», суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів, але не більше ніж за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 16 жовтня 2020 року.
Суддя: Баруліна Т. Є.