Справа № 754/3432/19
"13" жовтня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Миненко В.В.
за участі
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивувала тим, що 15 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 1474, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною та зареєстрованим за № 1312, у розмірі 194 271,89 грн., що еквівалентно 15 000 доларів США та штраф, нарахований за прострочення платежу, що передбачено п. 5 договору позики у розмірі 18 132,05 грн. Позивач вважає, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис за відсутності документів, визначених п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Крім того, приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором. У зв'язку з чим просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною, зареєстрований в реєстрі за № 1474.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
26 квітня 2019 року ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено повністю та зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 45146806, відкритому на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни від 15 жовтня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1474.
30 жовтня 2019 року протокольною ухвалою суду залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Крім того, 30 жовтня 2019 року ухвалою суду витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни (03115, вул. Святошинська, 1, м. Київ) належним чином завірені матеріли вчинення виконавчого напису № 1474 від 15 жовтня 2014 року.
13 жовтня 2020 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмила Олексіївна в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
15 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 1474, яким запропоновано стягнути з позивача на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, посвідченим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною та зареєстрованим за № 1312, у розмірі 194 271,89 грн., що еквівалентно 15 000 доларів США та штраф, нарахований за прострочення платежу, що передбачено п. 5 договору позики у розмірі 18 132,05 грн. (а.с. 194).
Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 15 жовтня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною, зареєстрований в реєстрі за № 1474.
Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис за відсутності документів, визначених п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Представник відповідача скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, позивачем не надано власного розрахунок заборгованості за договором позики, який був би відмінний від розміру, зазначеного у виконавчому написі нотаріуса.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмила Олексіївна скористалася процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений строк, відповідно до яких зазначила, що спірний виконавчий напис було вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Третя особа ОСОБА_4 не скористалася процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений строк.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» (далі - Перелік) для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.
Разом з тим, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» містить імперативну норму про те, що виконавчий напис нотаріуса видається лише якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, у відносинах під юридичними особами - не більше року, або ж законом встановлений більший строк давності для певної конкретної вимоги.
Згідно п. 5 договору позики позичальник, який не виконав умов, що зазначені у п. 3 цього Договору, сплачує штраф у розмірі 10 % (десяти) відсотків від грошової суми вказаної в п. 2 цього договору за кожен день прострочення. Сплата штрафу не звільняє позичальників від виконання ними зобов'язань, вказаних в пункті 1 цього договору. Позикодавець має право пред'явити цей договір до вчинення виконавчого напису (щодо усієї суми боргу), відповідно до законодавства України, з попереднім повідомленням позичальників, яке буде здійснено шляхом передачі заяви позикодавця через нотаріуса, або звернутися до суду з питання стягнення боргу за цим договором.
Для вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу надано нотаріально посвідчений договір позики від 17 вересня 2014 року (а.с. 195-196) та заяву про вчинення виконавчого напису, яка містить розрахунок суми заборгованості за договором позики (а.с. 192).
Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису належним чином переконався у безспірності розміру сум, встановив у якому розмірі виникла заборгованість, як по тілу позики так і по штрафу, чим дотримався вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.
Крім того, підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за договором позики.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Судом оглянуто належним чином завірені матеріали вчинення виконавчого напису № 1474 від 15 жовтня 2014 року та встановлено, що 11 вересня 2014 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмилою Олексіївною направлено на адресу позивача, яка міститься у договорі позики, заяву про виконання грошового зобов'язання за договором позики у строк до 2014 року (а.с. 187, 188, 189, 190, 191).
Отже, судом встановлено, що приватний нотаріус під час вчинення виконавчого напису перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за договором позики.
Крім того, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено,що є самостійною підставою для нього.
Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити повністю за необґрунтованістю.
Представник відповідача просив про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
20 травня 2019 року між відповідачем та адвокатом Лютим Олегом Віталійовичем було укладено договір № 26 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях (а.с. 106).
Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує протоколом узгодження видів, обсягів та договірної ціни за надання юридичних послуг (виконання робіт) з описом робіт та послуг (а.с. 107).
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Однак відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати вартості наданої професійної правничої допомоги, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За встановлених обставин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 253, 256, 261, 266, 267, 509, 526, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29 червня 1999 року № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтенко Людмили Олексіївни, ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити повністю.
У задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2020 року.
Суддя Н.Є.Арапіна