Справа 752/16463/13-ц
провадження № 4-с/752/220/20
12.10.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
за участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Києві цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк на дії та рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , -
В серпні 2020 року представник АК «Універсал Банк» звернувся до суду зі скаргою дії та рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М., заінтересована особа: ОСОБА_1 , в якій просив суд: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про внесення відмітки на зворотному боці виконавчого листа у національній валюті; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 51645457; скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.08.2020 року у ВП № 551645457; відновити виконавче провадження № 51645457з примусового виконання виконавчого листа № 752/16463/13-ц, виданого 02.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 072-2008-1522 від 15.05.2008 року на загальну суму 182524,73 доларів США.
В обґрунтування скарги зазначено, що на примусовому виконання у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження № 51645457 з примусового виконання виконавчого листа № 752/16463/13-ц, виданого 02.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 072-2008-1522 від 15.05.2008 року на загальну суму 182524,73 доларів США. 07.08.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка була ортимана стягувачем 14.08.2020 року. АТ «Універсал Банк» не погоджується із вказаною постановою державного виконавця, вважає її незаконною та такою, що винесена із порушенням вимог закону. Скаржник вважає, що державний виконавець не виконав покладених на нього обов'язків щодо вжиття всіх можливих заходів для примусового виконання рішення, протиправно вказав у виконавчому листі залишок боргу в гривневому еквіваленті, тоді як у виконавчому листі було зазначено про стягнення боргу в доларах США, а відтак представник банку вимушений звернутись до суду із даною скаргою.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник скаржника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити з викладених в ній підстав.
Інші сторони в судове засідання не з'явились. Судом про розгляд справи повідомлялись належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертались, в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов'язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід'ємною частиною правосуддя.
В силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід'ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 02.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва у справі № 752/16463/13-ц було видано виконавчий лист про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 072-2008-1522 від 15.05.2008 року на загальну суму 182524,73 доларів США, в тому числі 164353,36 доларів США - заборгованість за кредитом, 18171,37 доларів США - заборгованість за відсотками.
Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було відкрито виконавче провадження № 51645457 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа суду.
Однак, 07.08.2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 51645457, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконаче провадження».
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що в ході перевірки майнового стану боржника, майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу виявлено не було, та здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились без результативними.
Зазначена постанова була надіслана стягувачу, та отримана банком 14.08.2020 року, а тому строк на оскарження постанови у відповідності до положень ст. 449 ЦПК України не пропущено.
Скаржник вказує, що постанова державним виконавцем була винесена із порушенням вимог закону, останнім, не було вжито всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, а відтак дії державного виконавця слід визнати протиправними, а постанову скасувати.
Перевіряючи обґрунтованість вимог скарги, суд приймає до уваги те, що положенням п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів державнив виконавцем було встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно із положенням ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Крім того, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 8 статті 48 цього Закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання виконавчого документу, зі змісту постанови про повернення виконавчого документу не вбачається вжиття державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на перевірку майнового стану боржника, його майна, а тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими, а дії державного виконавця є неприпустимими, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено необхідність вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення та перевірку майнового стану боржника, та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, і повернення виконавчого документу можливе лише у разі відсутності результатів таких заходів.
Окремо варто відзначити про те, що державним виконавцем дійсно на виконавчому листі було зазначено залишок боргу в гривневому еквіваленті в сумі 4508580,04 грн., тоді як за судовим рішення із боржників було стягнуто борг в іноземній валюті - доларах США, скаржник вказує на те, що наведене не відповідає вимогам закону, та будь-яких спростувань з боку державного виконавця до суду не надходило, а відтак доводи скарги в цій частині є також слушними та такими, що заслуговують на увагу.
Як вбачається із положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність та справедливість, неупередженість і об'єктивність.
З прецедентної практики ЄСПЛ вбачається, що словосполучення «згідно із законом» по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
При цьому, державним виконавцем не надано суду доказів, щодо вживання всіх необхідних дій для здійснення примусового виконання рішення суду, для встановлення можливості стягнення суми боргу за рахунок майна боржника чи коштів, на які можливо звернути стягнення.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи вимоги скарги в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця про внесення відмітки на зворотному боці виконавчого листа у національній валюті, визнання неправомірними дії старшого державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 51645457, та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 07.08.2020 року у ВП № 551645457, знайшли своє об'єктивне підтвердження, державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», та, у останнього, були відсутні достатні підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа, що жодними доказами не спростовано, а відтак суд вважає, що скарга в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, в частині вимог скарги про відновлення виконавчого провадження № 51645457 слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).
З огляду на викладене, суд вважає, що вимога про відновлення виконавчого провадження задоволенню не підлягає, оскільки, не ґрунтується на положеннях закону, та поновлення порушених прав скаржника шляхом визнання протиправними дії та скасування постанови про повернення виконачого документу, на думку суду, є цілком достатнім.
Керуючись статтею 19 Конституції України, статями 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк на дії та рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни, заінтересована особа: ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни про внесення відмітки на зворотному боці виконавчого листа № 752/16463/13-ц, виданого 02.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 072-2008-1522 від 15.05.2008 року на загальну суму 182524,73 доларів США, у національній валюті;
Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП № 51645457.
Скасувати постанову про повернення виконавчого листа № 752/16463/13-ц, виданого 02.03.2016 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 072-2008-1522 від 15.05.2008 року на загальну суму 182524,73 доларів США, - стягувачу від 07.08.2020 року у ВП № 551645457.
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Н.П. Чередніченко