Справа № 752/10102/19
Провадження № 2/752/1902/20
Іменем України
12.10.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -
В травні 2019 року представник позивача ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання і водовідведення в сумі 10278,54 грн., 3 % річних в сумі 607,55 грн., інфляційні втрати в сумі 3151,88 грн. та судовий збір в сумі 1921,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.04.2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Крім того, відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем наданих позивачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Однак, відповідач в період з 01.07.2014 р. по 28.02.2019 р. належним чином свої зобов'язання із оплати наданих послуг не виконує. Жодних відмов від отримання послуг від неї не надходило. Внаслідок не виконання відповідачем зобов'язань із своєчасної оплати спожитих послуг за вказаний період з водопостачання та водовідведення утворилася заборгованість у розмірі 10278,54 грн. У зв'язку із простроченням сплати відповідачем спожитих житлово-комунальних послуг позивачем також нараховано 3 % річних у розмірі 607,55 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3151,88 грн. З огляду на викладене, а також в зв'язку з неналежною сплатою відповідачем коштів за отримані послуги, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути вказані суми з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2019 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату суду № 517 від 14.07.2020 року, справу було повторно автоматично розподілено та визначено головуючого суддю Чередніченко Н.П.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.07.2020 року, було вирішено перейти від розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити з викладених в ньому підстав.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві, а також просив застосувати строки позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що 05.08.2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору.
Вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг.
Відповідач ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем наданих позивачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Внаслідок неналежного невиконання відповідачем ОСОБА_1 , як споживачем послуг, своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, у відповідача виникла заборгованість за період з липня 2014 р. по лютий 2019 р. в сумі 10278,54 грн., що підтверджується довідкою розрахунком заборгованості.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 5, 10 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідач, відповідно до вказаних вимог закону має сплатити на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» 3 % річних та інфляційні втрати.
Слід вказати, що в ході розгляду справи сторона відповідача, належними та достатніми доказами розмір заборгованості не спростувала, та не надала суду відповідного контррозрахунку заборгованості, як і не надала допустимих доказів належного та повного виконання зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги.
Окремо варто відзначити, що стороною відповідача не було надано суду переконливих доказів неправомірності дій позивача щодо нарахування та/або надання послуг неналежної якості, а також наданий стороною розрахунок містить вказівки на нарахування пільг та субсидій відповідачу.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за оплату за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторона позивача у справі стверджує, що відповідач, як споживач послуг, - не виконує своїх зобов'язань щодо сплати за комунальні послуги у повному обсязі, в зв'язку з чим за період з липня 2014 р. по лютий 2019 р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.
Достатніх доказів на підтвердження не надання позивачем послуг або ж протиправності дій, в зв'язку з наданням послуг та, відповідно, нарахування плати за них, матеріали справи не містять.
Крім того, твердження сторони відповідача про те, що позивачем не вірно нараховано плату за послуги, а тому вимоги задоволенню не підлягають, суд до уваги не приймає, оскільки, в ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг, переконливих доказів, які б спростовували нараховану позивачем заборгованість відповідачем суду надано не було, як і не було надано суду контррозрахунку заборгованості, який би спростовував доводи позивача, а тому відповідач, як споживач наданих позивачем послуг має сплачувати за їх надання у встановленому розмірі, та підстав для звільнення відповідача від оплати послуг в ході розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшло своє об'єктивне підтвердження обґрунтування позову в частині неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за житлово-комунальні послуги, та стороною відповідача в ході розгляду справи обґрунтування позову в цій частині за весь період нарахування заборгованості не спростовані належними та достатніми доказами, а тому суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача з урахуванням штрафних санцій.
Разом з тим, в частині пред'явлених позивачем до стягнення сум заборгованості слід зазначити наступне.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, - у період з липня 2014 р. по лютий 2019 р. за послуги з водопостачання та водовідведення у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в розмірі 10278,54 грн.
Відповідачем в ході розгляду справи було заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності, оскільки, позивачем пред'явлено в травні 2019 року позов про стягнення сум заборгованості за періоди з липня 2014 р. по лютий 2019 р. включно, що перевищує встановлений законом трирічний строк позовної давності.
Перевіряючи доводи сторони відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач, відповідно до ст. 267 ЦК України, заявив клопотання про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарних дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Абзац 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 08.12.2009 року, передбачає, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено підставність позовних вимог. У протилежному випадку, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги розпочато з липня 2014 р., та саме із вказаного місяця сторона позивача мала право звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, проте, позов пред'явлено лише в травні 2019 року, тобто зі спливом строку позовної давності.
Стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, та в ході розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про його пропуск із поважних причин.
Суд вважає, що в даному випадку положення ст. 267 ЦК України можуть бути застосовані до розміру заборгованості за останні три роки до дня звернення з даним позовом до суду.
В зв'язку з тим, що відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки; поважних причин для зупинення та переривання позовної давності стороною позивача не доведено, та в ході розгляду справи не встановлено, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за період із липня 2014 р. по травень 2016 р., - задоволенню не підлягають, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
В частині пред'явлених позовних вимог про стягнення заборгованості за період із травня 2016 р. по лютий 2019 р., включно, слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось вище, згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, - за період з липня 2014 р. по лютий 2019 р. у відповідача наявна заборгованість в сумі 10278,54 грн.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за період з травня 2016 р. по лютий 2019 р., включно позивачем було всього за надані послуги нараховано відповідачу суму в розмірі 20295,71 грн., нараховано субсидію за вказаний період в сумі 4400,87 грн., пільгу в сумі 137,40 грн., та проведено коригування в листопаді 2017 року на суму 468,52 грн., а відтак відповідач за вказаний період всього мала сплатити суму в розмірі 15288,92 грн. (20295,71 грн. - 4400,87 грн. - сумі 137,40 грн. - 468,52 грн.)
Нараховану до сплати суму за надані послуги відповідачем було сплачено не в повному обсязі та за вказаний період відповідачем було всього сплачено суму в розмірі 5972,00 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті послуг підлягають частковому задоволенню та стягненню підлягає за період з травня 2016 р. по лютий 2019 р., включно, в сумі 9316,92 грн. (15288,92 грн. - 5972,00 грн.).
Крім того, позивачем було пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в зв'язку з неналежним виконанням ними своїх зобов'язань.
Вирішуючи зазначені вимоги позивача, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, з огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення сум нарахованої заборгованості за за період із липня 2014 р. по травень 2016 р., а тому суд вважає, що інфляційні втрати та 3 % річних в межах трирічного строку, які передували зверненню позивача із даним позовом (17.05.2019 р.), - мають бути нараховані за період із 17.05.2016 р. по 17.05.2019 р., включно, на суму боргу в розмірі 9316,92 грн.
Так, за розрахунками суду інфляційні витрати на суму заборгованості в розмірі 9316,92 грн. за період з 17.05.2016 р. по 17.05.2019 р., включно (1096 днів), складає суму в розмірі 3279,23 грн., а 3 % річних за вказаний період - суму в розмірі 838,73 грн., однак, позивачем було пред'явлено до стягнення 3 % річних в розмірі 607,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 3151,88 грн.
Слід вказати нна те, що суд в силу вимог цивільного процесуального закону позбавлений можливості вийти за межі пред'явлених позивачем до стягнення сум, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних в розмірі 607,55 грн. та інфляційні втрати в сумі 3151,88 грн.
З огляду на викладене, суд вважає, що наведені суми підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, за пред'явленими позивачем сумами до стягнення, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за житлово-комунальні послуги.
Підсумовуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи знайшли своє об'єктивне підтвердження обґрунтування позову в частині неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем по оплаті за житлово-комунальні послуги, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, застосувавши до позовних вимог строки позовної давності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
В порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 139, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 280-281 ЦПК України, суд, -
позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період із травня 2016 р. по лютий 2019 р., включно, в сумі 9316 (дев'ять тисяч триста шістнадцять) грн. 92 коп., 3% річних в сумі 607 (шістсот сім) грн. 55 коп. та інфляційні втрати в сумі 3151 (три тисячі сто п'ятдесят одна) грн. 88 коп., а всього суму в розмірі 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість) грн. 35 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», - судовий збір в сумі 1789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ЄДРПОУ 03327664, адреса:м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а;
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Н.П. Чередніченко