про обмеження виїзду за межі України
16 жовтня 2020 р. м. Кремінна
Справа № 414/2061/20
Провадження № 6/414/102/2020
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Ковальова В.М.
за участю секретаря Олєйнікової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області подання заступника начальника Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барабаш Ганни Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
Заступник начальника Кремінського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) /далі - Кремінський РВДВС/ Барабаш Г.І. 13 жовтня 2020 року звернулася до суду з поданням, в обґрунтування якого посилається на наступне. На виконанні Кремінського РВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 58331907 з виконання вимоги №Ф-49-17У від 12 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Луганській області заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 62 153 грн. 87 коп. Незважаючи на вичерпні заходи, рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено. На підставі цього державний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, заступник начальника Кремінського РВ ДВС Барабаш Г.І. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про обмеження у праві виїзду за межі України боржника без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Суд, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Судом встановлено, що на виконанні Кремінського РВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 58331907 з виконання вимоги №Ф-49-17У від 12 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Луганській області заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 62 153 грн. 87 коп. (а.с. 5, 6). У постанові головного державного виконавця Кремінського РВ ДВС Сіроштан Л.С. про відкриття виконавчого провадження було зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно розписки від 30 січня 2020 року (а.с. 11) ОСОБА_1 вказав, що повідомлений про відкриття виконавчого провадження стосовно нього про стягнення боргу у розмірі 62 153 грн. 87 коп., який він не сплачував у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
Постановою головного державного виконавця Кремінського РВ ДВС Шашкової О.О. від 14 червня 2020 року був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті ОСОБА_1 після винесення постанови державного виконавця (а.с. 9).
Також під час проведення виконавчих дій було встановлено, що пенсії ОСОБА_1 не отримує, за трудовими та цивільно-правовими договорами останній не працює (а.с. 12, 13).
В межах виконавчого провадження в автоматичному режимі було здійснено запит до МВС України та отримано відповідь про те, що в базі даних МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником ОСОБА_1 транспортні засоби (а.с. 14-15).
Згідно з відповіддю Кремінської міської ради Луганської області № 03-06-02/2806 від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10), але згідно акту державного виконавця від 10 червня 2019 року боржник за вказаною адресою не мешкає, будинок знаходиться у неналежному стані.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що право на справедливий суд стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне обов'язкове судове рішення залишилося невиконаним (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі» за заявою № 22774/93 від 28.07.1999; п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Шмалько проти України» за заявою № 60750/00 від 20.07.2004; п. 42 рішення ЄСПЛ у справі «Ромашов проти України» за заявою № 67534/01 від 27.07.2004).
У справі «Soering vs UK» від 07.07.1989 Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
Разом із тим, обмеження у праві виїзду за межі України є одним із засобів дієвого спонукання боржника до реального виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі № 760/1293/17 від 30 жовтня 2019 року, який суд враховує під час розгляду та вирішення цього подання з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Інший висновок, на думку суду, не відповідав би принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також унеможливив би забезпечення прав та законних інтересів стягувачів.
Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України» від 21.01.1994 право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції; по-третє, знаходитися у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправданим лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості (рішення ЄСПЛ у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009).
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
З огляду на словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішення іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме не надав своєчасно у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, у той час як виконавець зі свого боку вчинив всі дії, передбачені законом, зазначені обставини свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, що є підставою для обмеження його в праві виїзду за межі України.
Із досліджених у судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що про відкриття виконавчого провадження боржник був повідомлений згідно з порядком, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», про що свідчить написана їм розписка. При цьому зобов'язання подати декларацію про доходи та майно боржник не виконав, жодних дій по виконанню (частковому виконанню) покладених на нього зобов'язань за виконавчим документом не зробив.
Отже обізнаність боржника про існування боргових зобов'язань перед державою та невжиття ним заходів щодо виконання судового рішення свідчить про допущену боржником свідому бездіяльність, яка дає підстави розцінити це як ухилення від виконання зобов'язань за виконавчим документом.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити подання державного виконавця та тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 на строк до повного виконання ним зобов'язання за вимогою ГУ ДФС у Луганській області.
Суд також вважає за доцільне роз'яснити боржнику, що обмеження у праві виїзду за межі України має тимчасовий характер та відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України може бути скасоване за вмотивованою заявою боржника.
Керуючись ст.ст. 10, 258-261, 263, 441 ЦПК України суд, -
Подання заступника начальника Кремінського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барабаш Ганни Іванівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) без вилучення у нього паспорта громадянина України для виїзду за кордон - на строк до повного виконання зобов'язань за виконавчим документом - вимогою №Ф-49-17У від 12 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДФС у Луганській області заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 62 153 грн. 87 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що суд може скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом п'ятнадцяти днів із дня складання цієї ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя В.М.Ковальов