Справа № 369/6433/20
Провадження №2-зз/369/48/20
16.10.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Одинцов О.С.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м Києві клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми,
У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Вимоги мотивував тим, що ухвалою суду було накладено арешт на майно особи, яка не є відповідачем по справі, а тому слід скасувати заходи забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 05 червня 2020 року та зняти арешт з майна.
За ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
У підготовчому судовому засіданні подану заяву підтримав ОСОБА_1 та його представник, просили задоволити.
У підготовчому судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення цієї заяви. Просила повернути дану заяву, оскільки вона подана без дотримання вимог чинного процесуального кодексу, має сумнівний характер, та ними подано апеляційну скаргу на ухвалу суду, і саме має розглядатись їхня апеляційна скарга.
При розгляді заяви встановлено, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1855961832105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1855961832105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 1849607932105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 1849607932105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року: розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Оскільки арешт накладено на майно особи, яка не є учасником справи та стороною зобов'язальних правовідносин, тому клопотання позивача суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Посилання представника відповідача щодо недотримання вимог при оформленні заяви, суд до уваги не бере, враховує, що статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Наявний арешт порушує права особи, а надмірний формалізм у правовідносинах не сприятиме відновленню порушеного права. Оскільки арешт накладено на майно особи, яка не є учасником справи, наявність арешту порушує права власника та суперечить приписам статей 319, 321 ЦК України суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 210, 158, 293 ЦПК України, суд, -
постановив :
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 червня 2020 року, шляхом:
зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1855961832105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
зняття заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1855961832105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
зняття арешту з квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 1849607932105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
зняття заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 1849607932105, що належить на праві власності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя