Справа № 367/6673/20
Провадження №2-з/367/320/2020
Іменем України
16 жовтня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І
при секретарі Герус Н
розглянувши у судовому засіданні в м.Ірпінь заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення її позову до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності
Представник Заявника ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності та просить до закінчення розгляду справи накласти арешт на земельні ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:085:0230 та з кадастровим номером 3210900000:01:085:0231, які розташовані в м.Ірпені. До закінчення розгляду справи заборонити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити вирубку дерев, підготовчі та будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровим номером 3210900000:01:085:0230 таз кадастровим номером 3210900000:01:085:0231, які розташовані в м.Ірпені.До закінчення розгляду справи заборонити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чи будь-яким іншим фізичним і юридичним особам знищувати майно, а саме огорожу, будинок, сарай тощо, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Суд , вивчивши матеріали справи ,вважає заяву такою,що не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.. 149 ЦПК України « 1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
2. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч 1 ст..150 ЦПК України « 1. Позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії;»
Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
У судовому засіданні встановлено,що 12.10.2020р до Ірпінського міського суду на розгляд надійшла справа № 367/6673/20 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності .Згідно позовних вимог позивач просить визнати право власності за ОСОБА_1 на садибу, яка складається з житлового будинку, сараю, вбиральні, погреба, огорожі, земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:085:0013, земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:085:0087, що розміщена за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати не законним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 13.08.2018 року №4233-57-УІІ «Про затвердження гр. ОСОБА_3 Проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 » та визнати не дійсною передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0600 га кадастровий номер 3210900000:01:085:0225.
Виключити запис про право власності, шляхом скасування реєстраційних записів про право власності на земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:085:0231 площею 0,03 га розміщеної за адресою АДРЕСА_2 .
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 26.06.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Маркушиною Наталією Олександрівною стосовно наступного майна: земельної ділянки кадастровий номер 3210900000:01:085:0230 площею 0,03 га розміщеної за адресою АДРЕСА_3 .
Виключити запис про право власності, шляхом скасування реєстраційних записів про право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:085:0230 площею 0,03 га розміщеної за адресою АДРЕСА_3 .
Ставлячи питання про вжиття заходів забезпечення даного позову у спосіб,який зазначений у заяві,заявник не надав до суду доказів тих обставин яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття,не надано доказів тих обставин,що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду .
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, враховуючи наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття; суд дійшов висновку,що дана заява не підлягає до задоволення..
Враховуючи,що сторони по справі в судове засідання не з"явились,відповідно до ст. 247 ч 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Керуючись ст. 149- 153 ЦПК України,суд
представнику ОСОБА_1 ОСОБА_2 відмовити у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 15 днів з дня виготовлення даної ухвали.
Суддя: С.І. Оладько