Справа № 381/1579/20
1-кп/357/1537/20
13 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110310000562 від 02.05.2020 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастів Київської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
та
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Паплинці Старосинявського району Хмельницької області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого по АДРЕСА_3 , раніше судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
потерпіла ОСОБА_6 ,
захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, надійшов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.
Потерпіла, захисники та обвинувачені не заперечували щодо призначення даного обвинувального акту до судового розгляду.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.
Кримінальне провадження підсудне Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено у відповідності до положень ст. ст. 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, суттєвих порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акту до судового розгляду не виявлено, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В силу вимог ч. 5 ст. 314 КПК України суд дійшов до висновку про недоцільність складання досудової доповіді органом пробації.
Судове засідання у даному кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
У судове засідання необхідно викликати прокурора, потерпілу, захисників та доставити обвинувачених.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Крім того, через канцелярію суду, від прокурора надійшли клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також, існуванням ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу, вчинення інших кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, йому відоме місце проживання потерпілої, оскільки проживають в одному населеному пункті, також обвинувачений не має постійного місця роботи, тобто у нього відсутні кошти для існування, грошові кошти він отримував вчиняючи злочини, а тому може продовжувати вчиняти злочини.
Клопотання про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 вмотивоване тим, що останній обвинувачується у тяжкого кримінального правопорушення, а також існуванням ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та вчинення інших кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, крім того, на даний час в провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 146 КК України, також останній знає місце проживання потерпілої, оскільки проживають в одному населеному пункті, не має постійного місця роботи, тобто у нього відсутні кошти для існування а тому може продовжувати вчиняти злочини.
В судовому засіданні, прокурор посилаючись на вказане, вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а тому просить продовжити відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжні заходи у виді тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та вважала за необхідне продовжити запобіжний захід обвинуваченим.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_3 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора і просили змінити запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вказували, що обвинувачений визнає вину, не буде впливати на потерпілу, має постійне місце проживання. Зазначали, що у даному кримінальному провадженні свідки відсутні, а тому твердження прокурора про те, що обвинувачені будуть на них впливати, безпідставні. Захисник ОСОБА_7 стверджував, що прокурором ризики не доведено, а лише перераховано із зазначенням «може». Також просив розглянути питання можливості внесення застави.
Захисник ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора і вважали за можливе змінити запобіжний захід ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Вказували, що обвинувачений має на утриманні 4 неповнолітніх дітей, троє з яких записані на прізвище дружини, постійне місце проживання, не буде впливати на потерпілу. Також зазначали, що раніше обвинуваченому обирався цілодобовий домашній арешт і він виконував всі покладені на нього обов'язки. Повідомляли про відсутність свідків, а тому доводи прокурора про можливість впливу на них, не ґрунтується на матеріалах провадження.
Заслухавши учасників підготовчого судового засідання, дослідивши надані матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 2 липня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 діб.
Крім того, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.08.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Так, строк тримання під вартою обвинуваченим закінчується 26.10.2020 року, тому, враховуючи вимоги ст. 315 КПК України, суд має вирішити заявлені клопотання, які стосуються запобіжних заходів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_9 , строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовані та підлягають задоволенню оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених не змінилися та продовжують існувати.
Також, на даній стадії процесу судом не допитана потерпіла та не досліджені матеріали провадження.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому твердження захисників, які підтримані обвинуваченими, про зміну запобіжних заходів з тримання під вартою на більш м'які запобіжні заходи, не підлягають задоволенню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про їх особи, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд дійшов висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно продовжити запобіжний заходи у вигляді тримання під вартою.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про можливість внесення застави, то зурахуванням вказаних обставин, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суддя вважає за можливе не визначати обвинуваченим розмір застави. Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Разом із тим, в даному випадку вирішується питання не про обрання запобіжних заходів, а про продовження строків (оскільки обрані запобіжні заходи, відповідно до КПК України, передбачають обмежений строк дії), тобто продовження строків вже раніше обраних запобіжних заходів.
Суд також враховує те, що будь-яких даних, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, сторонами кримінального провадження не надано.
Керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню №12020110310000562 від 02.05.2020 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 13 год. 45 хв. 23 жовтня 2020 року.
В судове засідання викликати прокурора, потерпілу, захисників, доставити обвинувачених.
Кримінальне провадження розглядати одноособово.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 11 грудня 2020 року включно.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 11 грудня 2020 року включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена обвинуваченими, захисниками до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1