Справа № 357/8027/20
1-кп/357/1519/20
05.10.2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, кримінальне провадження за № 42020110360000065 від 28.07.2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця військової служби за контрактом, військове звання «старшина», учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указів Президента України «Про часткову мобілізацію»: від 17.03.2014 року №303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 року № 1126-VII; від 06.05.2014 року № 454/2014, затвердженого Законом України від 06.05.2014 року № 1240-VII; від 21.07.2014 року № 607/2014, затвердженого Законом України від 22.07.2014 року № 1595-VII; від 14.01.2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України від 15.01.2015 року № 113-VIII, з 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, що охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
31.03.2016 року старшина ОСОБА_3 уклав контракт з Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 до закінчення особливого періоду, або оголошення рішення про демобілізацію та зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду курсанта.
У подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 за №121 від 28.04.2016 року ОСОБА_3 призначено на посаду старшого стрільця 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 за №127 від 04.05.2016 року старшину ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Під час проходження військової служби старшина ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов'язують його свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.
Згідно із затвердженим командиром військової частини НОМЕР_2 розпорядком дня, старшина ОСОБА_3 повинен був прибувати на службу до розташування військової частини НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 , військове містечко № НОМЕР_3 , у АДРЕСА_3 о 08 год. 00 хв. з понеділка по п'ятницю.
Разом з тим, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України і достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентували його діяльність, старшина ОСОБА_3 19.12.2017 року о 08 год. 00 хв., діючи в порушення вищевказаних вимог Закону, бажаючи тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, умисно, без поважних причин, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_2 , яка дислокується по АДРЕСА_2 , військове містечко № НОМЕР_3 , у АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків військової служби.
14.08.2020 року ОСОБА_3 повернувся до військової частини НОМЕР_2 та продовжив проходження військової служби.
Таким чином, ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні сторони провадження надали суду угоду про визнання винуватості, укладену 14.08.2020 року, відповідно до вимог ст. 472 КПК України, між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , яку просили затвердити.
За умовами цієї угоди сторони, а саме прокурор - ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 407 КК України та істотних для цього кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке має понести ОСОБА_3 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки. Також, узгоджено на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк тривалістю один рік та відповідно до ст. 76 КК України покласти обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
При цьому обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз'яснено наслідки невиконання угоди.
ОСОБА_3 свою винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, погодився з встановленими фактичними обставинами. Також просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Відповідно до вимог статей 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Суд встановив, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, а саме у тому, що будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, підстави, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні, та просив суд затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Захисник в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання.
Обвинувачений просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Таким чином, умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_3 .
При її затвердженні та узгоджені міри покарання, враховано обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому, а саме щире каяття, безперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено, а також враховуючи, що кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України, не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце реєстрації та проживання за якими характеризується позитивно, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо. Також ОСОБА_3 брав участь в проведенні антитерористичної операції, є учасником бойових дій, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні. Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, можливості виправлення його без ізоляції від суспільства, вбачаються підстави для застосування до ОСОБА_3 , при укладенні угоди ст. 75 КК України, і звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду від 14.08.2020 року про визнання винуватості, укладену між прокурором військової прокуратури Білоцерківського гарнізону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14.08.2020 року покарання - 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк один рік.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази у справі відсутні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1