Справа № 349/2052/19
Провадження № 1-кп/349/47/20
іменем України
16 жовтня 2020 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019090210000258 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодружений, раніше судимий вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2017 року за ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців, 05 січня 2018 року звільнений у зв'язку із відбуттям покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_5 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
11 жовтня 2019 року приблизно о 19 год 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщенні торгового закладу «У Максима», що по вул. Липова, 19А в м.Рогатині, Івано-Франківської області , де звернув увагу на ОСОБА_6 , яка в цей час показувала продавцю торгового закладу вживану шубу із штучного хутра, яка належить її дочці ОСОБА_7 .
Спостерігаючи за ОСОБА_6 , ОСОБА_3 помітив, що остання помістила шубу та грошові кошти у сумі 400 гривень, які належали ОСОБА_7 в сумку, після чого вийшла з приміщення торгового закладу. ОСОБА_3 також вийшов з магазину вслід за ОСОБА_6 та зауважив як вона попрямувала в туалет, розміщений на прибудинковій території торгівельного закладу, а свою сумку із вмістом вказаних речей залишила без нагляду неподалік від входу в туалет. В цей час в нього виник умисел на незаконне заволодіння чужим майном. Знаючи, що ОСОБА_6 за його протиправними діями не спостерігає, розраховуючи, що інші присутні у той час поблизу магазину особи не усвідомлюють злочинного характеру його дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, у таємний, як вважав ОСОБА_3 , спосіб викрав сумку ОСОБА_6 , в якій знаходились грошові кошти в сумі 400 гривень та вживана шуба із штучного хутра темно-коричневого кольору , вартістю 240 грн.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_3 почав залишати місце вчинення кримінального правопорушення, однак був помічений ОСОБА_8 , який у той час перебував на лавці поблизу торгового закладу. Усвідомлюючи, що його дії помічені сторонньою особою, ОСОБА_3 , незважаючи на зауваження ОСОБА_8 не припинив протиправних дій, а продовжив вчинення кримінального правопорушення у відкритий спосіб та з викраденим майном покинув місце його вчинення . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 640 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), відповідальність передбачена ч.1 ст.186 КК України.
Позиція обвинуваченого щодо пред'явленого обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину свою визнав фактично повністю, однак не погодився із правовою кваліфікацію інкримінованого йому кримінального правопорушення. Надав показання про те, що в другій декаді жовтня 2019 року, у другій половині дня, біля крамниці «У Максима», що по вул. Липова в м. Рогатині, будучи в стані алкогольного сп'яніння спочатку у таємний спосіб, а в подальшому у відкритий спосіб, оскільки на зауваження ОСОБА_8 не припинив своїх неправомірних дій та викрав сумку, в якій була поміщена жіноча шуба та 400 грн.
Захисник вважає, що повторності у вчиненні обвинуваченим інкримінованих йому дій немає, оскільки стороною обвинувачення не було надано суду вирок, яким би обвинуваченого було визнано винуватим та засуджено за вчинення іншого корисливого злочину.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Під час дослідження обставин справи та перевірки їх доказами судом за клопотанням сторін кримінального провадження були допитані потерпіла, свідки, досліджені документи та висновок експерта.
Потерпіла ОСОБА_7 надала суду покази про те, що належну їй шубу її мати ОСОБА_6 взяла із собою коли йшла із дому у власних справах. Особисто вона не була очевидцим подій та зі слів свідків події її мати на якийсь час залишила сумку та пішла до туалету. За час поки матері не було ОСОБА_3 викрав сумку, де знаходилася належна їй шуба та грошові кошти в розмірі 400 грн. Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого немає.
Свідок ОСОБА_6 , яка була допитана в присутності опікуна ОСОБА_7 надала покази про те, що її сумку, в якій знаходилася шуба дочки ОСОБА_7 , викрав ОСОБА_3 біля магазину "У Максима" у той час коли вона ненадовго залишила її без нагляду та відійшла до туалету.
Свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що ОСОБА_3 неодноразово допомагав їй у проведенні ремонтних робіт. 11 жовтня 2019 року ввечері він прийшов до неї додому та повідомив, що має подарунок , за який потрібно заплатити 100 грн. При цьому із сумки він вийняв жіночу шубу. Взявши із столу 85 грн., ОСОБА_3 залишив у неї шубу та покинув її житло. Про цю подію вона повідомила правоохоронні органи.
Свідок ОСОБА_8 надав покази про те, що перебував із товаришем біля магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та побачив, що жінка зайшла до туалету, а сумку залишила неподалік туалету. В цей час підбіг ОСОБА_3 та забрав сумку, на його заклики припинити такі дії, ОСОБА_3 не реагував, "махнув рукою" та разом із сумкою побіг в сторону дитячого садка.
Свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що працює продавцем в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". 11 жовтня 2019 року приблизно о 19 год 00 хв. у примішення магазину зайшла ОСОБА_6 та запропонувала придбати у неї шубу. В цей час зайшов ОСОБА_3 та бачив, як вона оглядала запропоновану ОСОБА_6 шубу. Оскільки шубу у ОСОБА_6 вона не придбала, остання склала її в сумку та залишила примішення магазину. Через невеликий проміжок часу ОСОБА_6 повернулася у магазин і повідомила, що в той час коли вона знаходилася у туалеті, що поряд із магазином у неї вкрали шубу .
Також, вина обвинуваченого підтверджується зібраними в кримінальному провадженні документами та висновком експерта, які визнані судом допустимими доказами.
Протоколом прийняття заяви про викрадення майна, поданою потерпілою ОСОБА_7 до Рогатинського ВП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області 12 жовтня 2019 року.
Протоколом огляду від 12 жовтня 2019 року із доданими фототаблицями, відповідно до яких у приміщенні кабінету Рогатинського ВП Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_9 видала працівникам поліції шубу жіночу із штучного хутра темно - коричневого кольору та повідомила, що даний хутряний виріб до неї додому приніс ОСОБА_3 і залишив у неї.
Протоколом огляду місця події від 21 жовтня 2019 року та фототаблицями до нього, згідно яких об'єктом огляду була прибудинкова територія магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що розташований по АДРЕСА_2 , де було викрадено майно.Огляд території був проведений на підставі добровільної згоди власника магазину ОСОБА_10 .
Висновком експерта №СЕ-19/109/28-715ТВ/19 від 22 жовтня 2019 року, згідно якого ринкова вартість наданої на дослідження шуби станом на 11 жовтня 2019 року могла становити 240 грн. 00 коп.
Протоколом слідчого експеременту від 21 жовтня 2019 року та протоколом слідчого експеременту від 24 жовтня 2019 року, проведених з метою перевірки та уточнення показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо вчиненого кримінального правопорушення на місці події за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд виключає з обвинувачення ОСОБА_3 «повторність» як кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України з огляду на таке.
В частині другій статті 4 КК України зазначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 32 КК України повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин погашено або знято.
Згідно з приміткою 1 до ст. 185 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна ( грабіж), вчинене повторно, з огляду на те, що будучи раніше судимим , останній раз 04 травня 2017 року вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців, 05 січня 2018 року звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям покарання, він на шлях виправлення не став та в період незнятої і непогашеної судимості, вчинив новий злочин корисливої спрямованості, де обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні ним раніше кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України , 12 травня 2018 року направлено для розгляду по суті до суду.
Судом встановлено, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч. 1 ст. 187 КК України , Галицьким районним судом Івано-Франківської області , не завершено.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Положеннями ст. 62 Конституції України гарантується, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Посилання прокурора в судових дебатах на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до положень якого «для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин», у цьому випадку є безпідставними, оскільки на думку суду така правова оцінка діяння є можливою тільки за умови, коли всі епізоди злочинної діяльності є предметом одного судового розгляду, оскільки за таких умов суд безпосередньо досліджує докази та у вироку робить висновок про доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.50 КК України (в редакції на час вчинення цього діяння) покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За загальними положеннями призначення покарання, які зазначені в приписах частин 1 та 2 статті 65 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України суд визнає: вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №262/2019 від 07 листопада 2019 року на період часу, що відноситься до інкримінованого обвинуваченому злочину, ОСОБА_3 перебував і перебуває на даний час в стані, при якому здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно з досудової доповіді, складеної 17 січня 2020 року Рогатинським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства.
Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України ( в редакції на час вчинення цього діяння) є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, який неодноразово судимий за вчинення злочинів, в тому числі корисливих, притягався також неодноразово до адміністративної відповідальності, посередньо характеризується за місцем реєстрації, його стан здоров'я, перебуває на обліку в нарколога з діагнозом: хронічний алкоголізм, позицію потерпілої, яка немає до обвинуваченого претензій матеріального чи морального характеру, обставини справи, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у межах, установлених у санкції ч.1 ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та 6 (шість) місяців .
Таке призначене покарання на думку суду є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин в кримінальному провадженні у їх сукупності, та буде відповідати ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого і є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішувались судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Потерпіла ОСОБА_7 не пред'являла цивільного позову в кримінальному провадженні.
Питання речових доказів необхідно вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.
На проведення експертизи було витрачено кошти в розмірі 628,04 грн, які є процесуальними витратами та на підставі ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Під час досудового розслідування до підозрюваного ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який обчислено з моменту взяття під варту - 29 жовтня 2019 року.
Під час судового провадження до обвинуваченого ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін .
Керуючись ст.ст. 368 -370, 373- 374 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та 6 (шість) місяців.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_3 з моменту взяття його під ватру, тобто з 29 жовтня 2019 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк тримання під вартою з 29 жовтня 2019 року до дня набрання вироком законної сили у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі .
Речові докази: шубу із штучного хутра темно-коричневого кольору повернути потерпілій ОСОБА_7 .
Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2019 рокуна шубу із штучного хутра темно-коричневого кольору.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь держави з зарахуванням на рахунок: UA 368999980313040115000009612, отримувач коштів: УК у м. Івано-Франківську/ОТГ м.Івано-Франківськ/24060300, код отримувача за ЄДРПОУ: 37952250, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24060300, процесуальні витрати на залучення експерта (висновок №СЕ-19/109/28-715ТВ/19 від 22 жовтня 2019 року) в розмірі 628 грн 04 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілій - за її заявою.
Суддя ОСОБА_1