Справа №348/1506/20
15 жовтня 2020 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючої-судді: Міськевич О.Я.
з участю секретаря судового засідання: Боєчко О.Р.
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії ЕАМ № 3032774 від 25.08.2020 про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії ЕАМ № 3032774 від 25.08.2020 про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3032774 від 25.08.2020, складеною поліцейським Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, старшим сержантом поліції Рошаковським В.Я., його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що він 25.08.2020 близько 12 год. 49 хв. в с. Лісна Слобідка, дорога Н-10, 146 км., керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 86 км./год., при цьому перевищував встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 36 км./год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, та на нього накладено штраф в розмірі 255,00 гривень. Швидкість вимірювалась приладом Trucam 000680, камера 0363.
З даною постановою він не погоджується з наступних підстав.
Так, він дійсно 25.08.2020 близько 12 год. 49 хв. на автомобілі «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області, однак жодних правил дорожнього руху не порушував, та рухався з вдоволеною в населеному пункті швидкістю руху.
При цьому зазначає, що покази приладу Trucam 000680, яким вимірювалась швидкість руху його автомобіля, не можуть бути доказом по даній справі, оскільки в порушення вимог ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», п. 14 ч. 3 розділу IV Порядку проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193 на зазначеному приладі були відсутні жодні повірочні тавра, перелічені в Додатку 3 зазначеного Порядку, а тому дані прилади вважаються не повіреними.
Крім того працівникам поліції не дозволено Законом використовувати прилади, які не є автоматичними, а тому їх показники поліція не має права використовувати як докази винуватості особи у вчинені адміністративних правопорушень.
Також зазначає, що лазерний вимірювач ТruСАМ LТІ 20/20 був зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, затверджений сертифікатом № UА-МІ/1-2903-2012, виданим Мінекономрозвитку 29.08.2012.
Однак станом на теперішній час прилад ТгuСАМ LТІ 20/20 за номером УЗ197-12 є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Мінекономрозвитку від 02.11.2015 № 1362, та сертифікат вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 є не чинним ще з 02.11.2015 року. Інші зміни до Державного реєстру не вносились. На підставі наведеного можна зробити висновок, що вимірювання швидкості руху з використанням вимірювача ТгuСАМ LТІ 20/20 є незаконним, а отримані технічні дані щодо швидкості є безпідставними.
Окрім цього зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення працівником поліції було проведено в службовому автомобілі без його присутності, та він не мав жодної можливості ознайомлюватись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати клопотання, отримати правову допомогу фахівця в галузі права.
В зв'язку з наведеним вважає, що працівником поліції було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП, якими він не мав можливості скористатися, зокрема права на захист, а також порушено порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Окрім оскаржуваної постанови, інших доказів, які б вказували на порушення ним правил дорожнього руху, поліцейським не надано, з матеріалів даної справи також не можливо встановити докази, які свідчать про наявність порушення ним правил дорожнього руху.
Вважає дії поліцейського незаконними, а винесену постанову в справі про адміністративне правопорушення такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених в позовній заяві, просив суд скасувати постанову поліцейського УПП в Івано-Франківській області, старшого сержанта поліції Рошаковського В.Я. серії ЕАМ № 3032774 про накладення на нього штрафу в сумі 225 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Представник відповідача Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 72-74 КАС України, і на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи та, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, прийшов до наступного висновку.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначено главою 22 КУпАП, а процедура оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 зі змінами і доповненнями (надалі «Правила дорожнього руху»).
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 283 КУпАП визначено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зокрема постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Також згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3032774 від 25.08.2020, підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній 25.08.2020 близько 12 год. 49 хв. в с. Лісна Слобідка, Коломийського району, Івано-Франківської області, дорога Н-10 146 км., керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 86 км./год., при цьому перевищував встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 36 км./год., чим порушив п. 12.4 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено штраф в розмірі 255,00 гривень. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruСam LTI 20/20 серії ТС 000680.
При цьому постанову про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог КУпАП.
Так, згідно вимог п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що швидкість руху автомобіля позивача вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruСam LTI 20/20 серії ТС 000680.
Лазерний вимірювач TruСАМ LТІ 20/20 був зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, та затверджений сертифікатом № UА-МІ/1-2903-2012, виданим Мінекономрозвитку 29.08.2012.
Однак станом на даний час прилад ТгuСАМ LТІ 20/20 за номером У3197-12 є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Мінекономрозвитку від 02.11.2015 року № 1362, та сертифікат вимірювальної техніки № UА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 є не чинним з 02.11.2015 (Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 «Про затвердження переліку типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів та внесення змін до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, переліків типів засобів вимірювальної техніки, стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів»). Інші зміни до Державного реєстру не вносились.
Крім того представником відповідача на підтвердження факту, що TruCAM є вимірювальним приладом і його можна використовувати для фіксації перевищення швидкості руху, не надано суду копію відповідного свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Тому покази вимірювача ТгuСАМ LТІ 20/20 не можуть використовуватись як доказ порушення ОСОБА_1 п. 12.4 ПДР України.
Також згідно пояснень позивача вбачається, що він керував автомобілем з дозволеною в населеному пункті швидкістю руху. Крім того, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив позивачу його права та обов'язки, не повідомив його про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані обставини відповідачем не спростовано.
Крім того інспектором в порушенням вимог ст.ст. 251, 283, 284 КУпАП в оскаржуваній постанові не наведено та не додано жодних доказів, на яких ґрунтується його висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Усупереч приписів ст. 251 КУпАП складена відносно ОСОБА_1 постанова не підтверджена жодними фактичними даними, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановила наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Таким чином відповідачі обставини, на які посилається позивач не спростували, будь-яких доказів, які підтверджують правомірність прийнятого рішення суду не надали.
Також з огляду на наявні у справі матеріали суд вважає, що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів та перед судом не доведено, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проводився з дотриманням норм, передбачних ст.ст. 268, 280 КУпАП, не надано доказів, що при розгляді справи поліцейський повідомив позивача про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такого не вбачається також і з самого змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Такі невідповідності з боку відповідачів вказують на порушення прав позивача, що вказують на протиправність дій, яка не може створювати та не породжує законних юридичних наслідків у вигляді оскаржуваної постанови.
Також Розділом IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 визначено, що:
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Однак інспектором складено постанову відносно ОСОБА_1 з порушенням вимог даної інструкції та ст. 283 КУпАП.
Зокрема в постанові в графі 7 «До постанови додаються» зазначено про долучення відео з приладу TruСam 000680. Однак вказаний доказ представником відповідача суду не надано та в судовому засіданні не досліджено. Тому зазначений в постанові як додаток відео з приладу TruСam 000680 не може вважатись доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачами не доведений, оскільки відповідачами не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім постанови про накладення адміністративного стягнення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачами не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з'ясовано, чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 р. у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням наведеного, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Відповідачами не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування доказів, наданих позивачем.
Всі вище наведені порушення з боку відповідачів, на думку суду є беззаперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.
Із зазначеного вище вбачається, що оскаржувана постанова винесена відповідачами з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП.
Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За цих обставин, суд вважає, що підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не має, а тому його адміністративний позов підлягає до задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Із оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 25.08.2020, а за захистом своїх прав позивач звернувся в суд 27.08.2020, тому відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду ним не пропущено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.38, 268, 283 КУпАП, ст.ст. 5-10, 241-243, 246, 250, 268-270, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови серії ЕАМ № 3032774 від 25.08.2020 про накладення адміністративного стягнення.
Постанову поліцейського Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, старшого сержанта поліції Рошаковського Василя Яремовича від 25.08.2020 серії ЕАМ № 3032774 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в строк, визначений ч. 4 ст. 286 КАС України.
Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
складено 16.10.2020