12 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №621/3261/18
провадження №51-4803ск20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
вивчивши матеріали касаційної скарги захисника ОСОБА_4 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року щодо ОСОБА_5
встановив:
касаційна скарга подана без додержання вимог ст. 427 КПК.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі вказується обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Однак касаційна скарга захисника ОСОБА_4 не містить жодного обґрунтування вимоги скасування оспорюваних судових рішень, з огляду на положення статей 412, 413 КПК, які відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Також захисник не вказує й конкретних порушень закону, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при апеляційній перевірці вироку районного суду, зважаючи на приписи статей 404, 409, 419 КПК, а відтак, й немає обґрунтування незаконності ухвали цього суду.
Зокрема, захисник у касаційній скарзі не конкретизує, які саме докази у кримінальному провадженні не були прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, на які саме доводи апеляційних скарг сторони захисту не надав відповіді суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, та яким чином це перешкодило судам ухвалити законні й обґрунтовані рішення у справі.
Крім того, в касаційній скарзі захисник наводить доводи, що за своїм змістом стосуються невідповідності висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження та правової оцінки доказів наданої судами першої та апеляційної інстанцій, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом касаційної перевірки.
Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак жодних застережень щодо цієї обставини скарга захисника не містить.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, а тому відсутність у касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 належного обґрунтування й недотримання вимог ст. 427 КПК перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до ст. 429 КПК, суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху і надає особі, яка подала скаргу, необхідний строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
касаційної скарги захисника ОСОБА_4 на вирок Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху та надати йому строк для усунення вказаних недоліків упродовж семи днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити захиснику, що у разі неусунення вказаних недоліків в установлений строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3