Ухвала
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 274/5623/16-ц
провадження № 61-14326ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заступника начальника Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції
(м. Хмельницький) Велидчука Олександра Івановича, треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», про визнання права власності та зняття арешту з майна,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 04 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 грудня 2016 року.
25 вересня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року (надійшла до суду 29 вересня 2020 року).
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року складено 13 серпня 2020 року, а касаційна скарга подана до суду касаційної інстанції 25 вересня 2020 року.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію постанови Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року складено 13 серпня 2020 року нею отримано поштовим зв'язком 04 вересня 2020 року, на підтвердження чого надала відповідні докази, тому строк пропущено з поважних причин.
Ураховуючи викладене, вважаю, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому його слід поновити.
Водночас, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 04 березня 2020 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог цієї ухвали до
16 листопада 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник