29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" жовтня 2020 р. Справа № 910/6053/19
Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Вибодовського О.Д., Крамара С.І., Грамчука І.В. (головуючий), розглянувши матеріали в межах справи №924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр"
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", м. Хмельницький
до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
про стягнення 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних
Представники учасників справи:
позивач: Сибаль А.М. - керівник;
відповідач: не з'явився;
за участю арбітражного керуючого Харитонюка Є.В.: не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.10.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019р. передано справу №910/6053/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр", м. Хмельницький до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про стягнення 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи №924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2019р., справу передано для розгляду колегії суддів Вибодовському О.Д., Крамару С.І., Грамчуку І.В. (головуючий).
Ухвалою суду від 11.02.2020р. справу №910/6053/19 прийнято до свого провадження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/159/14, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р., було відмовлено у задоволенні позовної заяви ТОВ "Октант-Центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн. безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем на користь відповідача згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивачем на користь відповідача було безпідставно сплачено кошти згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. в сумі 46 530,25 грн. з призначенням платежу "оплата лізингову платежу за трактор ХТЗ-17221 згідно дог. №22-07-687 спл від 18.10.2007р. в т.ч. ПДВ 20% 7 755,04 грн.", оскільки правової платежу не було у зв'язку із розірванням договору лізингу.
Проте, в задоволенні заяви про стягнення коштів було відмовлено у зв'язку із спливом строку давності.
Однак, позивач вказує, що зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення про відмову у позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється. Тому зобов'язання відповідача перед позивачем не припинилось та продовжує існувати.
На підставі ст. 625 ЦК України на суму 46 530,25 грн. безпідставно отриманих коштів, сплачених позивачем на користь відповідача згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р., позивачем нараховано до стягнення 14 657,03 грн. інфляційних втрат за період з травня 2016 року по березень 2019 року та 4 176,28 грн. 3% річних за період з 08.05.2016р. по 07.05.2019р.
У відзиві на позов №28 від 07.06.2019р. відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень вказує, що стаття 625 ЦК України передбачає можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Однак прийняття відповідачем безпідставно сплачених коштів позивачем не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки такі дії виникли не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань.
Крім того, відповідач наголошує, що момент, коли у відповідача міг виникнути обов'язок щодо повернення безпідставно сплачених коштів, не є встановленим, і нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат починаючи з травня 2016 року не має обґрунтувань.
У відповіді на відзив №08/07-01 від 08.07.2019р. з приводу періоду нарахування зазначив, що в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. вказано встановлено, що оскільки сплата позивачем на рахунок відповідач згідно платіжного доручення №189 в розмірі 46 530,25 грн. відбулась в 2011 році, а тому позивач, вважаючи їх безпідставно сплаченими, з 08.09.2011р. мав можливість дізнатись про долю сплачених ним коштів.
Тобто судом було чітко встановлено дату, коли відбулось порушення прав позивача відповідачем у зв'язку із неповерненням безпідставно сплачених коштів, а саме - 08.09.2011р. Оскільки виключне право визначати предмет та підставу позову належить саме позивачу, то ним самостійно обрано період, за який стягуються інфляційні та 3% річних.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017р. відмовлено у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. скасовано ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017р. в частині відмови у позові ТОВ "Октант-центр" до Державного публічного акціонерного товариства "НАК" Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн.; провадження в частині розгляду позовної заяви ТОВ "Октант-центр" припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2017р. скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. у справі №924/159/14; справу передано на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.
За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017р. у справі №924/159/14 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.05.2018р. касаційну скаргу ТОВ "Октант-Центр" задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 15.03.2017р. у справі №924/159/14 скасовано; справу №924/159/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.
При цьому, суд касаційної інстанції вказав на те, що місцевий суд, в порушення приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України, застосував позовну давність при розгляді спору у даній справі без встановлення факту порушення прав ТОВ "Октант-центр", проте, суд апеляційної інстанції на зазначені вище недоліки місцевого суду уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. у справі №924/159/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн. позивачу у позові відмовлено.
В ухвалі судом встановлено, що кошти в сумі 46 530,25 грн. згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. були сплачені позивачем на рахунок відповідача безпідставно у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Однак судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням ним строку позовної давності.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. залишено без змін.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019р. ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019р. у справі №924/159/14 залишено без змін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм оцінку в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Судом встановлено, що Господарським судом Хмельницької області ухвалою від 26.12.2018р. у справі №924/159/14 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" про стягнення 46 530,25 грн. відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2019р. ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2018р. залишив без змін.
Однак, позивач 10.05.2019р. звернувся до господарського суду із вимогою про стягнення із відповідача 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних за невиконання зобов'язання з повернення безпідставно сплачених коштів згідно платіжного доручення №189 від 08.09.2011р. в сумі 46 530,25 грн.
Позивач наголосив, що хоч і господарський суд у справі №924/159/14 ухвалою від 26.12.2018р. відмовив позивачу у позові з підстав пропуску позовної давності, однак встановив, що такі кошти підлягали поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Судом приймається до уваги, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав (п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Щодо посилання позивача у позовній заяві на практику Верховного Суду, судом відзначається, що зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібність правовідносин необхідно встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб'єктним, об'єктним та змістовним. Основним критерієм, без якого не можливо встановити подібність, є змістовний (права та обов'язки).
Суд відзначає, що рішення у даній справі приймається за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що міститься у судовій практиці, на яку посилається позивач, що зумовлено лише зовнішньою схожістю відповідних справ, але не подібністю правовідносин у них.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у стягненні із відповідача 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних за невиконання зобов'язання з повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 46 530,25 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 4, 12, 20, 24, 73-75, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", м. Хмельницький до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ про стягнення 14 653,03 грн. інфляційних втрат, 4 176,28 грн. 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 15.10.2020р.
Головуючий суддя І.В. Грамчук
Суддя О.Д. Вибодовський
Суддя С.І. Крамар
Віддруковано 5 примірників:
1 - у справу;
2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Озерна, буд. 20);
3 - відповідачу (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16А);
4-5 - арбітражному керуючому Харитонюку Є.В. (а/с 71, 20301, м. Умань; 20301, Черкаська обл., м. Умань, вул. Старицького, буд. 5).