ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 жовтня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/829/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі
позивача Херсонської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17»
про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
за участю:
секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
представників:
прокуратури - Кобзаря А.І.,
позивача - Бабенко Л.М.,
відповідача - не з'явився,
18.08.2020 заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою від 20.08.2020 позов прийнятий до розгляду шляхом відкриття провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче засідання було призначене на 13.10.2020. Безпосередньо у судове засідання 13.10.2020 Відповідач свого представника не направив, а тому воно проведене без його участі.
У якості підстав для прокурорського представництва Прокурор у позові зазначив, що:
- порушення інтересів держави у спірних правовідносинах полягає у користуванні Відповідачем земельною ділянкою без здійснення відповідної плати, у зв'язку з чим державі завдані збитки у сумі 13 498 623 грн,
- Позивач є стороною спірного договору оренди, а також державним органом, який наділений контрольними повноваженнями, а тому є компетентним суб'єктом у спірних правовідносинах,
- Позивачем не вжиті належні заходи стосовно захисту інтересів держави ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень,
- нездійснення заходів полягає у тому, що Позивач всупереч інтересам держави, незважаючи на очевидний характер порушень, не звертався до суду з відповідним позовом.
Крім викладеного судом установлено, що:
06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією в особі голови Голопристанської районної державної адміністрації, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17», як орендарем, укладений договір оренди землі, за умовами якого Відповідачу передана в оренду земельна ділянка площею 452,8419 га.
За умовами договору Відповідач зобов'язався сплачувати оренду плату у розмірі 13 498 623,97 грн у строки, встановленні положеннями статей 285-287 Податкового кодексу України.
За обліковими даними Позивача, що слідує також з листа Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі № 5830/9/21-22-04-04-07 від 16.07.2020, Відповідачем орендна плата за договором не сплачувалася.
28.02.2020 Голопристанська районна державна адміністрація поінформувала Позивача з про несплату Відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 11 923 476,16 грн.
У свою чергу, Херсонська обласна державна адміністрація 26.06.2020 поінформувала Прокуратуру Херсонської області про направлення на адресу Відповідача листів з вимогами про погашення заборгованості, а також «необхідності розгляду питання подання позову прокурором з метою захисту інтересів держави», а також зажадала поінформування про прийняте рішення.
З урахуванням наведеного, надаючи оцінку правомірності прокурорського представництва у даній справі суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно з положеннями пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. А за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також 4) зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Поряд з цим, у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді, а також правові висновки стосовно застосування наведених вище правових норм відносно прокурорського представництва:
- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;
- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом; розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);
- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України, частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);
- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно; у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;
- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Отже, в цій справі колегія суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права стосовно прокурорського представництва:
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);
- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»);
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;
- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;
- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.
В іншій постанові від 21.12.2018 у справі № 922/901/17 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.
Про необхідність обґрунтування та з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегій суддів інших касаційних судів (постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 802/4083/15-а, від 10.10.2019 у справі № 0440/6738/18; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та інші; постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 201/5279/16, від 04.09.2019 у справах № 372/1688/17-ц, № 448/764/17 та інші).
В додаток до наведених правових висновків суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 надані додаткові правові висновки стосовно прокурорського представництва. Зокрема:
- відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу;
- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу;
- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу; розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва;
- якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові; але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
- якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд приходить до висновку, що:
- Прокурор у даній справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, тобто Позивача;
- бездіяльність Позивача наявна у тому випадку, коли він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Надаючи оцінку вказаним Прокурором обставинам бездіяльності Позивача, суд зазначає, що Херсонська обласна державна адміністрація відповідно до договору оренди землі від 06.05.201, укладеного між нею та Відповідачем, є орендодавцем земельної ділянки площею 452,8419 га, а тому у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» має право вимагати сплати Відповідачем орендних платежів, а також за статтею 32 того ж Закону на дострокове розірвання договору.
Отже, Позивач у справі є компетентним суб'єктом у спірних правовідносинах, у тому числі державним органом, на який покладено контрольні функції щодо оренди земельних ділянок державної власності.
Як слідує з листа Голопристанської районної державної адміністрації № 01-35-452/0/20/608-4 від 28.02.2020, адресованого Херсонській обласній державній адміністрації, Позивачу з 28.02.2020 стало відомо про несплату Відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 11 923 476,16 грн.
У свою чергу, відповідно до листа Херсонської обласної державної адміністрації № 9531/0-20/39/328-6089 від 26.06.2020, адресованого прокурору Херсонської області, Позивач поінформував Прокурора про направлення на адресу Відповідача листів з вимогами про погашення заборгованості, а також «необхідності розгляду питання подання позову прокурором з метою захисту інтересів держави», а також зажадав поінформувати його про прийняте рішення.
З викладеного слідує, що Позивачем вживалися належні та необхідні заходи для погашення заборгованості з орендної плати, у тому числі спонукання Прокурора до подачі самостійного позову в його інтересах, а тому суд приходить до висновку, що Прокурором не доведена наявність бездіяльності Позивача у зверненні до суду з позов для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи вживалися Позивачем у розумні строки (протягом 4 місяців).
Стосовно посилань Прокурора на факт не звернення самим Позивачем з позовом до суду суд вважає, що ці твердження не ґрунтуються на відповідних доказах, оскільки доказів будь-якої «дискусії» між Прокурором та Позивачем стосовно необхідності безпосереднього звернення до суду з позовом, а не спонукання Прокурора до його пред'явлення, а також наявної бездіяльності у дотриманні контролю виконання договірних відносин та небажанні самостійного звернення Позивача з позовом ним не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що Прокурором не доведені підстави для представництва інтересів держави в суді, що є наслідком залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, за якими суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Поряд з цим у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Таким чином, сплачений Прокуратурою Херсонської області за платіжним дорученням № 1302 від 18.08.2020 у сумі 4 204 грн судовий збір підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 226, 232 ГПК України,
1. Позовну заяву залишити без розгляду.
2. Повернути Прокуратурі Херсонської області 4 204 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 1302 від 18.08.2020.
Ухвала набирає законної сили у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до пункту 14 частини 1 статті 255 та частини 1 статті 256 ГПК України протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя М.К. Закурін