ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 жовтня 2020 року Справа № 923/764/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація", м. Херсон
про стягнення 538041,96грн.
представники сторін не з'явились
Процесуальні дії у справі
11.09.2019 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019 визначено суддю по справі - Ярошенко В. П.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.09.2019 відкрито провадження у справі № 923/764/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 03.10.2019 о 12:30.
02.10.2019 до суду за вх. № 9046/19 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 03.10.2019 відкладено підготовче засідання на 24.10.2019 року о 10:30.
15.10.2019 до суду за вх. № 9472/19 від позивача надійшла відзив на відзив.
Ухвалою суду від 24.10.2019 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів, до 11.12.2019 та відкладено підготовче засідання на 19.11.2019 року о 10:30.
14.11.2019 до суду за вх. № 2053/19 від відповідача надійшло клопотання за вх. № 2053/19 про зупинення провадження у справі № 923/764/19 до розгляду пов'язаної з нею справи № 910/13669/19 про визнання договору № 2659/1617-БО-33 від 28.12.2016р. укладеного між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПП "Херсонтеплогенерація" недійсним, яка знаходиться на вирішенні в господарському суді міста Києва.
Ухвалою суду від 19.11.2019 зупинено провадження у справі № 923/764/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 910/13669/19.
Ухвалою суду від 11.06.2020 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.06.2020 о 10:00.
Ухвалою суду від 30.06.2020 підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті на 23.07.2020 о 12:00.
Ухвалою суду від 23.07.2020 відкладено розгляд справи на 15.09.2020 о 11:00.
15.09.2020 судове засідання не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 18.09.2020 судове засідання призначено на 08.10.2020.
В судовому засіданні 08.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (відповідач) про стягнення 538 041,96 грн., з яких 269 871,14 грн. пені, 53 359,12 грн. річних (3%), 214 811,70 грн. інфляційних втрат вказано ст.ст.173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати природного газу за договором №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення грошових сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею:
1) договір №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу, з додатковими угодами № 1 від 23.01.2017, № 2 від 22.02.2017 до даного договору (а.с.13-24);
2) акти приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 28.02.2017 від 31.03.2017(а.с.30-32);
3) довідка "Сальдо, Предприятие "Херсонтеплогенерація ПП" та виписка за період з 01.10.2016 по 31.05.2018 щодо операцій по договору №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу (а.с.33-34);
4) розрахунок заявленої до стягнення заборгованості (а.с.25-29).
15.10.2019 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за якою позивач вказує про необґрунтованість доводів відзиву та просить задовольнити позов повністю, з підстав:
1) необґрунтованості доводів відповідача про неправомірність нарахування 3% річних, у зв'язку з відсутністю в договорі домовленості сторін про застосування річних, зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України, розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають при відсотка річних від простроченої суми за весь час прострочення.;
2) щодо нарахування інфляційних втрат, позивач зазначив, що розрахунок проводився відповідно до рекомендацій викладених у інформаційному листі Вищого господарського суду від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а тому саме такий спосіб обрахунку є правомірний.
3) щодо клопотання відповідача про зменшення пені заперечував, мотивуючи тим, що вказані у клопотанні відповідача обставини не можуть бути підставою для зменшення пені. Зазначив про те, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Крім того зазначив, що розмір пені не є значно великим, виходячи із загальної суми заборгованості по договору.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки в договорі відсутня домовленість про застосування 3% річних, а тому нарахування є неправомірним, а розрахунок інфляційних втрат проведений невірно. Відповідач зазначив, що основним видом діяльності ПП "Херсонтеплогенерація" є виробництво теплової енергії, кінцевими споживачами якої є населення міста, медичні, шкільні та дошкільні заклади. Зазначає про те, якби споживачі розрахувалися за теплову енергію вчасно, то підприємство б мало змогу вчасно розрахуватись за використаний природний газ. Щодо стягнення пені, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру до мінімально можливого розміру (1грн.) Клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені мотивоване скрутним фінансовим становищем відповідача, збитковістю його господарської діяльності, наявністю заборгованості населення м. Херсона - основного споживача послуг відповідача. До відзиву додано копію фінансового звіту за 2019 рік, оборотно-сальдова відомість за вересень 2019 ( а.с.129-130).
Обставини, які встановлено судом
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (яке на теперішній час має назву - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), як постачальник (надалі - позивач), та Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація" як споживач (надалі - відповідач), уклали 28.12.2016 між собою договір постачання природного газу № 2659/1617-БО-33.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017 природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (п.1.1.);
- право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі (п.3.1.);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом місяця поставки природного газу, при цьому, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно з чинними законодавством України та даним договором (п.8.1.);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. даного договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.2.);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за даним договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років (п.10.3);
- даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2017 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.12.1).
До вказаного договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод № 1 від 23.01.2017, № 2 від 22.02.2017.
На виконання умов даного договору позивачем передав відповідачеві, а останній, в свою чергу, прийняв за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 3 234 831,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2017 на суму 1 461 701,27 грн., від 28.02.2017 на суму 1 147 971,25 грн., від 31.03.2017 на суму 625 159,04 грн.
Розрахунки за природний газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі, зокрема, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за січень-березень 2017 року. У зв'язку з цим, позивачем нараховані відповідачу:
- за зобов'язаннями за січень 2017 року 82 521,90 грн. пені, 14 391,48 грн. річних та 66 166,88 грн. інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями за лютий 2017 року 121 527,70 грн. пені, 25 367,41 грн. річних та 96 287,01 грн. інфляційних втрат;
- за зобов'язаннями за березень 2017 року 65 821,54 грн. пені, 13 600,23 грн. річних та 53 359,12 грн. інфляційних втрат;
За обліком позивача, станом на час звернення до суду відсутня заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору від 28.12.2016 № 2659/1617-БО-33 постачання природного газу.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 269 871,14 грн. пені, 53 359,12 грн. річних (3%) та 214 811,70 грн. інфляційних втрат.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та загального порядку виконання зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 с.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 3 234 831,56 грн. (з урахуванням податку на додану вартість), у зумовлені цим договором строки та у передбачених цим договором обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи актами від 31.01.2017 на суму 1 461 701,27 грн., від 28.02.2017 на суму 1 147 971,25 грн., від 31.03.2017 на суму 625 159,04 грн. Вказані акти підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунків заявленої до стягнення з нього пені.
Розрахунок заявленої до стягнення 269 871,14 грн. пені судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.8.1., п.8.2. укладеного між сторонами справи договору №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу, приписам ст.ст.230, 231 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього річних (3%) та інфляційних втрат.
Розрахунки заявлених до стягнення інфляційних та процентів річних судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних витрат ще й, додатково, у відповідності до положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Висновки суду
1. По суті спору
Відповідач порушив строки оплати природного газу, який був отриманий відповідачем від позивача на підставі договору №2659/1617-БО-33 постачання природного газу від 28.12.2016. Через прострочення виконання відповідачем зазначених грошових зобов'язань перед позивачем, у позивача виникло право на нарахування відповідачеві заявлених до стягнення грошових сум пені, інфляційних втрат та річних (3%).
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання його договірного зобов'язання за договором №2659/1617-БО-33 від 28.12.2016 постачання природного газу, в частині оплати товару позивача на умовах даного договору, позовні вимоги про стягнення 269 871,14 грн. пені, 53 359,12 грн. річних (3%) та 214 811,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.
2. Щодо клопотання про зменшення пені
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 грн. підлягає частковому задоволенню: суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення на 50 % суми заявленої до стягнення пені.
Так, судом при вирішенні питання про застосування свого права зменшити розмір неустойки, беруться до уваги наступні виняткові обставини: в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором; в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати поставлено-отриманого газу за договором. Природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення. Через низьку платіжну дисципліну споживачів відповідач має значну дебіторську заборгованість; його майновий та фінансовий стан в період економічної кризи не може забезпечити прибутковість підприємства, що відображено в наданому звіті про фінансові результати.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом поряд із вимогою кредитора про сплату відсотків річних є ефективними механізмами забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 року у справі № 911/3165/16.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 24.07.2019 № 7006807 у сумі 8 070,63 грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача.
Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст.ст. 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (код ЄДРПОУ 34458071) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) 134 935,57 грн. пені, 53 359,12 грн. річних, 214 811,70 грн. інфляційних втрат та 8 070,63 грн. компенсації витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, через місцевий суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Дата складання повного тексту рішення 15.10.2020
Суддя В.П.Ярошенко