"15" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2383/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2383/20
за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (вул. Берегова, № 13, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 04704790)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кравченко Лариси Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 51 025,41 грн.,
1. Короткий зміст позовних вимог.
13.08.2020 року Позивач, ДП «Морський торговельний порт «Южний», звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з ФОП Кравченко Лариси Вікторівни заборгованості за договором про поставку товарів № СН/193-19 від 05.07.2019 року, в загальному розмірі 51 025,41 грн., із яких 37 223,01 грн. - пеня, 13 802,40 - 15% штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ФОП Кравченко Ларисою Вікторівною умов договору про поставку товарів № СН/193-19 від 05.07.2019 року.
Так, позивач зазначає, що 05.07.2019 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» та Фізичною особою - підприємцем Кравченко Ларисою Вікторівною був укладений Договір про поставку товарів № СН-193/19, відповідно до якого ФОП Кравченко Л.В., протягом строку дії Договору, зобов'язується передати у власність ДП «Морський торговельний порт «Южний», а останній зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, викладених у цьому Договорі. Ціна і асортимент товару наведені у Додатку № 1 (Специфікація) до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами договору передбачено, що постачальник, протягом 20 календарних днів з дня отримання постачальником рознарядки від покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцю конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою.
Як стверджує позивач, 21.08.2019 року покупцем на електронну адресу ФОП Кравченко Л.В. була направлена рознарядка № 205-63/3109 від 21.08.2019р., згідно якої відповідно до п. 4.1 Договору постачальник був зобов'язаний здійснити поставку товару на суму 279 207,90 грн. з ПДВ у строк до 10.09.2019р.
Проте, поставка товару згідно рознарядки № 205-63/3109 від 21.08.2019р. частково була здійснена постачальником з порушенням строку передбаченого умовами Договору та до закінчення строку дії Договору взагалі не здійснено поставку товару на суму 8 844, 00 грн., зокрема, покришка 28 "Х1.75"(47-622) MITAS RUBENA WALRUS V41 ЧОРНА, 22 шт.
Враховуючи викладене, ДП «МТП «Южний» звернулось до відповідача з претензією, щодо стягнення штрафу та пені за невиконання умов Договору, проте вона була залишена ним без розгляду, тому, у зв'язку із тим, що свої договірні зобов'язання згідно умов Договору поставки товарів відповідач не виконав та з метою захисту свого порушеного права, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020р. позовна заява вх.№2468/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
18.08.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх.№2468/20 від 13.08.2020) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України надати суду відзив на позов.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Про судовий розгляд справи № 916/2383/20 сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення ухвали суду від 18.08.2020р. на юридичні адреси учасників справи.
Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№37279/20 від 28.08.2020р, ухвала суду від 18.08.2020р. повернута до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат не проживає».
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали від 30.06.2020 надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат не проживає», суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 30.06.2020 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення: адресат не проживає».
Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
15.10.2020 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
05.07.2019 року між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний» (далі - покупець) та Фізичною особою-підприємцем Кравченко Ларисою Вікторівною (далі - постачальник) був укладений Договір про поставку товарів № СН-193/19 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник, протягом строку дії Договору, зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари (далі - товар) на умовах, викладених у цьому Договорі. Ціна і асортимент товару наведені у Додатку № 1 (Специфікація) до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами п. 2.1 договору, загальна ціна товару за Договором складає 279207,90 грн., без ПДВ.
Відповідно до п 3.1 Договору, покупець оплачує товар шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) банківських днів з поставки конкретної партії товару згідно з виставленим постачальником рахунком, оформленим відповідно до рознарядки покупця на поставку конкретної партії товару.
Згідно п.4.1 Договору, постачальник протягом 20 (тридцяти) календарних днів з дня отримання постачальником рознарядки від покупця на поставку конкретної партії товару, поставляє покупцеві конкретну партію товару у повній відповідності до наданої рознарядки. Рознарядка покупця на поставку конкретної партії товару надсилається постачальнику електронною поштою.
Згідно п. 4.2 Договору, місце поставки - склад ДП «МТП «ЮЖНИЙ». Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс" (у редакції 2010), з урахуванням положень цього договору. Моментом поставки товару вважається момент одержання товару покупцем з оформленням прибуткових документів на складі ДП «МТП «ЮЖНИЙ».
Відповідно до п.п. 6.3.1 та п.п. 6.3.2 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строк і в порядку, які встановлені цим договором, а також забезпечити поставку товару, якість якого відповідає вимогам, що встановлені у розділі 5 цього Договору та у Додатку № 2 до цього Договору.
Згідно п.7.2 Договору, за порушення постачальником строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2019, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 Договору).
Відповідно до п.11.17 Договору, усі повідомлення, що пов'язані з виконанням цього Договору, вважаються переданими однією стороною іншій стороні офіційно та відповідно до умов цього Договору, якщо вони направлені поштою (в тому числі електронною поштою) або передані під підпис уповноваженим представникам сторін.
05.07.2019р. між ДП «МТП «Южний» та ФОП Кравченко Л.В. (постачальник) укладено специфікацію, що є додатком до Договору (про поставку товарів) №СН-193/19 від 05.07.2019р., відповідно до якої сторони визначили найменування, кількість та ціну товару поставки на загальну суму 279207,9 грн., а саме: 1) велосипед дорожній 28"Україна 33Т, у кількості 12 шт., загальною вартістю 50400,00 грн.; 2) велосипед дорожній Dorozhnik Retro 28" Black, у кількості 20 шт., загальною вартістю 120870,00 грн.; 3) покришка 28"Х1.75"(47-622) MITAS RUBENA WALRUS V41 ЧОРНА, у кількості 140 шт., загальною вартістю 56280,00 грн.; 4) камера 28"Х1.75" (28/47-622/635) RUBENA CLASSIC НИППЕЛЬ FV47 ММ, у кількості 180 шт., загальною вартістю 48600,00 грн.; 5) велоланцюг KMC Z410 НА 112 ЗВЕНЬЕВ 1/2"Х1/8" КОРИЧНЕВА, у кількості 17 шт., загальною вартістю 1861,5 грн.; 6) світлоповертач велосипедний СВ1-1, у кількості 10 шт., загальною вартістю 74,10 грн.; 7) світлоповертач велосипедний СВ1-2, у кількості 10 шт., загальною вартістю 74,10 грн.; 8) світлоповертач велосипедний СВ 1-3, у кількості 20 шт., загальною вартістю 148,20 грн.; 9) дзвінок велосипедний Kellys KLS Bell 20, у кількості 10 шт., загальною вартістю 900,00 грн.
На виконання п.4.1 договору, позивачем 21.08.2019р. було надіслано на електронну адресу ФОП Кравченко Л.В. рознарядку № 205-63/3109 на поставку товару, переліченого у специфікації від 05.07.2019р., протягом 20-ти календарних днів з дати отримання рознарядки, на загальну суму 279 207,90 грн.
Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № СН-193/19 (про поставку товарів) від 05.07.2019р. відповідачем - ФОП Кравченко Л.В. було здійснено частково поставку обумовленого рознарядкою товару на адресу позивача на загальну суму 161 580,90 грн., що підтверджується видатковою накладною від 18.09.2019р. № 14 на суму 78408,90 грн., товарно-транспортною накладною № Р14 від 18.09.2019р. та приймальним актом № 3157, №2158 від 18.09.2019р.; видатковою накладною від 21.11.2019р. № 21 на суму 83172,00 грн., товарно-транспортною накладною № Р21 від 21.11.2019р. та приймальним актом № 664 від 21.11.2019р. При цьому, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній, прийнявши зазначену вище рознарядку від 21.08.2019р. № 205-63/3109 до виконання, відповідач погодився з її прийняттям на виконання умов спірного договору поставки № СН-193/19 (про поставку товарів) від 05.07.2019р., а відтак відповідно до п. 4.1 договору зобов'язався протягом 20 календарних днів з моменту її отримання поставити обумовлений в ній товар.
При цьому, відповідачем до закінчення строку дії Договору товар покришка 28"Х1.75"(47-622) MITAS RUBENA WALRUS V41 ЧОРНА, у кількості 22 шт. на суму 8844,00 поставлено не було.
08.04.2020р. позивачем було направлено відповідачу претензію вих.№2104/01/102/20, в якій викладено вимогу перерахувати ДП «Морський торговельний порт «Южний» 37223,01 грн. - пені та 13775,40 грн. - 15% штрафу за порушення строку виконання зобов'язання за договором № СН-193/19 від 05.07.2019р.
З огляду на те, що відповідачем поставка товару була здійснена частково, а поставки іншої частини товару так і не була здійснена, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ФОП Кравченко Лариси Вікторівни 37223,01 грн. - пені та 13 802,40 грн. - 15% штрафу за порушення строку виконання зобов'язання.
Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому, згідно п. 1 ст. 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки з огляду на його зміст, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Як з'ясовано судом, позивачем була оформлена рознарядка від 21.08.2019р. № 205-63/3109 на поставку товару відповідно до переліку, вказаному у специфікації від 05.07.2019р., що є додатком до Договору про поставку товарів № СН-193/19, на суму 279207,90 грн. Вказана заявка підписана в.о. директора ДП «МТП «Южний». Вказана рознарядка була направлена позивачем 21.08.2019р. на електронну адресу відповідача, вказану в розділі 13 Договору «Реквізити сторін».
За умовами п. 4.1 договору товар мав бути поставлений відповідачем як постачальником у кількості, визначеній в рознарядці, впродовж 20 календарних днів з дати отримання такої рознарядки позивача.
Однак, частково поставивши позивачу обумовлений рознарядкою товар 18.09.2019 р. та 21.11.2019р., а не протягом 20 календарних днів з моменту її отримання, як то передбачено умовами договору, а саме до 10.09.2019р. включно, відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором поставки № СН-193/19 (про поставку товарів) від 05.07.2019р., що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 7.2 договору за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості.
Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 0,5 відсотка вартості товару у розмірі 37223,01 грн. та штраф у розмірі 15% від вартості товару у розмірі 13802,40 грн., розрахунки яких наведено в позові.
Наразі слід зазначити, що п. 7.2 договору поставки № СН-193/19 (про поставку товарів) від 05.07.2019р., за яким на відповідача як постачальника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь покупця пені та штрафу за порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів цілком узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 231 ГК України, що застосовні до спірних правовідносин з огляду на те, що стороною спірного договору є суб'єкт господарювання державного сектору економіки. Цими положеннями Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі, зокрема: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відтак, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу є субсидіарною відповідальністю поряд з пенею.
Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення повної та своєчасної поставки обумовленого договором товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафу.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 37223,01 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем за період з 11.09.2019р. до 17.09.2019р. та з 11.09.2019р. по 20.11.2019р. правильно та арифметично вірно. Також вірним є здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 13802,40 грн. При цьому здійснені позивачем розрахунки суми пені і штрафу за несвоєчасну поставку обумовленого товару (понад 30 днів) відповідачем не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 37223,01 грн. та штраф в розмірі 13802,40 грн.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравченко Лариси Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» (вул. Берегова, № 13, м. Южне, Одеська область, 65481, код ЄДРПОУ 04704790) пеню в розмірі 37 223 (тридцять сім тисяч двісті двадцять три) грн. 01 коп., 15% штрафу в розмірі 13 802 (тринадцять тисяч вісімсот дві) грн. 40 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 р.
Суддя О.В. Цісельський