79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.10.2020 Справа № 914/2116/20
За позовом:Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №2», м. Львів
про:стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу №6645/18-ТЕ-21 від 16.10.2018р.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Пришляк Ю.-М.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ «НАК «Нафтогаз України» до ПрАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором постачання природного газу №6645/18-ТЕ-21 від 16.10.2018р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.09.2020р.
Ухвалою від 15.09.2020р. суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 21.09.2020р. суд викликав відповідача в судове засідання, відкладене на 09.10.2020р.
У судовому засіданні 09.10.2020р. судом оголошено перерву до 12.10.2020р.
Представник позивача в судове засідання 12.10.2020р. не з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 12.10.2020р. не з'явився, через канцелярію суду подав довідку (вх. №29442/20 від 12.10.2020р.) про те, що заявлена до стягнення сума боргу відповідачем не сплачена.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 16.10.2018р. між позивачем та відповідачем укладено договір постачання природного газу №6645/18-ТЕ-21, на виконання якого відповідачу протягом листопада 2018р.-березня 2019р. було поставлено природний газ на загальну суму 566358,90 грн. Оскільки поставлений природний газ був оплачений споживачем з порушенням строку, встановленого у договорі, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ПрАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №2» 2485,97 пені, 487,44 грн. 3% річних та 108,95 грн. інфляційних втрат.
Аргументи відповідача.
Відзиву на позовну заяву відповідач не подав. 12.10.2020р. через канцелярію подав довідку, що сума котра є предметом спору зі сторони відповідача не оплачена.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
16.10.2018р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу №6645/18-ТЕ-21 (надалі - Договір).
29.11.2018р. між сторонами вказаного Договору укладено, зокрема, Додаткову угоду №4 до Договору, якою Договір було викладено в новій редакції.
Відповідно п. 1.1., 1.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору. Природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 3.8. Договору(з урахуванням Додаткової угоди №4 від 29.11.2018р.),приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як встановлено судом, на виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом листопада 2018р.-березня 2019р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 566358,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.
В пункті 5.1. Договору сторонами погоджено, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
З наявних матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що за поставлений природний газ споживач розрахувався в повному обсязі, однак у зв'язку з допущенням споживачем прострочень внесення оплати за грудень 2018р.-березень 2019р., позивач просить стягнути з відповідача 2485,97 пені, 487,44 грн. 3% річних та 108,95 грн. інфляційних втрат.
Станом на день розгляду справи, докази сплати відповідачем заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат - відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за листопад 2018р.-березень 2019р.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п. 5.1. Договору, остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, нормами ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із наявних матеріалів справи, зокрема, реєстру здійснених платежів за Договором, судом встановлено, що оплата поставленого газу у грудні 2018р-березні 2019р відбулася поза строками, встановленими у п. 5.1. Договору, а відтак відповідач вважається таким, що прострочив.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такі розраховані правильно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю, в заявлених розмірах.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, п. 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені (розмір якої не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ), суд зазначає, що така підлягає стягненню з відповідача повністю, в заявленому розмірі.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №2» (79056, м. Львів, вул. Польова, буд. 44; код ЄДРПОУ 01268101) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 2485,97 грн. пені, 487,44 грн. 3% річних, 108,95 грн. інфляційних втрат та 2102,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2020р.
Суддя Р.В. Крупник