вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа № 911/868/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ)
до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради, (07501, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18 А, смт Баришівка, Баришівський р-н, Київська область)
про стягнення 4 207, 73 грн
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до КП "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради про стягнення 3 869, 93 грн пені, 337, 80 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2241/1718-КП-17 постачання природного газу від 02.10.2017 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.04.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/868/20 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради про стягнення 4 207, 73 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.
17.06.2020 р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява № 186 від 15.06.2020 р. про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій з додатками, у якій він просить суд врахувати тяжке фінансове становище відповідача та зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
02.10.2017 р. між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (надалі - Споживач) було укладено договір № 2241/1718-КП-17 постачання природного газу, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ обсягом до 20, 9 тис. куб. метрів (двадцять тисяч дев'ятсот), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.):
МісяцьОбсягМісяцьОбсяг
жовтень0,5січень5,6
листопад2,6лютий4,6
грудень3,8березень3,8
IV кв. 2017 р.6,9І кв. 2018 р.14,0
Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використаного природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 3.8. Договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.9. Договору визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Згідно з п. 5.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ стновить 4 942, 00 гривні за 1000 куб. м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907, 20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488, 64 грн. (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 64 коп.).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсотковї поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п. 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
03.04.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 02.10.2017 р. № 2241/1718-КП-17, положеннями якої передбачено:
- доповнити пункт 2.1. розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" договору абзацом у наступній редакції:
"Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 1,280 тис. куб. м. (одна тисяча двісті вісімдесят куб. м.), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.): квітень - 1,280; травень (-); всього 1,280."
- викласти розділ 12 "Строк дії договору" договору у наступній редакції:
"12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 травня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення."
На виконання умов договору позивачем у період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 140 393, 91 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 3 814, 43 грн,
актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 р. на суму 9 441, 19 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 р. на суму 17 886, 08 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 р. на суму 34 481, 71 грн, актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 р. на суму 41 152, 24 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 р. на суму 32 783, 26 грн, актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 р. на суму 835, 00 грн, наявними у матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 27.08.2018 р. було виконано свій обов'язок по оплаті природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 140 393, 91 грн, що підтверджується випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 2241/1718-КП-17 постачання природного газу від 02.10.2017 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 26.04.2018 р. по 26.08.2018 р. всього на загальну суму 3 869, 93 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк відповідач обов'язок щодо оплати природного газу не виконав, здійснивши оплату за поставлений природний газ на загальну суму 140 393, 91 грн у повному обсязі лише 27.08.2018 р., що підтверджується договором № 2241/1718-КП-17 купівлі-продажу природного газу від 02.10.2017 р. та додатковою угодою № 1 від 03.04.2018 р., відповідними актами приймання-передачі природного газу, випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, наявними у матеріалах справи.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Також, як було зазначено вище, відповідач у своїй заяві № 186 від 15.06.2020 р. про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій просить суд врахувати тяжке фінансове становище відповідача та зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.
Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
У звязку із тим, що відповідач не зазначив достатніх обставин та доказів їх підтвердження, передбачених положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, то у суду відсутні правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем, а тому суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій без задоволення.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 3 869, 93 грн.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3% річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 26.04.2018 р. по 26.08.2018 р. на загальну суму 337, 80 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 337, 80 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (07501, вул. Богдана Хмельницького, буд. 18 А, смт Баришівка, Баришівський р-н, Київська область; ідентифікаційний код 24885150) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ; ідентифікаційний код 20077720) 3 869 (три тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн 93 (дев'яносто три) коп. пені, 337 (триста тридцять сім) грн 80 (вісімдесят) коп. 3% річних та судові витрати 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца