вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2020 р. Справа № 911/923/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ)
до Управління житлово-комунального господарства "Біличі", (08298, вул. Меблева, буд. 11-А, смт Коцюбинське, м. Ірпінь, Київська область)
про стягнення 66 166, 44 грн
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до УЖКГ "Біличі" про стягнення 3, 96 грн основного богу, 39 305, 46 грн пені, 9 597, 42 грн 3 % річних, 17 259, 60 грн інфляційних збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2020 р. відкрито провадження у справі № 911/923/20 за позовом АТ "НАК "Нафтогаз України" до УЖКГ "Біличі" про стягнення 66 166, 44 грн і визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору.
17.06.2020 р. до системи "Електронний суд" від помічника адвоката Російського Іллі Костянтиновича - Миронової Олександри Дмитрівни надійшла заява № б/н від 17.06.2020 р. про вступ у справу як представника, у якому вона просить суд залучити її у справу як представника відповідача та надати доступ до матеріалів справи в системі "Електронний суд".
30.07.2020 р. до системи "Електронний суд" від адвоката Російського Іллі Костянтиновича надійшла заява про вступ у справу як представника, у якому він просить суд залучити його у справу як представника відповідача та надати доступ до матеріалів справи в системі "Електронний суд". Крім того до вказаної заяви долучено відзив на позовну заяву № б/н від 24.06.2020 р., у якому відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, в тому числі, у зв'язку зі спливом позовної давності.
14.09.2020 р. до системи "Електронний суд" від адвоката Російського Іллі Костянтиновича надійшла заява про вступ у справу як представника, у якому він просить суд залучити його у справу як представника відповідача та надати до доступ до матеріалів справи в системі "Електронний суд". Також, до вказаної заяви відповідача додано відзив на позовну заяву № б/н від 24.06.2020 р. та платіжне доручення № 6411 від 14.09.2020 р. на суму 3, 96 грн на підтвердження погашення відповідачем заявленої позивачем до стягнення суми основної заборгованості у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
31.01.2018 р. між позивачем (надалі - Постачальник) та відповідачем (надалі - Споживач) було укладено договір № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 1.3. Договору необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього Договору, споживач визначає самостійно.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 січня 2018 р. по 31 березня 2018 р. (включно) природний газ орієнтованим обсягом до 120 тис. куб. метрів (сто двадцять тисяч куб. метрів), в тому числі за місяцями (тис. куб. м.):
МісяцьОбсяг
січень40
лютий40
березень40
І кв. 2018 р.120
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі:
- природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи;
- імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 3.8. Договору споживач зобов'язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Пунктом 3.9. Договору визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
Згідно з п. 3.10. Договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. м. газу на дату укладання договору становить 4 942, 00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930, 40 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 40 коп.).
Відповідно до п. 5.4. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсотковї поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Відповідно до п. 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2018 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
09.02.2018 р. між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 31.01.2018 р. № 2389/1718-ТЕ-17.
На виконання умов договору позивачем у період з січня 2018 р. по березень 2018 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 809 090, 40 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 р. на суму 298 186, 44 грн, актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 р. на суму 229 316, 71 грн, актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 р. на суму 281 587, 25 грн, наявними у матеріалах справи.
У лютому 2018 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 10 від 14.02.2020 р., у якому він просив кошти в сумі 7 590, 91 грн за платіжним дорученням № 686 від 12.02.2028 р. зарахувати в рахунок сплати за природний газ (послуги з опалення та постачання горячої води населенню) за договором № 2389/1719-ТЕ-17 від 31.01.2018 р.
Станом на час розгляду справи відповідачем було виконано свій обов'язок по оплаті поставленого природного газу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 809 090, 40 грн, у тому числі, 3, 96 грн після звернення позивачем в суд із даним позовом (після відкриття судом провадження за таким позовом), що підтверджується випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, платіжним дорученням № 6411 від 14.09.2020 р., наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь 3, 96 грн основної заборгованості за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р.
З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Із наданих у процесі розгляду справи позивачем та відповідачем документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд і після відкриття судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 14.09.2020 р. відповідач виконав свій обовязок по оплаті за поставлений позивачем природний газ та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 3, 96 грн, що підтверджується випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", виписками з банківського рахунку позивача, розрахунком ціни позову позивача, платіжним дорученням № 6411 від 14.09.2020 р., тобто станом на час розгляду справи відповідачем була погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті за поставлений позивачем природний газ, що є предметом спору, у повному обсязі.
Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Управління житлово-комунального господарства "Біличі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основної заборгованості по оплаті поставленого природного газу у розмірі 3, 96 грн за договором № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 27.02.2018 р. по 25.10.2018 р. всього на загальну суму 39 305, 46 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
Як було зазначено вище, відповідач у своєму відзиві № б/н від 24.06.2020 р. просить суд застосувати до позовних вимог позивача в частині заявлених до стягнення штрафних санкцій спеціальну позовну давність, передбачену ч. 2 ст. 258 України.
З приводу вказаної заяви відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 цього ж кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 цього ж кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 259 цього ж кодексу передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Частиною 1 ст. 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 ст. 261 цього ж кодексу передбачено, що за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 267 цього ж кодексу заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Оскільки, як було зазначено вище і встановлено судом у процесі розгляду справи, при укладенні договору № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р. позивач та відповідач досягли згоди щодо збільшення позовної давності щодо вимог про стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань до 5 років, а тому суд дійшов висновку, що позовна давність по заявленій вимозі за договором не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх прав на стягнення пені від суми основної заборгованості за договором.
Отже, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 39 305, 46 грн.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 01.04.2018 р. по 31.12.2019 р. на загальну суму 17 259, 60 грн та 3% річних за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті природного газу з 27.02.2018 р. по 31.01.2020 р. на загальну суму 9 597, 42 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 17 259, 60 грн.
Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 9 597, 42 грн.
Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги в частині позовної вимоги про стягнення з Управління житлово-комунального господарства "Біличі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основної заборгованості по оплаті поставленого природного газу у розмірі 3, 96 грн за договором № 2389/1718-ТЕ-17 постачання природного газу від 31.01.2018 р. на підставі п. 2) ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а в частині позовних вимог про стягнення 39 305, 46 грн пені, 17 259, 60 грн інфляційних збитків та 9 597, 42 грн 3% річних є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Управління житлово-комунального господарства "Біличі" 3, 96 грн основної заборгованості.
2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити повністю.
3. Стягнути з Управління житлово-комунального господарства "Біличі", (08298, вул. Меблева, буд. 11-А, смт Коцюбинське, м. Ірпінь, Київська область; ідентифікаційний код 23579209) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (01601, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ; ідентифікаційний код 20077720) 39 305 (тридцять дев'ять тисяч триста п'ять) грн 46 (сорок шість) коп. пені, 9 597 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 42 (сорок дві) коп. 3% річних, 17 259 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн 60 (шістдесят) коп. інфляційних збитків та судові витрати 2 101 (дві тисячі сто одна) грн 87 (вісімдесят сім) коп. судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца