ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2020Справа № 910/15478/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» (м. Київ)
Про забезпечення позову
Особа, яка може отримати статус учасника справи Міністерство юстиції України (м. Київ)
Суддя Ващенко Т.М.
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» (далі - заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 25.09.20. № 3340/5 «Про задоволення скарги», до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- заборонити Міністерству юстиції України, Офісу протидії рейдерства, Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, іншим структурним підрозділам Міністерства юстиції України, нотаріусам України, іншим суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання наказу Міністерства юстиції України від 25.09.2020р. №3340/5, у т.ч, але не виключно, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна - салатний корпус з вбудованим АПК ІІ-а черга, адреса: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Героїв Майдану, будинок 20-Г, загальна площа: 3058.4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2121300632208, а також щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3220888001:01:006:0019, площа: 1.4 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2121249732208, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- заборонити Міністерству юстиції України (та/або його колегіальним органам), Офісу протидії рейдерства розглядати скарги та приймати рішення (видавати накази) за результатами розгляду скарг щодо нерухомого майна - салатний корпус з вбудованим АПК ІІ-а черга, адреса: Київська обл., Бориспільський р., с. Щасливе, вулиця Героїв Майдану, будинок 20-Г, загальна площа: 3058.4 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2121300632208, а також щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3220888001:01:006:0019, площа: 1.4 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2121249732208, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд встановив наступне.
Заяву обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» має намір звернути до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25.09.20. № 3340/5.
Заявник вказує, що не враховуючи, що спірне майно є предметом спору у декількох судових справах, Колегія з розгляду скарг Міністерства юстиції України задовольнила скаргу щодо скасування реєстраційних дій про право власності на спірне майно за позивачем, а тому виконання оскаржуваного наказу утруднить виконання рішення суду для заявника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними та адекватними із предметом спору, забезпечать ефективний захист або поновлення прав заявника, не є тотожними задоволенню позову, їх невжиття призведе до суттєвого ускладнення або унеможливлення виконання в майбутньому рішення суду.
Інші доводи, викладені в заяві, є обґрунтуванням підстав для визнання наказу Міністерства юстиції України від 25.09.20. № 3340/5 протиправним та його скасування.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При оцінці збалансованості інтересів сторін судом враховано, що твердження заявника про те, що спірне майно є предметом спору у декількох судових справах, не є беззаперечною підставою для застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову.
Позивачем не вказано яким чином невжиття заходів забезпечення позову, які він просить вжити суд, може ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а лише надано обґрунтування вчиненим порушенням Міністерства юстиції України та протиправності наказу від 25.09.20. № 3340/5, що має бути предметом судового розгляду в межах майбутнього позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 25.09.20. № 3340/5.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного, враховуючи положення Глави 8 Розділу І ГПК України, оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кантієро» в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 15.10.20. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Ващенко