ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.10.2020Справа № 910/12136/20
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 2Г, ЛІТ. А)
до проГоловного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5А) стягнення заборгованості в розмірі 163 374 грн. 57 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 163 374 грн. 57 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
18.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 року відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» на відзив Головного управління Державної податкової служби у Київській області на позовну заяву по справі №910/12136/20 повернуто Заявнику без розгляду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням рекомендованих повідомлень про вручення 28.08.2020 р., 27.08.2020 р. ухвали суду уповноваженим особам підприємств Сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (Постачальник) та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (Споживач) було укладено Договір на постачання природного газу №41FB417-446-19, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався з 01.01.2019 до 31.12.2019 поставити Споживачу товар за визначеним предметом закупівлі газове паливо код 09120000-6 за ДК 021:2015 відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Споживач зобов'язався прийняти цей товар у власність та оплатити його на умовах, визначених Договором. (а.с.25-35)
Згідно з п.п.2.1, 2.2 Договору Постачальник передає Споживачу газ в 2019 році в обсязі 211 500,00 метрів. куб. Річні та місячні планові обсяги (об'єми) постачання/споживання природного газу для підпорядкованих об'єктів наведено в Додатку №2 до цього Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Споживач та Постачальник мають право на коригування підтверджених обсягів (об'ємів) природного газу, в тому числі протягом розрахункового періоду, в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.
Перелік місць дислокації підпорядкованих об'єктів Споживача, до яких буде здійснюватися постачання газу Постачальником наведено в Додатку №2 до цього Договору. що є невід'ємною частиною Договору. (п.2.3 Договору)
Відповідно до п.3.4 Договору приймання-передача Газу, поставленого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці, оформляється щомісячним Актом приймання-передачі природного газу із обов'язковим зазначенням обсягу спожитого газу в розрізі об'єктів.
У п.3.5 Договору передбачено, шо визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
3.5.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця. наступного за розрахунковим, зобов'язаній надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
3.5.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
3.4.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
3.5.4. У випадку відмови Споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
3.5.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Ціна за 1000 м.куб. газу за цим договором на природний газ є договірною і становить 13 898,6 грн., у тому числі ПДВ 20% - 2 316,43 гривень. (п.5.1 Договору)
У п.5.3 Договору визначено, що загальна вартість цього Договору становить: 2 939 553,9 грн., у тому числі ПДВ 20% - 489 925,65 гривень.
Згідно з п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно в безготівковій формі.
Відповідно до п.6.6 Договору оплата вартості природного газу здійснюється Споживачем в безготівковій формі, у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника за фактично спожитий природний газ до 25 числа місяця наступного за місяцем постачання на підставі акту приймання-передачі підписаного представниками Сторін.
Акт приймання-передачі готує Постачальник, підписує та передає уповноваженому представнику Споживача до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання. (п.6.7 Договору)
Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення платежу з вини Споживача, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості (затримка платежу з обставин, за які відповідає Державна казначейська служба України, не вважається виною Споживача).
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє в частині реалізації газу з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року, а в частині грошових зобов'язань при наявності фінансування - до повного виконання розрахунку. (п.12.1 Договору)
Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №5723-р/пк-пз від 25.03.2020 року зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» та рішення про визначення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» переможцем процедури закупівлі - «ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо», оголошення про проведення якої оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2020-01-17-002765-b. (а.с.40-50)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що належним Відповідачем у даній справі є саме Головне управління Державної податкової служби у Київській області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 р. Так, на виконання умов Договору за період березень 2020 р. - травень 2020 р. він поставив газове паливо, що підтверджується актами приймання - передачі, проте Відповідач не повернув один примірник акту приймання - передачі та не здійснив оплату за поставлений товар Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» становить 161 511 грн. 42 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області пеню у розмірі 1 863 грн. 15 коп.
Заперечуючи проти позову Відповідач зазначає, що на даний час Головне управління Державної податкової служби у Київській області не є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, а також Позивачем не дотримано порядку пред'явлення кредиторських вимог до особи, яка перебуває в процедурі припинення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (Постачальник) та Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області (Споживач) було укладено Договір на постачання природного газу №41FB417-446-19, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався з 01.01.2019 до 31.12.2019 поставити Споживачу товар за визначеним предметом закупівлі газове паливо код 09120000-6 за ДК 021:2015 відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Споживач зобов'язався прийняти цей товар у власність та оплатити його на умовах, визначених Договором. (а.с.25-35)
Звертаючись до суду з вказаним позовом, Позивач зазначав, що Головне управління Державної податкової служби у Київській області є правонаступником прав й обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, а тому є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 р. «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;
02.08.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 06.03.2019 р. затверджено, зокрема, Положення про Державну податкову службу України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 р. «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком № 1, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком № 2.
Згідно з додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 р. утворено, зокрема, Головне управління ДПС у Київській області.
Відповідно до додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 р. Головне управління ДФС у Київській області реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Київській області.
Як передбачено п. 3 вказаної постанови, територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 р., 30.07.2019 р. було внесено запис про проведення державної реєстрації Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377).
Згідно з наказом Державної податкової служби України «Про початок діяльності Державної податковою службою України» № 36 від 28.08.2019 р. розпочато виконання Державної податковою службою України і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
У частині 2 статті 107 Цивільного кодексу України унормовано, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 № 910/23312/14).
Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 Цивільного кодексу України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, 5 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно із частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (1074-2011-п) (далі - Порядок № 1074 від 20.10.2011).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1074 від 20.10.2011 органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
За змістом пунктів 4, 5 Порядку № 1074 від 20.10.2011 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 від 20.10.2011 права та обов'язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.
Відповідно до пунктів 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011 майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо подальшого використання нерухомого майна органу виконавчої влади, що ліквідується, та визначає суб'єкта управління підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління такого органу.
У відповідності до п. п 21, 23 вказаного Порядку, голова комісії з припинення територіального органу надсилає передавальний акт правонаступникові. Передавальний акт чи розподільчий або ліквідаційний баланс складається комісією після закінчення строку пред'явлення вимог кредиторами та задоволення або відхилення таких вимог, підписується членом комісії - бухгалтером та затверджується головою комісії. Розподільчий баланс або передавальний акт повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх фінансових зобов'язань органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється, всіх його кредиторів та боржників, у тому числі зобов'язання, які оспорюються сторонами.
За змістом частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно із пунктом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа та дані про юридичних осіб - правонаступників.
Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються (аналогічних висновків щодо моменту завершення приєднання юридичної особи дотримується Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2018 у справі № 903/376/17).
Системний аналіз наведеного вище у свої сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (частина 2 статті 107 ЦК України, пункт 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №916/376/15-г від 09.09.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Головне управління Державної податкової служби у Київській області є правонаступником прав й обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, а тому є належним Відповідачем у даній справі. За таких підстав, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що на виконання умов Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року у період березень 2020 року - травень 2020 року він поставив Відповідачу газове паливо, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу №КО380009918 від 31.03.2020 року на суму 148 285 грн. 94 коп., №КО380012444 від 30.04.2020 року на суму 13 113 грн. 71 коп., №КО380014733 від 31.05.2020 року на суму 111 грн. 77 коп., а загалом на суму в розмірі 161 511 грн. 42 коп. (а.с.36-38), проте Відповідачем не була здійснена оплата за поставлений товар. Суд зазначає, що вказані акти підписані в односторонньому порядку Позивачем й скріплені його печаткою.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє в частині реалізації газу з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року, а в частині грошових зобов'язань при наявності фінансування - до повного виконання розрахунку. (п.12.1 Договору)
Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №5723-р/пк-пз від 25.03.2020 року зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОГАЗ ЗБУТ» та рішення про визначення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» переможцем процедури закупівлі - «ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо», оголошення про проведення якої оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу за №UA-2020-01-17-002765-b. (а.с.40-50)
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі Уповноваженого органу, переможцем процедури закупівлі «ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо» визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», повідомлення про намір укласти договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 28.02.2020 р.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 12.2 Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року передбачено, що дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області у 2020 році була проведена процедура закупівлі - «ДК 021:2015:09120000-6 - Газове паливо», переможцем за якою було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», однак рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №5723-р/пк-пз від 25.03.2020 року зобов'язано Відповідача скасувати рішення про визначення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ», Суд приходить до висновку, що дія Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року була продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі. За таких підстав, при вирішенні даного спору Суд застосовує саме умови Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову.
Відповідно до п.3.4 Договору приймання-передача Газу, поставленого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці, оформляється щомісячним Актом приймання-передачі природного газу із обов'язковим зазначенням обсягу спожитого газу в розрізі об'єктів.
У п.3.5 Договору передбачено, шо визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між Сторонами здійснюється в наступному порядку:
3.5.1. За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця. наступного за розрахунковим, зобов'язаній надати Постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
3.5.2. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
3.4.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
3.5.4. У випадку відмови Споживача від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних оператора ГРМ/ГТС.
3.5.5. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Акт приймання-передачі готує Постачальник, підписує та передає уповноваженому представнику Споживача до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання. (п.6.7 Договору)
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач зазначав, що акти приймання-передачі газу за березень 2020 року - травень 2020 року у двох примірниках були отримані уповноваженим представником Головного управління Державної податкової служби у Київській області. Суд приймає до уваги вказані доводи Позивача, оскільки Відповідачем в свою чергу не спростовано належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України факт неотримання уповноваженим представником Споживача Актів приймання-передачі природного газу №КО380009918 від 31.03.2020 року на суму 148 285 грн. 94 коп., №КО380012444 від 30.04.2020 року на суму 13 113 грн. 71 коп., №КО380014733 від 31.05.2020 року на суму 111 грн. 77 коп.
За таких підстав, враховуючи те, що Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області не було повернуто на адресу Позивача підписаних оригіналів актів приймання-передачі газу за березень 2020 року - травень 2020 року та не надано письмової обґрунтованої відмови від їх підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, Акти приймання-передачі природного газу №КО380009918 від 31.03.2020 року на суму 148 285 грн. 94 коп., №КО380012444 від 30.04.2020 року на суму 13 113 грн. 71 коп., №КО380014733 від 31.05.2020 року на суму 111 грн. 77 коп. вважаються підписаними Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п.6.6 Договору оплата вартості природного газу здійснюється Споживачем в безготівковій формі, у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника за фактично спожитий природний газ до 25 числа місяця наступного за місяцем постачання на підставі акту приймання-передачі підписаного представниками Сторін.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що умовами Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року визначено граничний строк оплати Відповідачем вартості отриманого природного газу на підставі актів приймання-передачі, які відповідно до пп.3.5.5 Договору вважаються підписаними Сторонами, Суд приходить до висновку, що обов'язок Відповідача по оплаті вказаних актів на загальну суму 161 511 грн. 42 коп. станом на момент розгляду даної справи настав. При цьому, Суд вважає за необхідне зазначити, що у відзиві на позовну заяву Відповідачем жодним чином не спростовано факту здійснення Позивачем поставки природного газу й отримання вказаного товару відповідно до умов Договору на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року на загальну суму в розмірі 161 511 грн. 42 коп.
Таким чином, заборгованість Головного управління Державної податкової служби у Київській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» за Договором на постачання природного газу №41FB417-446-19 від 30.01.2019 року становить 161 511 грн. 42 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» в розмірі 161 511 грн. 42 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого природного газу в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 161 511 грн. 42 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 26.04.2020 р. по 22.06.2020 р. у розмірі 1 863 грн. 15 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 8.5 Договору передбачено, що за прострочення платежу з вини Споживача, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості (затримка платежу з обставин, за які відповідає Державна казначейська служба України, не вважається виною Споживача).
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 26.04.2020 р. по 22.06.2020 р. у розмірі 1 863 грн. 15 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями березня2020 року, оскільки Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 28.04.2020 р. по 22.06.2020 р. у розмірі 1 798 грн. 33 коп.
Таким чином, з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 161 511 грн. 42 коп. та пеня у розмірі 1 798 грн. 33 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5А, Ідентифікаційний код юридичної особи 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛГАЗ ЗБУТ» (04108, місто Київ, ПРОСПЕКТ СВОБОДИ, будинок 2Г, ЛІТ. А, Ідентифікаційний код юридичної особи 39592941) заборгованість у розмірі 161 511 (сто шістдесят одна тисяча п'ятсот одинадцять) грн. 42 (сорок дві) коп., пеню у розмірі 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) грн. 33 (тридцять три) коп. та судовий збір у розмірі 2 449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин