номер провадження справи 33/78/20
13.10.2020 Справа № 908/1887/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1887/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Данилова С.А., довіреність № 241219-16/с від 24.12.2019
від відповідача: Щербак Т.В., довіреність № 12 від 01.01.2020
27.07.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 220720-61248/К від 22.07.2020) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" про стягнення майнової шкоди у розмірі 98000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1887/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2020 вказану вище позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк - протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду суддею Мірошниченко М.В., відкрите провадження у справі № 908/1887/20, якій присвоєно номер провадження 33/78/20, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.09.2020.
Ухвалою суду від 16.09.2020 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів. Витребувано з Оріхівського районного суду Запорізької області по справі № 323/1708/18 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП матеріали автотехнічної експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди судового автотехнічного експерта № 63 від 10.08.2018. Судове засідання відкладено на 13.10.2020.
У судове засідання 13.10.2020 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 13.10.2020 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 448/17-Т/ЗП14 від 06.07.2017, внаслідок настання 27.04.2018 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля марки "Шкода", державний номер НОМЕР_1 , виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 116533,51 грн., тому позивачем, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/0628750), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. Полісом АМ/0628750 встановлена франшиза у розмірі 2000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн. Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача слід стягнути 98000,00 грн. з розрахунку: 100000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 2000,00 грн. (франшиза) = 98000,00 грн. На претензію позивача жодних коштів відповідач не сплатив. Позов обґрунтований ст.ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".
07.09.2020 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що у вересні 2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Дослідивши отримані за даною справою документи було встановлено, що відповідно до постанови Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 провадження по справі про адміністративне порушення відносно водія автомобіля «ВАЗ», держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вину ОСОБА_1 в даному ДТП не встановлено та не доведено. В межах зазначеної справи не досліджувались обставини ДТП та відповідно не було встановлено протиправність дій та вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. У процесі розгляду справи відносно ОСОБА_1 було призначено судово-автотехнічну експертизу, згідно висновків якої щодо обставин ДТП в даній дорожній обстановці правила дорожнього руху порушили як водій автомобіля «Шкода», держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , так і водій автомобіля «ВАЗ», держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Вважає, що у водія ОСОБА_1 не виникає цивільно-правової відповідальності і, як наслідок, ця ДТП не є страховим випадком. Вважає, що позивачем не доведено на підставі належних та достатніх доказів наявність протиправної поведінки водія ОСОБА_1 , що стала причиною виникнення ДТП, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія та шкодою, завданою транспортному засобу. Оскільки правопорушниками є два учасники ДТП, за таких обставин спір вирішується за ст. 1188 ЦК України.
12.10.2020 до суду від позивача надійшло письмове пояснення по справі. Винною особою у скоєнні ДТП вважає ОСОБА_1 , оскільки провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно вказаної особи закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначено, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги перед іншими джерелами доказів, оскільки є постанова суду, що набрала законної сили, якою встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно з довідкою № 3018146759228502 (вих. № 204/73-18 від 16.06.2018) Оріхівського відділення поліції Пологівського відділу ГУНП в Запорізькій області, 27.04.2018 о 19:01 год. на вул. Богдана Хмельницького, смт. Комишуваха, Оріхівський р-н, Запорізька обл. сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення бокове транспортного засобу "ВАЗ 2101", номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_3 ), наявний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ0628750, та транспортного засобу "Skoda Kodiaq", номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 (водій ОСОБА_2 ). ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_3 пункту 10.1 ПДР, за фактом правопорушення складений адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП; ОСОБА_2 пункту 12.1 ПДВ, за фактом правопорушення складений адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП.
Згідно матеріалів справи, транспортний засіб Skoda Kodiaq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_2 .
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 31.05.2018 у справі № 319/583/18 провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова, згідно з її текстом, набрала законної сили 12.06.2018. У постанові зазначено суть порушень, допущених працівником поліції при складанні протоколу. Зокрема зазначено, що неправильне посилання в протоколі капрала полії ОСОБА_4 на п. 12.1 та 13.1 ПДР потягло безпідставну кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП; оскільки він вказані пункти ПДР не порушував, то кваліфікація його дій за ст. 124 КУпАП виключається. Водій ОСОБА_1 на своєму автомобілі виїхав з правого узбіччя на ліву крайню полосу руху таким чином, що перекрив рух автомобілю ОСОБА_2 , який рухався по своїй полосі руху. Судом зазначено, що при складанні протоколу серії БД № 021174 від 27.04.2018 СРПП Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНГ в Запорізькій області капрал поліції припустився порушення порядку оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про те, що дії ОСОБА_2 помилково кваліфіковані за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та в його діях відсутні ознаки адміністративного правопорушення.
Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 у справі № 323/1708/18 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вказана постанова, згідно з її текстом, набрала законної сили 29.09.2020. Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 020621 від 27.04.2018 року, 27.04.2018 року о 19 год. 00 хв. по вул. Б. Хмельницького, смт. Комишуваха, Оріхівського району, Запорізької області гр. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_4 , при зміні напрямку руху, а саме повороту ліворуч, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем Skoda Kodiaq, д/н НОМЕР_5 , який рухався в попутному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Потерпілі в результаті ДТП відсутні. Згідно висновку незалежної автотехнічної експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди судового автотехнічного експерта, аварійного комісара ОСОБА_5 № 63 від 10.08.2018 року в даній дорожній обстановці правила дорожнього руху порушили як водій ОСОБА_2 так і водій ОСОБА_1 . Судом зазначено, що вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Згідно з договором № 448/17-Т/ЗП14 від 06.07.2017 добровільного страхування наземного транспорту (строк дії договору з 07.07.2017 по 06.07.2018) на момент ДТП автомобіль "Skoda Kodiaq", 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований ОСОБА_2 (страхувальник, вигодонабувач) у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач). Загальна страхова сума за договором - 998000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Страхувальник ( ОСОБА_2 ) звернувся до страховика (позивача) із заявою від 02.05.2018 про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.
23.05.2018 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" був складений страховий акт № 006.00569518-1 за договором страхування № 448/17-Т/Зп14 від 06.07.2017 з розрахунком страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 82451,10 грн.
19.07.2018 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" був складений страховий акт № 006.00569518-2 за договором страхування № 448/17-Т/Зп14 від 06.07.2017 з розрахунком страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 34082,41 грн.
Вказана сума у загальному розмірі 116533,51 грн. була перерахована позивачем згідно з платіжними дорученнями № 996917 від 25.05.2018 на суму 75671,10 грн., № 996919 від 25.05.2018 на суму 6780,00 грн., № 9724192 від 23.07.2018 на суму 34082,41 грн., з призначенням платежу щодо страхової виплати ОСОБА_2 .
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АМ000628750, який був діючим на 27.04.2018 (станом на час скоєння ДТП).
Позивач направив відповідачу письмову претензію, згідно з якою з посиланням на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" просив перерахувати кошти в розмірі 116533,51 грн. Претензія отримана представником відповідача 10.09.2018.
Оскільки відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини (така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).
Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 у справі № 323/1708/18, якою, як вказано вище, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрите у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідач також посилається на те, що в процесі розгляду справи відносно ОСОБА_1 було призначено судово-автотехнічну експертизу, згідно висновків якої щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди правила дорожнього руху порушили як водій автомобіля "Skoda Kodiaq", держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , так і водій автомобіля ВАЗ, держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
На виконання ухвали від 16.09.2020 у дійсній справі з Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла копія висновку № 63, складеного 10.08.2018, судової автотехнічної експертизи дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.04.2018 на вул. Б. Хмельницького в смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області за участі водія автомобіля "Skoda Octavia", держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , і водія автомобіля ВАЗ-2101, держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .
Згідно висновків вказаної експертизи: (по питанню № 5), у даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-2101, держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з технічної точки зору не відповідають вимогам пп. 10.1, 10.4 розділу 10 і п. 1 розділу 34 Правил дорожнього руху; дії водія автомобіля "Skoda Kodiaq", держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці не відповідають вимогам пп. 11.4, 12.3 Правил дорожнього руху; (по питанню № 6) невідповідність дій водія автомобіля ВАЗ-2101, держномер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вимогам п. 10.1 Правил і не відповідність дій водія автомобіля "Skoda Kodiaq", держномер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), встановлено, що постанови у справах про адміністративні правопорушення щодо порушень правил дорожнього руху приймаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вже зазначалось вище, постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 19.09.2018 у справі № 3/323/375/18 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку і закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
В п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зазначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18, від 16.04.2019 у справі № 927/623/18, від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16).
При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Не притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Стосовно посилання відповідача на висновок судової автотехнічної експертизи суд зазначає таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно приписів ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначалося вище, постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 31.05.2018 у справі № 319/583/18 провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрите у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.
Відтак, суд не приймає до уваги висновок № 63, складений 10.08.2018, судової автотехнічної експертизи стосовно дій водія автомобіля ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором № 448/17-Т/ЗП14 від 06.07.2017 та на підставі страхових актів № 006.00569518-1 від 23.05.2018, № 006.00569518-2 від 19.07.2018 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 116533,51 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", що підтверджується полісом обов'язкового страхування № АМ000628750.
Станом на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди (27.04.2018), поліс № АМ000628750 був діючим. Відповідно до вказаного полісу, ліміт за шкоду майну встановлений у розмірі 100000,00 грн., фрвншиза - 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ "Страхова компанія "Оранта-Січ", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2102, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 даного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Розрахунок майнової шкоди (страхового відшкодування) виконаний позивачем правильно, а саме: 100000,00 грн. (ліміт за шкоду майну) - 2000,00 грн. (франшиза) = 98000,00 грн.
Доказів сплати суми 98000,00 грн. відповідач суду не подав.
На підставі викладеного вище, позовні вимоги про стягнення суми 98000,00 грн. майнової шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 2102,00 грн. за подання позовної заяви стягується з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Січ" (69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16, код ЄДРПОУ 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) 98000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. майнової шкоди, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15 жовтня 2020.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко