вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" жовтня 2020 р. Справа№ 910/7831/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 12.10.2020,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, повний текст складено 14.08.2020
у справі № 910/7831/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
про визнання додаткової угоди укладеною,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз" (надалі - відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу від 01.10.2019 №12А167-1134-19 в редакції, викладеній позивачем.
Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України відмовляється від підписання додаткової угоди до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу від 01.10.2019 №12А167-1134-19, яка передбачає внесення змін до договору в частині ціни за 1 метр кубічний природного газу за період з 01.01.2020 по 31.01.2020.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав положення 6, 7, 12, 179, 188 Господарського кодексу України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/7831/20 у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки визнання укладеною Додаткової угоди, обов'язковість укладення якої не передбачена законом, суперечить загальним засадам цивільного законодавства про свободу договору та не ґрунтується на вимогах закону.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 27.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник наполягає на невірному застосованні норми матеріального права, а саме: статті 6, 7, 12, 179, 188 Господарського кодексу України та зазначає, що обов'язковість укладення додаткової угоди щодо зміни ціни природного газу за січень 2020 року у даному випадку є беззаперечною та не залежить від волі сторін, а передумовлена змінами у законодавстві.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі №910/7831/20. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 12.10.2020 о 14:00 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 07.10.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 07.10.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 змінено найменування відповідача у справі №910/7831/20 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄГАЗ" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд 32/2, ідентифікаційний код: 38863790) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м. Київ, вул. Московська, буд 32/2, ідентифікаційний код: 38863790).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Заперечення мотивовані тим, що що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз" не є суб'єктом, на якого покладено спеціальні обов'язки суб'єкта ринку природного газу, а отже, підстави для зниження ціни на газ у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 відсутні. Крім того, відповідачем наголошено на тому, що згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 12.10.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз" було укладено договір №12А167-1134-19 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2019 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
У п. 1.2 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 вказано, що природний газ, який передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання постачання релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо - комерційної діяльності).
Згідно п. 2.1 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019р. продавець передає покупцеві з 01.10.2019 по 31.10.2019 включно природний газ до 1244,79 тис. м3.
Відповідно до п. 3.1 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.2 договору №12А167-1134-19 від 01.0.2019).
За умовами п.5.1 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019р. ціна за 1 м3 газу становить 4,2727604 грн., крім того, податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 м3 разом з податком на додану вартість - 5,1273125 грн.
Пунктом 5.2 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
У розділі 6 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 сторонами було погоджено порядок оплати та умови розрахунків.
Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2019, і діє в частині продажу природного газу до 30.10.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору №12А167-1134-19 від 01.0.2019).
До договору №12А167-1134-19 від 01.0.2019 сторонами укладались численні додаткові угоди щодо зміни ціни на газ та строку дії правочину.
Зокрема, у додатковій угоді №2 від 11.12.2019 сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1 м3 газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 становить 5,50 грн, крім того податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 м3 разом з податком на додану вартість 6,60 грн.
Додатковою угодою №2 від 11.12.2019 контрагентами визначено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.10.2019, і діє в частині продажу природного газу до 31.01.2020р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "РГК ТРЕЙДІНГ", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Єгаз" з листом №40701-СЛ-598-0220 від 05.02.2020, в якому запропоновано на підставі постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020, внести зміни, в тому числі, до договору №12А167-11364-19 від 01.0.2019 в частині визначення з 01.01.2020 по 31.01.2020 ціни на газ в розмірі 5,58 грн. за м3 з урахуванням податку на додану вартість. До вказаного листа додано відповідну додаткову угоду.
Листом №167-сл-146-8-0220 від 12.02.2020 відповідачем було висловлено заперечення щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору з посиланням на те, що статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а також зауважено, що згідно приписів ч.3 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Позивач вважає, відмова відповідача у приведенні умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 є необґрунтованою, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Спір у даній справі виник у зв'язку з відмовою відповідача укладати відповідну додаткову угоду до договору, в частині визначення ціни на постачання природного газу за січень 2020 року.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною третьою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме - прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору.
Ці висновки щодо застосування норм права узгоджуються з правовою позицією об'єднаної палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.10.2018 №910/15590/17.
За приписами ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суд зазначає, що жодних звичаїв ділового обороту, які б передбачали іншу форму внесення змін до договору сторонами суду не повідомлено.
За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами ч.ч.1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як правильно враховано господарським судом першої інстанції, Постановою №867 від 19.10.2018 затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов'язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Це Положення застосовується у прозорий і недискримінаційний спосіб та не обмежує права суб'єктів господарювання, що створені відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, зокрема право на здійснення постачання природного газу споживачам за умови дотримання вимог законодавства; не позбавляє побутових споживачів, релігійні організації та виробників теплової енергії права обирати постачальника природного газу і права придбавати природний газ за цінами, що вільно встановлюються сторонами договору постачання природного газу згідно із Законом України "Про ринок природного газу"; не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
У додатку до вказаного Положення визначено перелік постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу.
До означеного переліку включено, в тому числі, і Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут".
Тобто спеціальний нормативно-правовий акт - Постанова №867 від 19.10.2018, якою затверджено вищеназване Положення, покладає спеціальні обов'язки саме на позивача, проте, ніяким чином не на відповідача.
Разом з тим, ТОВ «ЄГАЗ» не включено до кола суб'єктів на яких розповсюджується дія "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018.
Одночасно, відповідно до абзацу 4 зазначеного Положенням, останнє не позбавляє постачальників природного газу, зокрема із спеціальними обов'язками, права вільно обирати оптового продавця природного газу для потреб їх господарської діяльності.
Що стосується зазначеного колегія суддів також вважає необхідним зауважити, що згідно із ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.
Таким чином, позивачем, з урахуванням принципу свободи договору обрано в якості продавця саме відповідача та 01.10.2019 укладено договір №12А167-1134-19 купівлі-продажу природного газу і самостійно погоджено його умови.
Крім того, 28.01.2020 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
Згідно вказаної Постанови абзац п'ятий пункту 6 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу викладено в такій редакції: "З 1 січня 2020 р. ціна придбання природного газу не може бути вищою за ціну продажу природного газу, визначену відповідно до пункту 13 цього Положення, за вирахуванням торговельної надбавки (націнки) НАК "Нафтогаз України" на рівні 1,917 відсотка зазначеної ціни.".
Пункт 13 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу викладено в такій редакції: "13. З 1 січня 2020 р. НАК "Нафтогаз України" здійснює продаж/постачання природного газу відповідно до пунктів 7, 8 і 11 цього Положення за цінами, що встановлюються продавцем (постачальником) і покупцем (споживачем), але не вище рівня, який, зокрема, враховує середньоарифметичне значення фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу поставки газу (Day-Ahead and Weekend) на нідерландському газовому хабі (ТТF) за період 1-22 числа місяця постачання газу відповідно до інформації біржі Powernext/EEX, різницю (спред) між ціною на хабі TTF та кордоні України і тариф на послуги транспортування природного газу для точки входу в Україну на міждержавному з'єднанні з Польщею/Словаччиною/Угорщиною.".
Таким чином, з системного аналізу вказаних вище приписів Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу вбачається, що ціна продажу природного газу була встановлена саме для НАК "Нафтогаз України", проте, не для Товариства з обмеженою відповідальністю "Єгаз".
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що положення постанови Кабінету Міністрів України №17 від 24.01.2020 "Про внесення змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" щодо зменшення ціни на природний газ не вказують на наявність у сторін договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 обов'язку внести до вказаного правочину змін в частині визначення ціни.
Отже, прямий законодавчо встановлений обов'язок для відповідача з укладення такої Додаткової угоди відсутній. Відтак, її укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Так, у додатковій угоді №2 від 11.12.2019 сторонами досягнуто згоди, що ціна на за 1 м3 газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 становить 5,50 грн, крім того податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 м3 разом з податком на додану вартість 6,60 грн.
Крім того, як зазначалось вище, пунктом 3.2 договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 унормовано, що приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі. Зокрема, матеріали справи свідчать, що 31.01.2020 сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі природного газу за січень 2020. У вказаному акті визначено ціну газу, яка погоджена у додатковій угоді №2 від 11.12.2019.
Тобто, фактично умови договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019 в частині поставки газу в січні 2020 року було виконано. Наявність в акті відмітки про заперечення покупця щодо ціни газу обставин його передання продавцем та прийняття покупцем не спростовує.
В контексті наведенного, ґрунтовними є послання відповідача на приписи ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно яких зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд констатує, що означена правова норма направлена на забезпечення стабільності цивільного обороту та обумовлює правило щодо недопустимості зміни ціни в договорі після його виконання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки фактично передання продавцем та прийняття покупцем у січні 2020 року природного газу здійснювалось саме виходячи з умов договору №12А167-1134-19 від 01.10.2019, яким було визначено ціну за 1 м3 газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 - 5,50 грн, крім того податок на додану вартість 20%, то відсутні підстави для внесення змін до умов договору після його виконання у зв'язку з затвердженнями Кабінетом Міністрів України змін до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, які набрали чинності 28.01.2020.
Крім того, суд звертає увагу на те, що статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09.02.1999р. №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного суду України від 05.04.2001р. №3-рп/2001 зазначено, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Цим же рішенням Конституційного суду України встановлено, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто, надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного у сукупності, висновок суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог про визнання додаткової угоди укладеною, та як наслідок, відсутності підстав для їх задоволення є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Аргументи скаржника про те, що внаслідок не укладання додаткової угоди про зменшення ціни на природний газ позивачу було завдано збитків, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини ніяким чином не впливають на наявність підстав для внесення змін до укладеного між сторонами правочину.
Інші доводи скаржника, за переконанням колегії суддів, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, позаяк Товариством не доведено, що на час звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти Додаткову угоду для відповідача існував прямий законодавчо встановлений обов'язок з укладення такої Додаткової угоди.
Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 у справі № 910/7831/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанці
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 15.10.2020.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова