Єдиний унікальний номер 229/794/17
Номер провадження 2/229/411/2020
24 вересня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Гонтар А.Л.,
при секретарі Білик О.А.,
за участі представника позивавча Довганіча А.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку ' Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач публічне акціонерне товариство "Приватбанк" 06 березня 2017 року звернувся до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору № б/н від 15.02.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ПАТ КБ "Приватбанк" цілком виконав зобов'язання перед боржником, шляхом надання кредиту, але відповідач, порушила графік погашення кредиту, внаслідок чого, утворилась заборгованість, яка станом на 31.01.2017 року складає 36165,33 гривень.
Просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36165,33 грн., а саме: заборгованість за кредитом - 3569,11 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом складає - 27405,94 грн., заборгованість з пені - 2991,93 грн., штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1698,35 грн. та суму судового збору у розмірі 1600,00 грн.
16 травня 2017 року представник позивача ОСОБА_3 надала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить вказану в позові " 2991, 93 грн. -заборгованість за пенею та комісією" вважати "заборгованістю за пенею" та в додатку 2 "Розрахунок заборгованості за кредитним договором" просить вважати правильною фразу " в т.ч. нарахована пеня 2991,93 грн., нарахована комісія 0 грн." (а.с.34).
Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 червня 2017 року ЄУН 229/794/17, провадження № 2/229/657/2017, ухваленого під головуванням судді Петрова Є.В. позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку " Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Так, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, поштовий індекс 49094, р/р НОМЕР_2 , МФО 30529, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.02.2008 р. в сумі 30975 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 05 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 3569 грн. 11 коп.; заборгованості по процентам у сумі 27405 грн. 94 коп. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 5190 (п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 28 коп. - відмовлено (а.с.39-43).
03 жовтня 2019 року відповідачем до суду надана заява про перегляд заочного рішення. Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 26 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 06 червня 2017 року в справі №229/794/17, провадження №2/229/657/2017 за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 06.06.2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк 'Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду за правилали загального позовного провадження - в судове засідання на 20.12.2019 року о 14:00 год. (а.с.101-102).
20 травня 2020 року представник позивача надав пояснення, згідно до яких зазначено наступне. Щодо ознайомлення Позичальника з умовами кредитування пояснюємо, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 15.02.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчила (в), що " Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...". Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, ЗО днів пільгового періоду", яка підписана особисто Відповідачем, та з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Просять задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
В судове засідання з'явився представник позивача. Підтримав позовні вимоги та наданні банком письмові пояснення Просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
В судове засідання з'явилися представник відповідача та відповідач. Підтримали зазначені пояснення надані у заяві про перегляд заочного рішення. Відповідач пояснила, що винесене судове рішення вона вважає таким, що підлягає частковому скасуванню з наступних обставин. До 2014 року вона регулярно сплачувала за кредитною карткою отриманий нею кредит і до неї ніяких претензій з боку позивача не було. Потім вона захворіла на онкологічне захворювання і не мала змоги сплачувати кредит. Заперечує щодо задоволення позовних вимог та наголошує, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції банк не повинен був нараховувати не тільки пеню і штраф, але і проценти. Позовні вимоги визнає у частині сплати суми заборгованості, а саме 3569,11 грн., у задоволені інших позовних вимог просить відмовити.
Суд, заслухавши відповідача, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15.02.2008 року між нею та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 36,00 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.12 ).
Згідно п.6.5 кредитного договору позичальник зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с.17 ).
На час розгляду справи судом сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 15.02.2008 року, враховуючи право ПАТ КБ "Приватбанк" вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, відповідно до ст. 11 ЦПК України складає 36165,33 гривень, з яких:
- заборгованість за кредитом складає - 3569,11 грн.;
- заборгованість по процентам за користування кредитом складає - 27405,94 грн.;
- заборгованість з пені -2991,93 грн.;
- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1698,35 грн.
Відповідно до п. 8.6. кредитного договору та тарифів у разі порушення позичальником строків платежів з будь-якого зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій (а.с. 17 зв.б. ).
Згідно наданих представником позивача Тарифів на обслуговування кредитної картки, позичальнику нараховувалась пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, що розраховувалась наступним чином: Пеня=5,8%/30 (нараховується за кожний день прострочки кредиту на суму загальної заборгованості) + 50 грн. (при кожному виникненні прострочки) при виникненні прострочки за кредитом чи процентами на суму від 100 грн. Пеня=5,8%/30+100 грн. (при кожному виникненні прострочки) при виникненні прострочки за кредитом чи процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль та більше).
Оскільки позичальник ОСОБА_1 порушила строки платежів за зобов'язаннями, як по сплаті кредиту, так і по сплаті процентів за користування кредитом, позивач з цього приводу 06 березня 2017 року звернувся до суду, тому відповідач ОСОБА_1 повинна відповідно до п. 2.1.1.7.6, п.2.1.1.12.6.1., п.2.1.1.12.6.4. кредитного договору, ст. 6, ст. 546, ст. 549 ЦК України сплатити позивачу штраф, який на час розгляду справи судом складає 2198,35 гривень та пеню в сумі 2991,93 гривень, нараховану згідно тарифів на обслуговування кредитної картки.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором згідно графіку погашення кредиту та процентів належним чином не виконувала, в зв'язку з чим станом на 31.01.2017 року мала прострочену заборгованість за кредитом - 36165,33 гривень, з яких:
- заборгованість за кредитом складає - 3569,11 грн.;
- заборгованість по процентам за користування кредитом складає - 27405,94 грн.;
- заборгованість з пені -2991,93 грн.;
- штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1698,35 грн.
Із цим розрахунком заборгованості не погоджується відповідач. Вважає, що має заборгованість лише у розмірі 3569, 11 грн, що складається із заборгованості за кредитом. У судовому засідання зазначила, що не пам'ятає того, що ознайомлювалася і підписувала умови та правила надання банківських послуг та не була ознайомлена з тарифами надання банківських послуг.
У заяві (анкеті позичальника) зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 15 лютого 2008 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 лютого 2008 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання (пункт 9.12)) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (15 лютого 2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (06 березня 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи не визнається відповідачкою та не містять її підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 лютого 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 15 лютого 2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд зазначає про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 3569,11 грн.
З огляду на вищевикладене, позов треба задовольнити шляхом стягнення суми заборгованості з відповідача в сумі 3569,11 гривні. Але, згідно довідки про здійснення відрахувань № 26924/07 від 24.10.19 року, наданої Костянтинівсько-Дружківським об'єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області, з ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа № 6249 від 13.03.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 кредиту у розмірі 32575,05 грн. , виконавчого збору - 3257,51 грн. та виконавчих дій - 100, 00 грн. станом на 25.10.2019 року сплачено 4481,04 грн., із них: 4072, 18 за кредитом, та 408,86 за судовий збір. У зв'язку із сплатою відповідачем 3569,11 грн., що відповідає сумі заборгованості за кредитом, заборгованість станом на день винесення рішення погашена.
Суд, дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог позивача.
Керуючись ст.10, 11, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
в задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку ' Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення складені 24 вересня 2020 року.
Повний текст рішення виготовлено 05 жовтня 2020 року.
Суддя: А. Л. Гонтар