15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 140/2069/20
адміністративне провадження № К/9901/24471/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №140/2069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та моральної шкоди,
02 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, де просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 (справа №140/123/19) про поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу № 2 роти патрульної служби міліції особового призначення «Луганськ-1» ГУ МВС Луганської області та взводу № 1 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ГУ МВС України у Луганській області;
стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 35 491 грн 02 коп середнього заробітку за період з 26 березня 2019 року по 04 грудня 2019 року включно за невиконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року (справа №140/123/19) про поновлення ОСОБА_1 на посаді;
стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 35 491 грн 02 коп моральної шкоди за невиконанні негайно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 року (справа №140/123/19) про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Рішенням Волинського окружного аміністративного суду від 6 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області щодо негайного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі №140/123/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі №140/123/19 за період з 26.03.2019 по 03.12.2019 включно в сумі 49319,82 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 20 статті 4 КАС України надає визначення терміну адміністративна справа незначної складності- як адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини шостої статті 12 вказаного Кодексу).
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Як слідує з оскаржуваних судових рішень, позивач обіймав посаду міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області. Предметом спору у цій справі є відносини щодо негайного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач (міліціонер взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області) та у зв'язку з проходженням служби на якій виник цей спір, не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені у цій справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, за такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №140/2069/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення та моральної шкоди.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов