12 жовтня 2020 року
Київ
справа №0240/2978/18-а
адміністративне провадження №Зн/9901/61/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Яковенко М. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,
представника позивача - Слободянюка М. В.,
представників відповідача - Малишенко А. В., Козлачкової Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26 квітня 2018 року №№2748489-5502-0214; 3748504-5502-0214; 3748487-5502-0214; 3748485-5502-0214; 3748482-5502-0214; 3748499-5502-0214;3748492-5502-0214; 31482-5502-0214; 3748494-5502-0214; 3748501-5502-0214; 3748497-5502-0214, якими визначено 1008065,51 грн зобов'язання зі сплати орендної плати.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 9 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, позов задовольнив.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 10 липня 2020 року постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року скасував, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Позивач подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року на підставі пункту 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Такою обставиною ОСОБА_1 вважає позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19, яка містить висновки щодо застосування норм права щодо виникнення у фермерського господарства прав і обов'язків користувача земельною ділянкою, переданою фізичній особі для ведення фермерського господарства відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
На думку колегії суддів, обставина, на яку посилається заявник, як на нововиявлену, не відповідає критеріям, які визначені нормами КАС України.
Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Частиною четвертою статті 361 КАС України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 2 травня 2018 року (справа № 303/3535/16) та від 30 січня 2020 року (справа № 127/2-а-4944/11).
ОСОБА_1 нововиявленою обставиною вважає позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19.
Проте не є нововиявленою обставина, яка виявлена після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок у тлумаченні правових норм, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 викладено висновки про те, що після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. При цьому такий перехід не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.
Водночас норми чинного законодавства України чітко не врегульовують процедуру оформлення переходу прав та обов'язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства, що негативно відбивається на єдності правозастосовної практики в цих відносинах.
Право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації такого права, яка проводиться державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на підставі договору оренди землі та інших документів, що згідно із законодавством підтверджують набуття права оренди земельної ділянки.
Отже, після проведення державної реєстрації фермерського господарства та переходу до нього прав і обов'язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі таке господарство звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.
Аналіз наведених правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року, дає підстави для висновку про те, що права й обов'язки орендаря земельної ділянки, наданої громадянину за договором оренди для ведення фермерського господарства, з дня проведення державної реєстрації цим громадянином фермерського господарства переходять від громадянина до фермерського господарства, яке, в свою чергу, повинно звернутися до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним договору оренди землі державної та комунальної власності, укладеного засновником цього фермерського господарства.
Зі змісту постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а (про перегляд якої за нововиявленими обставинами завернувся позивач) вбачається, що оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування землею виникає з моменту реєстрації права оренди на землю, а орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1 , то саме на нього покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі (тобто, він є платником орендної плати до моменту державної реєстрації відповідного права оренди фермерського господарства).
На думку колегії суддів, ці судження не суперечать правовим висновкам, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Частиною першою статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а не підлягає задоволенню, відповідно, судове рішення залишається в силі.
Керуючись статтями 248, 256, 361, 367 - 369 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а.
Постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а залишити в силі.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді: М. М. Гімон
М. М. Яковенко