15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 160/1569/20
адміністративне провадження № К/9901/24939/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ФОП ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №160/1569/20 повернуто заявнику.
Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що обмежене фінансування податкових органів, не затверджений кошторис та як наслідок неможливість сплати судового збору, - є підставою для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно повернув апеляційну скаргу заявнику.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Установлено, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020 апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишена без руху у зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору; надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня закінчення дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України, шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 1261, 20 грн.
На виконання цієї ухвали Головним управлінням ДФС в Дніпропетровській області подано клопотання про відстрочення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю коштів на сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі №160/1569/20 повернуто заявнику.
Постановляючи ухвалу від 10 вересня 2020 року, суд виходив з того, що апелянтом не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги шляхом сплати судового збору за її подання.
Так, апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, повертаючи апеляційну скаргу у даній справі, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм.
Разом з цим, Верховний Суд звертає увагу на те, що за даних обставин, відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною для продовження строку для усунення недоліків та не є такою, що пов'язана з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №160/1569/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко