15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 140/3734/19
адміністративне провадження № К/9901/24938/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №140/3734/19 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205020/2019/000205/2 від 08 жовтня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2019 року придбала у Канаді легковий автомобіль марки LEXUS модель GX460, номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, 2015 року випуску, вартістю 15200,00 Канадських доларів (CAD) та ввезла його на митну територію України для проведення митного оформлення.
07 жовтня 2019 року декларантом ОСОБА_2 в інтересах позивача для здійснення митного оформлення товару - легкового автомобіля: марки LEXUS модель GX460, номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, календарний та модельний рік виготовлення 2015, об'єм двигуна 4608 см3, тип двигуна - бензиновий, двигун - CRTE, потужність - 221 kW, тип кузова - універсал, призначення - для використання по дорогах загального користування, загальна кількість місць, включаючи водія 7, колісна формула - 4x4, країна виробництва - Японія, було оформлено та подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію №UA205020/2019/028208 від 07 жовтня 2019 року у якій в графі 42 ціну транспортного засобу визначено у розмірі 15200,00 CAD та застосовано 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару. У графі 45 митної декларації визначено митну вартість товару в сумі 306051,75 грн, що еквівалентно 16550,00 CAD.
Волинська митниця ДФС, не погодившись із вказаною декларантом митною вартістю автомобіля, 08 жовтня 2019 року прийняла рішення №UA 205020/2019/000205/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначила митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 26458,78 CAD з тих підстав, що митна вартість зазначеного товару не може бути визнана, оскільки подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Крім того, службовою особою Волинської митниці ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2019/00417.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним, посилаючись на те, що ним було надано усі документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за ціною вказаною декларантом. Надані документи, що підтверджують митну вартість придбаного нею автомобіля жодних розбіжностей чи суперечностей не містили.
Позивач зазначає, що відповідачем у належний спосіб не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 19675,00 USD (що еквівалентно 26458,78 CAD) внаслідок проведеного коригування митної вартості, тобто що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України, а тому вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої позивачем митної вартості вищевказаного автомобіля.
Вказує на те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Вважає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості орган доходів і зборів повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого автомобіля, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, а самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA205020/2019/000205/2 від 08 жовтня 2019 року.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 205020/2019/000205/2 від 08 жовтня 2019 року. Різниця показників митної вартості товару, визначених органом доходів і зборів та позивачем, становить 9908,78 CAD, що на день звернення до суду першої інстанції становить 183243,07 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192100,00 грн).
Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.
Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №140/3734/19 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко