ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2020Справа № 910/4170/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ВІНГЕР" (пров. Пилипівський,буд.4, м. Київ, 04050)
До Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (вул. Оболонська, буд.34, м. Київ, 04071)
треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
1. Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32; код ЄДРПОУ 26345558)
2. Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 32; код ЄДРПОУ 26314687)
про розірвання договору та стягнення 200 383,31 грн.
Представники сторін
від позивача: Волошенко О.В. - ордер № 1010025 від 18.03.2020 року;
від відповідача: Несін Л.П. - довіреність № 956/24-3042 від 17.12.2019 року;
від відповідача: Лісовський П.М. - довіреність № 056/24-3038 від 27.12.2019 року;
від третьої особи 2: Цитович К.М. - довіреність № 22 від 25.10.2019 року;
від третьої особи 1: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - інвестиційна компанія "Вінгер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про розірвання договору № 67 від 15.05.2017 року та стягнення 200383,31 грн., з яких 60015,13 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України як набутих без достатньої правової підстави, 140 035,31 грн. на підставі ч. 3 ст. 652 ЦК України та 332,87 грн. процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Договору № 67 від 15.05.2017 року в частині організації опрацювання та передачі передбачених умовами договору документів, зокрема, затвердженого в установленому порядку примірника Проектного плану з описовою частиною, у відповідності до умов договору та здійсненої передплати. При цьому, за твердженням позивача, оскільки позивачем виконано всі умови договору, проте за час після укладення договору відбулись зміни у містобудівному законодавстві України, останній вважає, що укладений між сторонами правочин підлягає розірванню на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, з одночасним стягнення з відповідача 140 035,31 грн. згідно ч. 3 ст. 652 ЦК України та 60015,13 грн. згідно ст. 1212 ЦК України, як набутих без достатньої правової підстави, а також нарахованих 332,87 грн. процентів річних згідно ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4170/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 року відкладено підготовче засідання на 03.06.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 року відкладено підготовче засідання на 17.06.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі 910/4170/20 на 30 днів з ініціативи суду, за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради та Комунальну організацію виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" та, відповідно, відкладено підготовче засідання у справі на 15.07.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/4170/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 26.08.2020 року.
В судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.08.2020 року судом протокольно оголошено перерву до 17.09.2020 року.
У підготовчі засідання 15.07.2020 року з'явились уповноважені представник позивача, відповідача та третьої особи 2.
Уповноважений представник третьої особи 1 в судове засідання не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №: 0105474394570.
В підготовчі судові засідання по справі 13.05.2020 року, 03.06.2020 року, 17.06.2020 року та 15.07.2020 року, а також засідання з розгляду справи по суті 26.08.2020 року та 17.09.2020 з'явився уповноважений представник позивача.
Уповноважений представник відповідача з'явився в підготовчі судові засідання 13.05.2020 року, 17.06.2020 року, 15.07.2020 року, а також в судові засіданні з розгляду справи по суті 26.08.2020 року та 17.09.2020 року, в підготовче судове засідання 03.06.2020 року представник відповідача не з'явився.
Представник третьої особи 1 з'явився в судові засідання 26.08.2020 року та 17.09.2020 року, в судове засідання 15.07.2020 року не з'явився. Представник третьої особи 2 в судові засідання 15.07.2020 року, 26.08.2020 року та 17.09.2020 року не з'явився.
Про дату, час і місце розгляду даної справи 15.07.2020 року, 26.08.2020 року та 17.09.2020 року третя особа 1 повідомлена належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105474394570, 010547436777, 0105473261487.
Судом доведено до відома сторін, що до початку судового засідання 13.05.2020 року 16.04.2020 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, разом з доказами направлення клопотання на адресу відповідача, які судом долучені до матеріалів справи.
Від відповідача 27.04.2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву № 056/24-1205 від 22.04.2020 року разом з доказами відправки на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на вчинення всіх залежних від нього дій на виконання умов спірного Договору та відсутність підстав для розірвання останнього, позаяк позивачем не доведено наявність всіх умов, необхідних для застосування приписів ст. 652 ЦК України, а також зазначає про безпідставність вимог про стягнення коштів, оскільки КП «Спецжитлофонд» понесено фактичні витрати на виконання умов Договору в сумі 129 346,54 грн. та окрім цього позивачем були перераховані кошти саме на виконання умов Договору № 67 від 15.05.2017 року, від виконання якого відповідач не відмовляється.
Через канцелярію суду від відповідача 05.05.2020 року надійшло клопотання № 056/24-1229 від 28.04.2020 року про залучення до участі у справі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради та Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; 08.05.2020 року від позивача надійшла заява позивача про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Подані документи долучені судом до матеріалів справи.
Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 19.06.2020 року від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адреси третіх осіб; 15.07.2020 року від третьої особи 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього. Подані клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Від третьої особи 2 на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2020 року через канцелярію суду 10.07.2020 року надійшли пояснення б/н від 09.07.2020 року разом з доказами відправки на адреси сторін, в яких КО «Інститут генерального плану м. Києва» надає пояснення щодо обставин розробки ДПТ мікрорайону Жуляни в Солом'янському районі м. Києва та зазначає про відсутність правових підстав для розірвання спірного Договору № 67 від 15.05.2017 року. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правових позицій, а також заяв та клопотань процесуального характеру від сторін на час розгляду справи та станом на 17.09.2020 року до суду не надходило.
В судових засіданнях 26.08.2020 року та 17.09.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судових засіданнях 26.08.2020 року та 17.09.2020 року заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи 2 в судових засіданнях 26.08.2020 року та 17.09.2020 року надав пояснення щодо суті спору.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовомузасіданні17.09.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено сторонами, 15 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - інвестиційна компанія "Вінгер" (позивача за договором, сторона 2 за договором) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (відповідач у справі, сторона 1 за договором) укладено Договір № 67 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого сторона 1 зобов'язується на користь сторони 2 вчинити всі необхідні дії в порядку, передбаченому чинним законодавством України, щодо забезпечення та організації опрацювання уповноваженими юридичними особами пакету документів (забезпечення фахового аналізу, оформлення та подачу всіх необхідних документів), а також включення (відображення) інвестиційних намірів для можливості розміщення об'єктів будівництва сторони 2 в проекті детального плану території, який розробляється на підставі договору № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року та у відповідності до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року № 518/10006, з подальшою передачею стороні 2 затвердженого в установленому порядку примірники Проектного плану з описовою частиною за встановлену плату, визначену в Протоколі узгодження ціни Договору (Додаток №1).
Розділами 2 - 9 Договору сторони узгодили ціну договору та порядок розрахунків, порядок приймання - передачі виконаних зобов'язань, права і обов'язки сторін, їх відповідальність та обставини непереборної сили, вирішення спорів, строк дії договору тощо.
Згідно п. 8.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором сторонами.
Вказаний Договір підписаний представниками сторони 1 та сторони 2 і скріплений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який регулюється нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Згідно п. 1.2 Договору сторона 2 зобов'язується забезпечити сторону 1 усіма необхідними документами для виконання зобов'язань, за цим Договором. На виконання цього Договору, сторона 2 зобов'язана протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня його укладення, передати стороні 1 за актом приймання-передачі, документи та матеріали, а саме:
- інвестиційні наміри щодо земельної ділянки (об'єм забудови, кількість та квартир, клас житла, проекти та техніко-економічні показники будівель та споруд, які необхідно розглянути при розробці ДПТ);
- засвідчену в установленому порядку копію документа на право власності (користування) земельною ділянкою (за наявності),
- засвідчену у встановленому порядку копію документа на об'єкт містобудування (у випадку реконструкції);
- топографо-геодезичні плани М 1:500 та М 1:2000 з червоними лініями та підземними комунікаціями;
- черговий кадастровий план (витяг із земельного кадастру );
- висновки відповідних міських служб (за наявності);
- у разі необхідності - затверджене у встановленому порядку історико- містобудівне обґрунтування.
Сторона 2 несе повну відповідальність за достовірність наданих документів стороні 1 за цим Договором (п.1.3 Договору).
У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 2 ст. 844 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.3.1 Договору його ціною вважається плата у вигляді грошової суми, розмір та порядок перерахування якої визначено в Додатку № 1 до цього Договору, та яку зобов'язується сплатити сторона 2 на користь сторони 1.
Так, між сторонами було узгоджено та підписано Додаток № 1 Протокол узгодження ціни Договору № 67 від 15.05.2017 року (далі - Протокол узгодження ціни), копія якого наявна в матеріалах справи, згідно п.1.1 якого вартість вчинених за Договором стороною 1 дій, визначених в п.1.1 Договору, становить 200 050,44 грн. в т.ч. ПДВ 33 341,74 грн.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до 1.2 Додатку № 1 до Договору сторона 2 здійснює оплату за цим Договором шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 у розмірі 70% від ціни Договору, вказаної в п.1.1 Додатку № 1, що становить 140035,31 грн., в тому числі ПДВ 23339,22 грн., протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту у кладення Договору.
Відповідно до п.1.3 Договору остаточна оплата за цим Договором у розмір 30 % від ціни Договору, вказаної в п.1.1 Додатку № 1, що становить 5012,61 грн., в тому числі ПДВ в сумі 10002,52 грн. - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати погодження та підписання стороною 2 наданого стороною 1 Акту приймання-передачі з доданими до нього документами (у разі наявності).
Перерахування грошових коштів за цим Договором здійснюється стороною 2 на розрахунковий рахунок сторони 1, вказаний у розділі 10 цього Договору в національній валюті України - гривні. Днем виконання стороною 2 свого грошового зобов'язання за цим Договором,є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок сторони 1 (п.п. 2.2, 2.3 Договору).
Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем як стороною 2 було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 200050,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 22 від 29.05.2017 року на вказану суму із зазначенням призначення платежу "оплата за опрац.пакету ДПТ зг.дог. б-н 2017 р та дог.48/Пмд-16 від 19.04.16 в т.ч. ПДВ...", копія якого додана до матеріалів справи.
Факт отримання оплати, її розмір та порядок зарахування сторонами не заперечувався.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).
В свою чергу в силу ч.1 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
За загальним правилом, визначеним ч. 2 вказаної норми при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору підряду (виконання робіт).
При цьому за приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Тобто, ТОВ "БІК "Вінгер" здійснено виконання своїх зобов'язань з перерахування повної вартості визначених умовами Договору робіт, результат яких який підлягає передачі відповідачем, незважаючи на ненастання строку їх виконання в частині оплати 30% загальної вартості іншою стороною, до моменту дати підписання сторонами Акту приймання - передачі у відповідності до умов п.1.3 Додатку № 1 до Договору. При цьому, оскільки позивачем здійснено виконання умов Договору щодо внесення 100% передплати передбачених умовами правочину робіт в обумовленому обсязі незважаючи на невиконання іншою стороною свого обов'язку, відповідач повинен виконати свій обов'язок щодо забезпечення розробки та затвердження примірника Проектного плану відповідно.
В свою чергу судом встановлено відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині внесення передоплати в 100% розмірі, визначеному Протоколом узгодження ціни (Додатко № 1) до Договору в сумі 200050,44 грн., в тому числі щодо строків такої оплати.
Згідно частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
За умовами п.п.3.1, 3.2 Договору сторона 1 після забезпечення виконання дій за цим Договором повинна надати на погодження та підписання стороні 2 Акт приймання - передачі (далі - Акт) за цим Договором. Сторона 2 протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання стороною 1 Акту, зазначеного в п. 3.1. цього Договору, зобов'язана погодити та підписати цей Акт або надати мотивовану відмову від його погодження.
У разі відмови сторони 2 від погодження Акту або не прийняття його протягом строку, встановленого в абзаці 1 цього пункту, такий Акт вважається погодженим, а зобов'язання за Договором виконані належним чином.
Так, згідно п. 3.3 Договору підтвердженням належного виконання стороною 1 зобов'язань за цим Договором є погоджений та підписаний стороною 2 Акт, який є єдиною підставою для здійснення остаточних розрахунків між сторонами.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок приймання - передачі виконаних зобов'язань за Договором, в матеріалах справи відсутні.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві та стверджувалось представником останнього в судових засіданнях, в порушення вищезазначених умов Договору в обсязі та на суму, передбачені Договором, відповідачем роботи з підготовки та надання позивачеві проектного плану надані не були.
Зокрема, зважаючи на зміни у містобудівному законодавстві, внаслідок чого позивач вирішив змінити свої інвестиційні наміри та замість будівництва багатоповерхових будівель з 2019 року здійснює будівництво садибних (котеджних) житлових будинків на земельній ділянці, а також враховуючи невиконання протягом трьох років зобов'язань за Договором позивач 13.02.2020 року звернувся до відповідача з вимогами: про повернення грошових коштів в сумі 60015,13 грн. (30% від ціни Договору); про здійснення дій щодо розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 653 ЦК України та повернення грошових коштів в сумі 140035,31 грн.; про надання звіту про виконанні роботи за Договором.
Факт надсилання вказаних вимог на адресу відповідача та отримання останнім 17.02.2020 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних описів вкладення від 13.02.2020 року, фіскальними чеками від 13.02.2020 року та накладними №№ 0421107979480, 0421107979498, 0421107979501.
Окрім цього 28.02.2020 року (вих. № 28) позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання спірного Договору та підписання відповідної Додаткової угоди від 28.02.2020 року про розірвання Договору, факт отримання якої 02.03.2020 року КП "Спецжитлофонд" підверджується наявними в матеріалах справи копіями накладної № 0212505930212 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0212505930212.
У відповідь на вищезазначені вимоги від 13.02.2020 року відповідач листом № 056/24-790 від 25.02.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, повідомив про намір вчинення всіх необхідних дій щодо виконання умов Договору, понесення витрат в сумі 129 346,54 грн., а саме 70029,00 грн. за виготовлення кадастрового плану та 59317,54 грн. з оплати авансового платежу на виконання детального плану мікрорайону "Жуляни" у Солом'янському районі м. Києва, та розробкою КО "Інститут генерального плану м. Києва" тому Архітектурно - планувальних рішень, який з незалежних від відповідача причин знаходиться на погодженні в Департаменті містобудування архітектури, а отже зазначив про відсутність правових підстав для підписання Додаткової угоди про розірвання Договору та задоволення вимог позивача.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо розробки та узгодження Проектного плану з описовою частиною об'єкту будівництва всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору та здійсненої позивачем передплати не виконав, а також відбулась зміна істотних обставин, якими сторони керувалися під час укладення спірного Договору, в результаті чого позивач зазначає про наявність підстав для застосування приписів ч. 2 ст. 652 ЦК України та розірвання спірного Договору в судовому порядку.
Окрім цього, враховуючи розірвання Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача попередньо перераховані грошові кошти в сумі 60015,13 грн. (30% від ціни Договору) на підставі ч. 3 ст. 652 ЦК України, оскільки станом на дату вимоги про розірвання Акт приймання - передачі відповідачем не надіслано, а також 140035,31 грн. як безпідставно отриманих на підставі ст. 1212 ЦК України.
В свою чергу, посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України та невиконання вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК "Вінгер" позивачем нараховано відповідачеві проценти річних за період 21.02.2020 року по 20.03.2020 року в сумі 332,87 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 67 від 15.05.2017 року та/або його окремих положень суду не надано.
Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання з боку сторін відсутні.
Так, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 615 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно умов п.п. 8.6, 8.7 Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, цей Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Цей Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному в Україні законодавстві.
Проте, у відповідності до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
За приписами частини 2 зазначеної статті, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч. 4 ст. 652 ЦК України).
Тобто, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, і на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі наявність всіх цих чотирьох умов.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 01 липня 2020 року у справі № 914/887/18, від 27.02.2018 року у справі № 927/764/17, від 17.04.2018 року у справі № 927/763/17 та від 12.06.2018 року у справі № 910/21034/17.
При цьому, істотні обставини в розумінні ст.652 ЦК України повинні мати місце саме після, а не до укладення договору.
За результатами правового аналізу вказаної норми суд зазначає, що укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Суд наголошує, що заявляючи вимоги про розірвання Договору позивач повинен довести обставини, які передбачені ст. 652 ЦК України та необхідні для розірвання правочину судом на вимогу однієї з його сторін, у даному випадку, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору.
Окрім цього відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як встановлено судом, в якості підстав для розірвання спірного Договору позивач посилається на той факт, що укладення спірного Договору було зумовлене наявністю наміру позивача побудувати на земельній ділянці за адресами: вул. Колоса Сергія, земельній ділянці 169; вул. Межова, земельній ділянці 4; вул. Межова, земельній ділянці 6; вул. Межова, земельній ділянці 8, житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями на 13-ти поверхах, з виходом на неексплуатовану покрівлю.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час укладення спірного Договору) у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Отже, враховуючи норм діючого законодавства позивачу для здійснення в подальшому будівництва на земельних ділянках вказаного будинку необхідно було отримати детальний план території (далі - ДПТ), провести громадські слухання тощо.
Як свідчать матеріали справи Договір № 67 від 15.05.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено на підставі Договору № 48/Пмд-16 внесення змін до детального плану території від 19.04.2016 року (далі - Договір № 48/Пмд-16) між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (інвестор за договором, відповідач у справі), Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник за договором, третя особа 1 у справі), Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" (виконавець за Договором, третя особа 2 у справі), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання, власними та/або залученими силами та засобами внести зміни до детального плану території мікрорайону Жуляни у Солом'янському районі території мікрорайону Жуляни у Солом'янському районі м. Києва, а інвестор оплачує виконані Виконавцем та прийняті замовником роботи.
Результат виконання робіт розроблений у відповідності до державних будівельних норм та затвердженого Завдання на розроблення містобудівної документації і Технічним вимогам Замовника, а також вихідних даних на проектування - проект детального плану території, затверджений у встановленому порядку, переданий до Служби містобудівного кадастру, що є структурним підрозділом замовника, та зареєстрований у базі даних Містобудівного кадастру.
Пунктом 4.8. Договору № 48/Пмд-16 передбачено, що замовник разом з виконавцем беруть участь в погодженні містобудівної документації відповідними органами та організаціями, до компетенції яких, відповідно до чинного законодавства, належить таке погодження.
Згідно п. 4.9. Договору № 48/Пмд-16 замовник забезпечує подання розробленої містобудівної документації на затвердження Київською міською радою відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в установленому порядку.
Окрім цього на замовника покладається обов'язок забезпечувати організацію громадських слухань та подання проекту розробленої містобудівної документації на розгляд Архітектурної містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури, а також на затвердження Київською міською радою в установленому порядку; зареєструвати затверджений детальний план території в базі даних містобудівного кадастру (п.п.5.1.4, 5.1.5 п.5.1 Договору № 48/Пмд-16).
При цьому умовами п.4.1 вказаного Договору передбачено, що всі роботи передаються виконавцем за накладною спочатку замовнику - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), а згодом інвестору - КП "Спецжитлофонд", в межах строків, визначених Договором, з обов'язковим оформленням відповідних актів здачі - приймання робіт.
В подальшому дія Договору № 48/Пмд-16 продовжена Додатковою угодою сторін № 1 від 14.09.2017 року та затверджено змінений календарний план виконання робіт.
Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, на даний час детальний план території мікрорайону Жуляни у Солом'янському районі не затверджений рішенням Київської міської ради та знаходиться в стадії розробки.
Так, відповідач звертався до Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Інститут генерального плану м. Києва" з листом № 056/24-2204 від 23.09.2019 року щодо надання інформації про стан розробки спірного ДПТ, а також листом № 056/24-783 від 25.02.2020 року щодо надання звіту про виконані роботи за Договором № 48/Пмд від 19.04.2016 року, та інформування щодо врахування інвестиційних намірів ТОВ "БІК "Вінгер",
Зокрема, КО "Інститут генерального плану м. Києва" листом від 20.12.2019 року №12-2225 надано відповідачу інформацію про те, що третьою особою 2 розроблено перший том "Архітектурно - планувальні рішення" вказаного ДПТ, ведеться опрацювання запитів громадян стосовно врахування інтересів мешканців мікрорайону під час розробки проектних рішень. Орієнтовний час завершення проектних робіт по зазначеному ДПТ з урахуванням вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку" - перше півріччя 2020 року.
Подання містобудівного розрахунку (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) передбачалось абзацом 6 частини 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та який згідно абзацу 2 пункту 1 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» №1817-VІІІ, діяв до 1 січня 2019 року.
26.12.2017 року набрав чинності Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №289 від 06.11.2017 року Про затвердження "Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються", пунктом 24 якого передбачено, що для проектування будівництва садибних (котеджних) житлових будинків, дачних та садових будинків загальною площею до 300 кв. м з числом надземних поверхів не більше двох (без урахування мансардного поверху), в тому числі з господарськими будівлями та спорудами, індивідуальними гаражами, що визначається будівельним паспортом забудови земельної ділянки містобудівні умови та обмеження не надаються.
Отже, як зазначається позивачем в позовній заяві, з огляду на вищезазначені обставини, а саме відсутність виконання Договору протягом тривалого часу та зміну містобудівного законодавства за цей час, позивач вирішив змінити свої інвестиційні наміри та замість будівництва багатоповерхових будівель з 2019 року здійснити будівництво садибних (котеджних) житлових будинків на земельній ділянці.
Наразі, регулювання будівництва садибних (котеджних) житлових будинків, на час укладення спірного Договору здійснювалося на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, яким затверджено Перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, і який мав певне обмеження щодо кількості будівель: будівництво садибних (котеджних) житлових будинків, дачних та садових будинків загальною площею до 300 кв.м з числом надземних поверхів не більше двох, в тому числі з господарськими будівлями та спорудами, індивідуальними гаражами в межах відведення земельних ділянок без зміни цільового та функціонального призначення, що визначається будівельним паспортом земельної ділянки, крім проектної документації на будівництво групи будинків (два будинки і більше) (п.24).
Зазначений Перелік втратив чинність на підставі вищезазначеного Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 289 від 06.11.2017 року.
Відтак, на думку позивача, внаслідок наявності об'єктивних причин має місце істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного Договору, а саме з моменту укладення останнього, враховуючи факт тривалого виконання умов Договору відповідачем, відбулися зміни в законодавстві України.
Суд зазначає, що згідно ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п.п.8.1, 8.2 Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення його печатками сторін, та діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором сторонами. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до п. 5.3.1. Договору про внесення змін до плану інвестор КП "Спецжитлофонд" забезпечує фінансування робіт в обсязі та строки, передбачені договором.
Як свідчать фактичні обставини справи, відповідачем на виконання Договору № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року було понесено витрати в загальній сумі 129 346,54 грн., а саме:
- на рахунок КП "Київський інститут земельних відносин" здійснено перерахування грошових коштів в загальній сумі 70 029,00 грн. за виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який в подальшому був отриманий та переданий до КО «Інститут генерального плану м. Києва», а саме: платіжними дорученнями № 277 від 15.03.2017 року на суму 35029,00 грн., № 1394 від 12.10.2016 року на суму 7000,00 грн., № 1451 від 24.10.2016 року на суму 7000,00 грн., № 1675 від 17.11.2016 року на суму 7000,00 грн., № 1872 від 29.12.2016 року на суму 7000,00 грн., № 88 від 20.01.2017 року на суму 7000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи;
- на рахунок КО «Інститут генерального плану м. Києва» платіжним дорученням № 8900804536, копія кого наявна в матеріалах справи, здійснено перерахування авансового платежу у сумі 59 317,54 грн. на виконання робіт із розроблення детального плану території мікрорайону «Жуляни» у Солом'янському районі м. Києва згідно Договору № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року.
Окрім цього фактичне виконання Договору відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями листів відповідача на адресу ТОВ "БІК "Вінгер" від 10.10.2019 року № 056/24-243, а також від 27.12.2019 року № 056/24-3254 та від 28.01.2020 року № 056/24-385 із доданими до них фрагментами проектного плану, в якому відображені проектні наміри позивача.
Також згідно наданих третьою особою 2 - КО «Інститут генерального плану м.Києва» доказів, зокрема, листа № 15-1724 від 18.06.2018 року з доданим викопіюванням (фрагментом) проектного плану ДПТ, позивач повідомлявся про врахування інвестиційних намірів ТОВ «БІК «Вінгер» в проекті ДПТ, про що останньому було направлено лист від 18.06.2018 №15-1724.
Про зазначені обставини розробки ДПТ та врахування інвестиційних намірів позивача в проектних рішеннях ДПТ також було поінформовано представника останнього у відповідь на адвокатський запит б/н від 13.03.2020 року про надання інформації щодо розробки детального плану території мікрорайону Жуляни, врахування намірів ТОВ «БК «Вінгер» та з інших пов'язаних питань листом КО «Інституту генерального плану м.Києва» від 01.04.2020 року № 312-515.
Поряд із цим, як зазначено в письмових поясненнях КО «Інститут генерального плану м. Києва», у зв'язку з введенням в дію з 12.10.2018 року Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», виникла необхідність виконання додаткового значного обсягу робіт - розробки розділу СЕО відповідно до вимог вказаного Закону, питання щодо виконання яких наразі вирішується; орієнтовний термін завершення робіт з розробки ДПТ - перше півріччя 2020 року, про що позивач повідомлявся листом № 12-2225 від 20.12.2019 року.
В свою чергу у відповідності із Додатковою угодою № 1 від 14.09.2017 року була продовжена дія Договору № 48/Пмд-16 та на даний час продовжуються роботи, наразі у складі розробки зазначеного ДПТ виконано Том 1, книга 1 (Архітектурно - планувальна організація території), Том 1, книга 2 (Додатки), які передавались замовнику - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підтвердження чого третьою особою 2 надані копії витягу з Журналу кореспонденції в частині розробки ДПТ мікрорайону «Жуляни» та Акту здачі - приймання виконаних робіт від 08.08.2017 року по Договору № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року, згідно якого виконавцем - КО «Інститут Генерального плану м. Києва» частково виконані роботи по І етапу у складі внесення змін до детального плану території мікрорайону Жуляни у Солом'янському районі м. Києва, а саме: збір вихідних даних, аналіз чергового кадастрового плану, план існуючого використання території, розробка опорного плану, розробка існуючих планувальних обмежень на суму 59317,54 грн.; результат робіт переданий замовнику - третій особі 1.
Суд зазначає, що згідно ст. 846 ЦК України якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно визначень ч.ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
У відповідності до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті).
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року справі № 444/9519/12, поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Виходячи зі змісту умов п.п. 8.1, 8.2 Договору та приписів ст. 530 ЦК України суд зазначає, що сторони не визначили строк виконання зобов'язання та строк виконання Договору, зазначивши про дію Договору до повного виконання зобов'язань сторонами, зокрема, в частині зобов'язань відповідача - передачі позивачеві примірника проектного плану (детального плану території) з описовою частиною, затвердженого в установленому порядку, а саме рішенням Київської міської ради, та зареєстрованого в базі даних Містобудівного кадастру.
Отже, за висновками суду, сторони не обмежені як встановленими вказаним правочином строками, так і строками, встановленими законодавчо, в частині строків підготовки, опрацювання (забезпечення фахового аналізу, оформлення, подачі всіх документів) та надання проектного плану (ДПТ) з описовою частиною.
Окрім цього фактичне виконання зобов'язань щодо включення (відображення) інвестиційних намірів позивача для можливості розміщення об'єктів будівництва в ДПТ, який розробляється на підставі Договору № 48/Пмд-16, належним чином підтверджується матеріалами справи.
Додатково суд наголошує, що спірний Договір було укладено між сторонами на підставі тристороннього Договору № 48/Пмд-16 про внесення змін до детального плану території мікрорайону Жуляни від 19.04.2016 року, та у відповідності до рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 "Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві" (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
Так, згідно з п. 5.1.5 ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» проектний план є складовою частиною і основним кресленням детального плану території.
Детальний план території, за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території у межах населеного пункту (у місті Києві наразі відсутній) розглядається і затверджується відповідною міською радою протягом 30 днів з дня його подання (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)).
При цьому, як визначено нормами п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження містобудівної документації вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Зокрема, частиною 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сесія ради, яка складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради, скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Підсумовуючи вищенаведене суд звертає увагу, що реалізуючи згідно власних намірів право укладення з відповідачем спірного Договору, який, в свою чергу, укладено на підставі Договору № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року та у відповідності до рішення Київської міської ради № 518/10006 від 13.11.2013 року (зі змінами і доповненнями), позивач був обізнаний із залежністю виконання зобов'язань за Договором № 67 від 15.05.2017 року від іншого Договору № 48/Пмд-16, в тому числі в частині порядку та строків затвердження Детального плану території сесією Київської міської ради, а отже мав усвідомлювати можливі строки виконання умов Договору відповідачем та третіми особами, оскільки можливість виконання спірного Договору напряму залежить від можливості виконання зобов'язань за Договором № 48/Пмд-16 від 19.04.2016 року.
Отже, зважаючи на приписи чинного законодавства, як строки, так і сам факт виконання відповідачем зобов'язань з передачі затвердженого Київською міською радою у встановленому порядку примірнику Проектного плану, перебувають поза сферою контролю відповідача, що додатково свідчить про безпідставність тверджень позивача про порушення КП «Спецжитлофонд» строків виконання своїх зобов'язань за спірним Договором.
Таким чином вищенаведені докази та фактичні обставини в сукупності свідчать про триваюче виконання умов спірного Договору, який є чинним на даний час, та відсутність доказів самоусунення сторін, зокрема, відповідача, від його виконання, позаяк свої зобов'язання останнім виконуються в міру можливостей та за умови вжиття усіх заходів, залежних від нього безпосередньо, у зв'язку з чим посилання позивача на невиконання відповідачем умов Договору судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.
При цьому суд зазначає, що у даному випадку зміни в містобудівному законодавстві у даному випадку носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а тому й не можуть бути підставою для розірвання Договору на користь однієї з них, оскільки врахуванню підлягають майнові інтереси як позивача, так і відповідача і, як наслідок, комплексний аналіз об'єктивних критеріїв їх співвідношення виключає надання переваги одній зі сторін, а отже не може свідчити про наявність однієї з умов для розірвання Договору у зв'язку з істотною зміною обставин (частина друга статті 652 ЦК України).
Крім того, однією з необхідних умов, передбачених згаданою нормою ЦК України, є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місце, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Суд вважає за необхідне зазначити, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).
При цьому між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.
Суд констатує, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Згідно частини 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постановах Верховного Суду від 13.11.2018 року у справі № 910/2376/18 та від 17 грудня 2019 року у справі № 916/547/19.
Суд зазначає, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах.
За висновками суду, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог факти та події не можуть бути розцінені в якості істотної зміни обставин, оскільки позивачем за власною ініціативою, на власний розсуд було оцінено зміни в містобудівному законодавстві як такі, що дозволяють здійснити більш інвестиційно привабливий проект будівництва на спірних земельних ділянках в мікрорайоні Жуляни у Солом'янському районі м. Києва із будівництва садибних (котеджних) житлових будинків замість багатоповерхових будівель, намір щодо будівництва яких було реалізовано шляхом укладення спірного Договору.
Тобто, в контексті вищезазначеного, за умови самостійного визначення варіанту використання земельних ділянок втрата позивачем інтересу до реалізації первісного проекту забудови не підпадає під визначення обставин, необхідних для розірвання спірного Договору.
Таким чином, з огляду на підстави заявлених позовних вимог та зважаючи на непідтвердження матеріалами справи факту істотної зміни обставин після укладення спірного Договору, а саме зміна законодавства та інвестиційних намірів щодо об'єктів будівництва, а також тривалість виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором за умови відсутності визначеного його умовами строку такого виконання, як достатньої правової підстави для розірвання зазначеного договору в судовому порядку, за висновками суду відсутні підстави для розірвання договору в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України, отже позовні вимоги в частині розірвання спірного Договору та, відповідного повернення грошових коштів в сумі 140035,31 грн. (70% від ціни Договору) задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених позивачем на підставі ст. 1212 ЦК України позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 60015,13 грн. (30% від ціни Договору), оскільки станом на даний час акт приймання - передачі з доданими до нього документами у відповідності до умов Договору відповідачем позивачеві не надано, суд зазначає, що зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Згідно ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Проте зважаючи на висновки суду щодо відсутності підстав для розірвання спірного Договору на підставі ст. 652 ЦК України та триваюче виконання його умов відповідачем, відповідні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 60015,13 грн., перерахованих позивачем на виконання умов Договору № 67 від 15.05.2017 року, як безпідставно отриманих, задоволенню не підлягають.
Також у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасного виконання обумовлених Договором робіт у визначені строки та згідно здійсненої передплати, оскільки виконавцем не здійснено повернення отриманих від позивача в якості передплати 70% від ціни Договору 140035,31 грн., останнім на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 332,87 грн. процентів річних за період з 21.02.2020 року по 20.03.2020 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданих розрахунків.
Проте, оскільки під час розгляду справи позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 140035,31 грн. оплати 70% від ціни за спірним Договором, в зв'язку з чим за результатами всебічного та повного дослідження обставин справи в задоволенні позову у вказаній частині судом відмовлено, зазначене виключає також можливість задоволення похідних позовних вимог позивача про стягнення процентів річних.
Відповідно до частини 1статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може .розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує розірвання договору і настання відповідних юридичних наслідків, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову повністю з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року.
Суддя А.М.Селівон